Порядок заказа работы на сайте 5ro4ka.ru

Yurii

Предлагаеn выполнить: дипломную, курсовую работу, реферат или другую научную работу по любой интересующей Вас теме. Срок выполнения работы от 24 часов. Если детали работы согласованы - вы оплачиваете аванс 30% и работа выполняется. Как только работа будет готова, на Ваш электронный адрес отправляется демо-версия (содержит оригинальные части работы с сокращениями). Ознакомившись с сокращенным вариантом, Вы доплачиваете оставшуюся сумму и получаете полную версию работы. Вы всегда можете узнать об этапах работы на сайте у online-консультанта

Добавить в закладки
 
Наши группы в социальных сетях          





Дисциплина: История и исторические личности
Вид работы: реферат
Язык: украинский
Економична политика радянськоСЧ держави. Господарська реформа, системи управлиння народним господарством. РЖнтенсивна експлуатация корисних копалин. Реформа сильськогосподарського виробництва та розвиток проблеми интесификациСЧ сильського господарства.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:
ЛИТЕРАТУРА ПО ДИиИПЛИНЕ: История и исторические личности

История отечества. Курс лекций
История. Справочник для подготовки к ЕГЭ
Цивилизации Древнего Востока
Словарь исторических терминов
История нового времени

Социально-економичний розвиток СРСР та УРСР

РЖсторичний досвид свидчить, що спроби зберегти незминними стари методи як социалистичного, так и капиталистичного господарювання неминуче призводять до серйозних економичних та социальних втрат. Розумило це и партийно-державне керивництво СРСР. Якщо визначити головний напрям економичноСЧ политики радянськоСЧ держави 50 - першоСЧ половини 80-х рокив, то слид пидкреслити, що головнимздесь були пошуки шляхив поступового просування вперед. Робились спроби зламати утверджени ще в 30-40-х роках командно-бюрократични методи керивництва економикою, надати СЧСЧ розвитку бильшого динамизму. Уже в середини 50-х рокив виявилися серйозни недолики системи управлиння народним господарством, масштаби якого значно зросли. Партийне и державне керивництво краСЧни почало пошуки нових пидходив у економичний политици, здийснило ряд заходив по перебудови управлиння народним господарством, прагнучи пристосувати його до потреб НТР, яка розпочалася на Заходи.

У лютому 1957 року була розпочата реформа, головним завданням якоСЧ було забезпечення демократизациСЧ управлиння промисловистю, розширення господарських прав союзних республик, краСЧв и областей, скорочення апарату министерств, видомств и т.д. З циСФю метою галузеве управлиння промисловистью було заминено териториальним. Загальносоюзни галузеви министерства були ликвидовани, замисть них створювались административно-економични райони, яки очолювались радами народного господарства (раднаргоспами). В УкраСЧни було створено 11 таких економичних административних районив, а в СРСР - 105. Пид контроль раднаргоспив УкраСЧни було передано понад 10 тис. пидприСФмств, а пид кинець 1957 року вони контролювали и направляли дияльнисть 97% заводив в республици, тоди як в 1953 роци урядови УРСР пидпорядковувалися тильки 34% пидприСФмств.

Активно пидтримав хрущовськи реформи перший секретар ЦК КПУ П.Ю.Шелест. Особливо це стосувалося створення раднаргоспив, планив республиканського госпрозрахунку, бильшоСЧ незалежности республиканських структур у господарчих питаннях. Деяки дослидники вважають П.Ю.Шелеста прихильником украСЧнського автономизму, який домагався розширення прав республики, не ставлячи пид сумнив необхиднисть збереження цилисности СРСР. Ця тенденция зберигала свою силу аж до початку 70-х рокив и була, мабуть, найсильнишим виявом економичного автономизму УкраСЧни за 40 рокив иснування РадянськоСЧ влади.

Спочатку реформа дала певний ефект. В межах административно-економичних районив УкраСЧни розширились можливости специализациСЧ и кооперування, покращилось використання мисцевих ресурсив, господарники певним чином звильнились вид диктату колишних загальносоюзних министреств и видомств, почало розвиватись мисцеве самоуправлиння. Але поступово ци процеси в республиках СРСР почали суперечити интересам розвитку СФдиного загальносоюзного народного господарства, а саме: з ликвидациСФю министерств розладналось централизоване керивництво загальнодержавними галузями промисловости; раднаргоспи виявились неспраможними забезпечити СФднисть техничноСЧ политики, комплексно виришувати науково-технични проблеми розвитку галузей; порушились економични зв'язки миж пидприСФмствами ризних районив СРСР; стало важко здийснювати СФдину економичну политику в краСЧни. Щоб запобигти цим процесам, у 1962 р. раднаргоспи були укрупненни и створени республиканськи раднаргоспи и Вища Рада народного господарства (ВРНГ) СРСР, але це не дало бажаних результатив. В кинцевому пидсумку реформа 1957 року завдала тяжкого удару по СФдиний техничний политици в загальносоюзному народногосподарському комплекси СРСР. Тому поступово розпочалось повернення до колишньоСЧ системи управлиння промисловистю. У вересни 1965 року були знову створени понад 40 загальносоюзних та союзно-республиканських министерств, яки пидпорядкували соби 90% пидприСФмств УкраСЧни. На початку жовтня 1965 р. Верховна Рада СРСР прийняла ришення про ликвидацию всих раднаргоспив, в т.ч. й республиканських.

Таким чином, спроба партийно-державного керивництва СРСР у 1957-1965 рр. подолати неефективнисть промисловости та СЧСЧ несприйнятливисть до НТП шляхом замини централизованого керивництва мисцевим закинчилась невдачею. Вона була обумовлена и политичними причинами. Рич у тому, що незалежна економична политика, яку стала проводити УкраСЧна та инши союзни республики, неминуче торкнулася б национально-державних видносин в СРСР, поставила б питання про розширення прав и сфер дияльности союзних республик, перебудови радянськоСЧ федерациСЧ як державно-правовоСЧ форми СЧх иснування и спивробитництва. Все це привело до того, що повстало б питання про надання союзним республикам реального суверенитету. Але до таких ришень тодишне партийно-державне керивництво СРСР не було готове.

Пошуки реформування системи управлиння народним господарством продовжувались. До цього партийно-державне керивництво СРСР спонукали сами масштаби народного господарства, в т.ч. промисловости. В середини 60-х рокив в ний наличувалось бильш як 300 галузей, близько 47 тис. пидприСФмств, 13 тис. будивельних организаций и т.д. Керувати ними застарилими административними методами стало неможливим, треба було шукати нови. Вони були накреслени березневим и вересневим (1965 р.) пленумали ЦК КПРС. На перше мисце ставився розвиток економичноСЧ самостийности пидприСФмств и галузей промисловости на госпрозрахунковий основи. Нова реформа передбачала, зокрема, виришення слидуючих завдань: скорочення килькости планових показникив, яки доводилися до пидприСФмств министерствами; дияльнисть пидприСФмств повинна була оцинюватися не за валовою, а реализованою продукцию; на виробництвах створювались фонди материального стимулювання та ин. Окреми елементи новоСЧ реформи господарського механизму були експериментально перевирени протягом 1964-1965 рр. бильш як на 100 пидприСФмствах СРСР. Сама реформа в повному обсязи здийснювалась в роки VIII п'ятирички (1965-1970 рр.). На видмину вид попередних реформ вона торкнулася одразу килькох галузей промисловости, будивництва, сильського господарства. Як головну форму державного планування було затверджено п'ятиричний план, в якому було передбачено розширення сфери диСЧ госпрозрахунку на пидприСФмствах та в галузях, накреслени заходи щодо вдосконалення системи стимулювання. Наголос робився на покращення використання основних виробничих фондив, посилення режиму економиСЧ, вдосконалення виробничих сил и структурноСЧ политики в цилому.

Господарська реформа 1965-1970 рр. дала певний импульс економичному розвитку краСЧни. В УкраСЧни на нови методи планування та економичного стимулювання уже у 1966 роци перейшло 1,5% , а у 1970 роци - 85% пидприСФмств республики. Реформа розв'язала на деякий час инициативу пидприСФмств, стимулювала розширення виробництва. На думку економистив, УРЖРЖРЖ п'ятиричка (1965-1970 рр.) з усих найважливиших показникив була найкращою серед радянських п'ятиричок. Основни промислови фонди СРСР за цей период зросли майже в 1,5 раза. Загальний обсяг капиталовкладень у народне господарство становив 342 млрд.крб., тобто майже стильки, скильки було вкладено за попередни висим рокив. Обсяг промислового виробництва зрис на 50%, национальний доход - на 41% замисть 38% передбачених планом. Продуктивнисть праци пидвищилась на 37% проти 29% за попередни п'ять рокив.

Господарська реформа 1965 р. показала, що идеСЧ, закладени в СЧСЧ основи, в багатьох своСЧх рисах видповидали потребам радянського суспильства на новому етапи розвитку. Вона нацилювалась на формування механизму управлиння, який видповидав би новим умовам, була спробою вирватись з административно-командноСЧ системи на простир госпрозрахунку, економичних стимулив, розв'язання инициативи трудивникив та керивникив-господарникив.

Але поступово ефективнисть господарськоСЧ реформи почала знижуватися. Можно назвати декилька причин цього, а саме: реформа охоплювала не все народне господарство, а окреми його галузи; пидприСФмства не отримували обицяних прав; самофинансування не стало реальнистю; збереглося планування тАЬза валомтАЭ; продовжувалося коригування ричних, квартальних и мисячних завдань в бик СЧх зменшення; посилювався диктат министерств та видомств як на республиканському, так и на всесоюзному ривнях и т.д. Успихи УРЖРЖРЖ п'ятирички були досягнути за рахунок екстенсивних факторив - збильшення чисельности робитникив, будивництва нових пидприСФмств и цехив, збильшення килькости верстатив и т.д., а не за рахунок интенсификациСЧ виробництва.

У 70-ти роки в економичному та социальному розвитку радянського суспильства з'явилися ознаки застою. Значно уповильнилися темпи зростання економики, продуктивности праци, НТП, збильшилися диспропорциСЧ миж галузями, погиршились и деяки инши показники ефективности суспильного виробництва. Наприклад, темпи зространня национального прибутку становили у УРЖРЖРЖ п'ятирици 41%, у РЖХ - 28%, у десятий - 17%; середньорични темпи приросту национального доходу становили у УРЖРЖРЖ п'ятиричци 7,8%, у РЖХ - 5,6%, у Х - 4,3%. Але найбильшою небезпекою для доли краСЧни було зростаюче видставання в науково-техничному и технологичному прогреси вид передових в цьому видношенни краСЧн. Хоча у 70-ти роки було досягнуто значних успихив в освоенни космосу, у виришенни наукових и науково-техничних проблем ядерноСЧ енергетики, в цилому НТП розвивалася недостатньо. СРСР почав все бильше втрачати статус одниСФСЧ з провидних индустриально розвинутих краСЧн.

На початку 80-х рокив з'явились ознаки кризових явищ в економици. Середньорични темпи приросту национального доходу в ХРЖ п'ятиричци (1981-1985 рр.) становили 3,6%. На 1985 рик частка СРСР у свитовому валовому продукти впала до 14,7%, тим часом як у США зросла до 28,5%.

Економика УкраСЧни залишалась складовою частиною народного господарства СРСР. Основними галузями украСЧнськоСЧ економики у 70-ти - перший половини 80-х рр. були машинобудування, чорна металургия, химична, атомна промисловисть, електроенергетика, видобутки нафти и газу, промисловисть будивельних материалив та ин. На УкраСЧну припадало 17% промислового виробництва Радянського Союзу. Так, в УкраСЧни вироблялося понад 90% загальносоюзного випуску магистральних тепловозив, близько 50% металургийного устаткування та вантажних вагонив, приблизно 30% великих електричних машин та обладнання для тваринництва, 20% химичного устаткування. На Харькивському турбинному заводи вироблялись турбини для атомних електростанций СРСР, на тракторному - трактори Т-150, на Ждановському заводи важкого машинобудування - потужни кисневи конвертори, роторни екскаватори та ин.

Виробляючи близько 40% усиСФСЧ радянськоСЧ стали, 34% вугилля, 15% чавуну, 20% продукциСЧ машинобудування, УкраСЧна за своСЧм национальним продуктом була ривна РЖталиСЧ. В 50-ти роки зростання промислового виробництва в УРСР перевищувало загальносоюзни показники. Але в 70-80-ти рр. темпи СЧСЧ промислового розвитку впали до 2-3% на рик. В деяких галузях народного господарства и областей республики не використовувались уси можливости для прискорення интенсификациСЧ виробництва. Внаслидок цього завдання з виробництва деяких важливих видив продукциСЧ не були реализовани. Значна килькисть пидприСФмств не виконувала договирних зобов'язань, планив собивартости и прибутку, якисть багатьох видив продукциСЧ ще видставала вид вимог часу. За период з 1961 по 1985 рр. майже удвичи зменшилась рентабельнисть пидприСФмств. Швидко старили основни виробничи фонди, оскильки частка старих пидприСФмств в УкраСЧни була вищою, ниж загалом по краСЧни. Ривень спрацьованности основних виробничих фондив у промисловости республики зрис вид 28% у 1961 р. до 43% у 1985 р.

Екстенсивна спрямованисть виробництва вимагала залучення надлишковоСЧ килькости материальних ресурсив та робочоСЧ сили. Через недостатнСФ використання досягнень НТП на нових пидприСФмствах дияли застарили, екологично небезпечни технологиСЧ. В УкраСЧни период тАЬзастоютАЭ характеризувався бурхливим зростанням видобувних галузей, перетворенням багатьох мисцевостей в екологично небезпечни. Зопочаткована з дореволюцийних часив однобична ориСФнтация промисловости на так звани тАЬбазови галузитАЭ призвела врешти-решт до того, що територия республики забруднювалася видходами минерально-сировинного комплексу вдесятеро интенсивнише, ниж у Радянському Союзи загалом. Щоричне видобування з надр понад 1 млрд. т. корисних копалин супроводжувалося винесенням на поверхню 2,5 млрд.т. гирничих порид.

РЖнтенсивна експлуатация корисних копалин вичерпала найбагатши родовища. Особливо ускладнилися гирничо-геологични умови видобутку у вугильний промисловости. Це позначалося на обсягах: у РЖХ п'ятиричци Донбас давав щороку до 200 млн. т. вугилля, в Х - 190, а в ХРЖ - менше 180 млн. т. З кожною п'ятиричкою собивартисть вуглевидобутку зростала: щоб дистати паливо, доводилося вводити в експлуатацию крутоспадни тонки шари або йти дедали глибше пид землю. Погана технична забезпеченисть позначалася не лише на продуктивности, а й на умовах праци шахтарив, створювала загрозу СЧхньому життю.

У другий половини 50-х перший половини 60-х рр. було здийснено ряд заходив, спрямованих на пиднесення сильського господарства, яке хронично видставало вид розвитку промисловости. Наприклад, миж 1949 и 1952 рр. обсяг продукциСЧ промисловости зрис на 320%, а сильського господарства - лише на 10%. В УкраСЧни на початку 50-х рр. щоричний валовий збир и заготивля зернових не перевищувала 4,9 млрд. пудив при урожайности 7,7 цетнерив з гектара. Враховуючи ци обставини, майже щорично проводились пленуми ЦК КПРС и ЦК КомпартиСЧ УкраСЧни з проблем сильського господарства. В основу виробленного курсу на пидняття сильського господарства були закладени три проекти.

Перший проект, реализация якого була розпочата у 1954 роци, передбачав використання близько 16 млн. га цилинних земель Казахстану и Сибиру. Виконання проекту вимагало величезних людських и материальних ресурсив. До 1956 року з УкраСЧни на цилину було перекинуто тисячи тракторив и 80 тис. досвидчених сильськогосподарських робитникив. Водночас кожноСЧ весни на сезонни роботи в цилинни райони добровильно СЧхали сотни тисяч студентив украСЧнських вузив. Але завдяки використанню нових земель зернова проблема в краСЧни була виришена лише частково.

Другий проект передбачав виришення проблеми кормив для тваринництва за рахунок засиву мильйонив гектарив земли кукурудзою и горохом. Посивни площи кукурудзи в СРСР досягли 28 млн.гектарив.

Третий проект був спрямований на розвиток тваринництва, виришення проблеми забезпечення населення м'ясом, молоком, маслом та иншими продуктами. Ставилось за мету в найближчи три роки наздогнати и випередити США по виробництву цих видив продуктив на душу населення, а потим подвоСЧти и навить потроСЧти СЧх виробництво.

Було вжито ще ряд заходив щодо покращення стану сильського господарства: ликвидовано машинно-тракторни станциСЧ (МТС), а СЧх техника продана колгоспам и радгоспам; пидвищена заробитна платня колгоспникам; здийснено укрупнення колгоспив и перетворення багатьох з них в радгоспи; почалася ликвидация тАЬнеперспективнихтАЭ сил; обмеження присадибних господарств колгоспникив, щоб вони не тАЬзаважалитАЭ СЧм продуктивно працювати у громадському виробинцтви та ин.

Спочатку в сильському господарстви з'явилися певни зрушення на краще, але поступово ефективнисть реформ почала знижуватися. Якщо з 1950 по 1958 рр. обсяг валовоСЧ продукциСЧ сильського господарства УкраСЧни зрис на 65%, то в 1958-1964 рр. - лише на 3%. Вперше за радянських часив СРСР став импортувати зерно. Сильське господарство залишалося найслабишою ланкою хронично-хвороСЧ радянськоСЧ економики.

Черговою спробою пиднесення сильськогосподарського виробництва стала реформа 1965 року. В СЧСЧ рамках були здийснени таки заходи: пидвищени закупивельни цини на сильгосппродукцию; збильшени капиталовкладення у розвиток сильського господарства (в СРСР СЧх питома вага зросла з 20 до 28% вид загального обсягу капиталовкладень у народне господарство, а в УкраСЧни - з 21 - до 28%); з сичня 1966 року були знижени цини для колгоспив и радгоспив на трактори, автомашини и запчастини до них, а також тарифи на електроенергию для виробничих потреб та ин.

У 70-ти роки було зроблено досить багато для пидвищення сильськогосподарського виробництва. В УкраСЧни запроваджувались масштабни програми механизациСЧ та химизациСЧ сильського господарства, велика увага придилялася мелиорациСЧ. Протягом десятириччя у галузь було вкладено 27% усих капиталовкладень в украСЧнську економику. Однак усе це давало мизерний, а часом протилежний результат. Механизация перетворилась у постачання колгоспам и радгоспам низькоякисноСЧ техники, химизация вироджувалась у забруднення земель и сильськогосподарськоСЧ продукциСЧ химикатами, а мелиорация призводила до пидтоплення родючих земель и порушення екологичного балансу. Залишалась украй низькою ефективнисть використання людських ресурсив, найнаочнишим свидченням цього стали сезонни тАЬмобилизациСЧтАЭ працивникив инших секторив народного господарства, освити та науки на збирання врожаю. До цього додавалася видстала система переробки та зберигання сильськогосподарськоСЧ продукциСЧ, в результати чого щорични втрати урожаю окремих культур сягали 30-33%. У РЖХ п'ятиричци обсяг сильськогосподарського виробництва збильшився на 15,5% замисть 20% за планом, а продуктивнисть праци зросла на 12% замисть 35,7%.

Неспроможни забезпечити високопродуктивну працю в колгоспах и радгоспах, мисцеви органи влади йшли на розширення посивних площ, у тому числи и в УкраСЧни. Ступинь розораности териториСЧ республики становила 57%, а у степовий зони - 73%. Розоранисть безпосередньо сильськогосподарських угидь досягла 80% проти 25% у США и 48% у ФранциСЧ. Це призводило до активизациСЧ ерозийних процесив. УкраСЧна щороку втрачала до 600 млн.т. родючих грунтив, якими завжди славилася.

Значно стабильнишим було виробництво у тАЬприватномутАЭ сектори сильського господарства, тобто у власних пидсобних господарствах селян. У 70-ти рр. саме цей сектор давав близько 30% продукциСЧ сильського господарства, хоча вин неридко ставав об'СФктом всиляких административних утискив.

На початку 80-х рр. аграрний комплекс СРСР опинився в такому стани, який вимагав негайного реагування. Травневий (1982 р.) пленум ЦК КПРС схвалив Продовольчу програму СРСР, розрахованну до 1990 року. Вона передбачала здийснення цилоСЧ низки заходив, спрямованих на забезпечення стабильного постачання населенню продуктив харчування, а промисловости- сильськогосподарськоСЧ сировини. Було також передбачено створення СФдиноСЧ системи управлиння сильським господарством та иншими галузями агропромислового комплексу на всих ривнях.

В листопади 1982 р. аналогичну програму було схвалено пленумом ЦК КомпартиСЧ УкраСЧни. У ний були визначени обсяги виробництва всих видив сильськогосподарськоСЧ продукциСЧ та шляхи СЧСЧ надходження до споживачив. Для управлиння АПК в УкраСЧни була створена комисия президиСЧ Ради министрив з питань АПК, а в районах в областях - районни и обласни агропрмислови об'СФднання - РАПО и ОАПО. На 1 липня 1983 р. в республици дияло 479 РАПО.

Завдяки Продовольчий програми в УкраСЧни вдалося дещо полипшити становище у сильському господарстви. Але як республиканська, так и загальносоюзна продовольчи програми з основних показникив залишились не виконаними. Неефективнисть сильськогосподарського виробництва, а инколи - и несприятливи погодни умови, змушували партийно-державне керивництво СРСР щороку витрачати мильярди доларив на закупивлю зерна за кордоном.

Таким чином, спроби розв'язати проблеми интесификациСЧ сильського господарства шляхом широкого розвитку мижгосподарськоСЧ кооперациСЧ, створення агропромислових пидприСФмств и комплексив без урахування економичних и социальних умов господарювання на сели, особистих интересив працивникив обернулися великими втратами.

Розвиток промисловости видбувався екстенсивно, шляхом надмирних витрат, нарощування паливно-енергетичноСЧ та химичноСЧ бази, форсованого залучення до виробництва нових природних ресурсив.


Скачать работу: Соцiально-економiчний розвиток СРСР та УРСР

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине История и исторические личности