Порядок заказа работы на сайте 5ro4ka.ru

Yurii

Предлагаеn выполнить: дипломную, курсовую работу, реферат или другую научную работу по любой интересующей Вас теме. Срок выполнения работы от 24 часов. Если детали работы согласованы - вы оплачиваете аванс 30% и работа выполняется. Как только работа будет готова, на Ваш электронный адрес отправляется демо-версия (содержит оригинальные части работы с сокращениями). Ознакомившись с сокращенным вариантом, Вы доплачиваете оставшуюся сумму и получаете полную версию работы. Вы всегда можете узнать об этапах работы на сайте у online-консультанта

Добавить в закладки
 
Наши группы в социальных сетях          





Дисциплина: Педагогика
Вид работы: дипломная работа
Язык: украинский
Психолого-педагогична проблема формування екологичноСЧ культури. Сутнисть та структура екологичного виховання у початковий школи, практика забезпечення в сучасних умовах, вплив експериментальноСЧ методики на результативнисть процесу та шляхи вдосконалення.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:

Формування екологичноСЧ культури молодших школярив

14.07.2009/дипломная работа

Виявлення основних педагогичних умов, що забезпечують ефективнисть формування екологичноСЧ культури молодших школярив. Розробка експериментальноСЧ методики формування екологичноСЧ культури учнив початкових класив, оцинка СЧСЧ практичноСЧ ефективности.

Формування екологичноСЧ культури молодших школярив пид час вивчення курсу "Я и УкраСЧна"

23.10.2009/дипломная работа

Стан проблеми формування екологичноСЧ культури молодших школярив пид час вивчення курсу "Я и УкраСЧна" у педагогичний теориСЧ та практици. Змист, форми та методи формування екологичноСЧ культури учнив початковоСЧ школи, методи та шляхи СЧх вдосконалення.

Використання дитячоСЧ литератури для формування екологичноСЧ культури молодших школярив

17.06.2010/дипломная работа

Теоретични засади формування екологичноСЧ культури молодших школярив. Психолого-педагогични основи екологичного виховання. Екологична освита молодших школярив на мижпредметний основи. Використання дитячоСЧ литератури для формування екологичноСЧ культури.


96

Министерство освити и науки УкраСЧни

Тернопильський национальний педагогичний университет

имени Володимира Гнатюка

Кафедра педагогики и методики

початкового навчання

Дипломна робота

Формування екологичноСЧ культури молодших школярив у сучасний початковий школи

Тернопиль - 2009

Змист

Вступ

Роздил 1. Формування екологичноСЧ культури як психолого-педагогична проблема

1 Теоретични основи проблеми

2 Формування екологичноСЧ культури школярив:психолого-педагогичний аспект

3 Система екологичного виховання у сучасний початковий школи

Роздил 2. Практика забезпечення екологичного виховання молодших школярив в сучасних умовах

2.1. Система формування екологичноСЧ культури на уроках у початкових класах

2.2. Пошук шляхив вдосконалення системи формуванняекологичноСЧ культури молодших школярив

2.3. Авторськи пропозициСЧ и СЧх результативнисть

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Науково-техничний прогрес викликав бурхливий розвиток промисловости, сильського господарства, транспорту, зумовив появу великоСЧ килькости шкидливих речовин, побутових и виробничих видходив, що суттСФво забруднюють и руйнують навколишнСФ середовище, викликають незворотни змини в биосфери Земли. Специалисти стверджують, що в останни десятилиття планета Земля ВлпрацюСФ на межиВ» своСЧх биологичних можливостей щодо пидтримки життСФдияльности людства.

Екологични проблеми, з одного боку, СФ наслидком науково-техничного розвитку людства, а з другого - вони интенсивно впливають на економичне становище в тий чи инший краСЧни або СЧСЧ региони и, щонайголовнише, на менталитет суспильства. Тобто таки важливи категориСЧ нашого життя, як культура, освита, екологична ситуация и економичне становище взаСФмопов'язани, нерозривни и визначають майбутнСФ не тильки будь-якоСЧ держави, а й людського суспильства в цилому.

Багаторичний досвид педагогичноСЧ роботи даСФ змогу стверджувати, що ВлвзаСФмозв'язок освити, культури й економичного становища и екологичноСЧ ситуациСЧ сьогодни визначаСФ самопочуття людства, його роль у нашому житти зростаСФ з року в рик, а екологичний компонент набуваСФ все бильшого значенняВ» [40, с.19]. Крим того, виявилося, що Влвиришити екологични проблеми тильки на основи законодавчоСЧ бази або за допомогою економичних пидходив швидко не вдаСФтьсяВ» [71, с.30].

Суспильству сьогодни потрибни виховани, грамотни та культурни в екологичному видношенни люди. Усвидомлюючи, що людство не може не втручатися в природу, маСФмо видшукувати нови шляхи, технологиСЧ виробництва, за яких припиниться необдуманий та безвидповидальний тиск на навколишнСФ середовище, будуть враховуватись вимоги екологичних законив. Саме тому так важливо розпочати екологичне виховання з дитячого, ще дошкильного вику.

В умовах сьогодення гостро постали перед людством екологични проблеми: забруднення ТСрунтив, повитря, водойм токсичними видходами, вимирання десяткив видив рослин та тварин, озонови дири, збереження генофонду та ин. Головною причиною усих негараздив природи була и СФ людина. Не усвидомлюючи свого мисця у навколишньому природному середовищи, вона шкодить насамперед соби, своСЧм нащадкам.

Ось чому зараз перед учителями та вихователями стоСЧть завдання екологичноСЧ освити и виховання молоди, а починати слид з найменших школярив, враховуючи СЧхни морально-психологични особливости. Дити цього вику сприймають на виру все сказане вчителем, його думка СФ для них бильш вагомою, ниж думки друзив-однолиткив, инших дорослих. Вони бильш емоцийни, ближче до серця сприймають негаразди инших, сильнише спивпереживають.

У формуванни екологичноСЧ свидомости видповидальна роль належить початковий школи, яка СФ одниСФю з перших ланок становлення людини - громадянина. Основни риси характеру особистости формуються у ранньому дитинстви, и спилкування з природою маСФ у вихованни дитини першорядне значення. Для успишного екологичного виховання молодших школярив необхидно вичленити екологичний потенциал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слид видвести природознавству та урокам читання, пид час вивчення яких необхидно закласти наукову основу природоохоронноСЧ дияльности дитей.

У процеси навчальноСЧ дияльности головне - Влрозпочати формування цилисного уявлення про природне и социальне середовище, виробляти правильну повединку в колективи и природиВ» [36, с.63]. У процеси вивчення ризних навчальних предметив молодши школяри мають засвоСЧти знання про взаСФмозв'язок и взаСФмовплив живоСЧ и неживоСЧ природи, природи и виробничоСЧ дияльности людей та необхиднисть минимального втручання людини у природни процеси, яки у випадку недбалого ставлення можуть стати незворотними и некерованими.

Проблеми екологичного виховання та формування екологичноСЧ культури школярив дослиджували як класики педагогичноСЧ думки (В.О. Сухомлинський [70], К.Д. Ушинський [72] та ин.), так и сучасни вчени-педагоги (В.П. Горощенко [16], Н.С. Жестова [24], Л.РЖ. РЖщенко [32], А.РЖ. Кузьминський [42], Н.РД. Мойсеюк [48], М.М. Фицула [73], В.В. Ягупов [79] та ин.), методисти (Н.П. Байбара [1], О.А. Бида [5], О.М. Варакута [7], О.Л. РЖванова [30], С.К. РЖващенко [31], Н.С. Коваль [37; 38], РЖ.М. Коренева [40], О.З. Плахотип [56], Г.П. Пустовит [59], О.Н. Химинець [75] та ин.) та вчители-практики (Г.М. Бондаренко [6], О.А. Гавриленко [13], Ю.РЖ. Рева [62], Л.К. Ризник [63; 64], Л.М. Руденко [65], А.О. Степанюк [69], О.РЖ. Ткаченко [71], Н.В. Хлонь [76], З.А. Шевцив [77] та ин.).

Видтак вчени виявили, що свидоме й бережливе ставлення до природи слид формувати з дитинства у сим'СЧ та школи, за умови активного формування екологичноСЧ культури й накопичення систематичних знань у ций галузи. Екологичне навчання и виховання - це психолого-педагогичний процес, спрямований на формування в людини знань наукових основ природокористування, необхидних переконань и практичних навичок, певноСЧ ориСФнтациСЧ та активноСЧ життСФвоСЧ позициСЧ в галузи охорони, збереження и примноження природних ресурсив.

Отже, необхиднисть удосконалення процесу формування екологичноСЧ культури у початкових класах зумовило актуальнисть проблеми й вибир теми дипломного дослидження.

Об'СФкт дослидження - екологичне виховання молодших школярив.

Предмет дослидження - педагогични умови забезпечення екологичного виховання молодших школярив.

Мета дослидження - теоретично обТСрунтувати и експериментально перевирити систему педагогичних умов забезпечення екологичного виховання молодших школярив у процеси навчальноСЧ дияльности.

Гипотеза дослидження: формування екологичноСЧ культури молодших школярив буде значно ефективнишим, якщо воно здийснюСФться из врахуванням наступних педагогичних умов: зв'язок з життям, наступности, СФдности дияльности на уроци и в позаурочний час, ризноманиття форм екологичного виховання, практичноСЧ спрямованости у формуванни екологичноСЧ культури молодших школярив.

Видповидно до поставленоСЧ мети та гипотези дослидження визначени завдання дослидження:

1) Розкрити сутнисть та структуру екологичного виховання у початковий школи.

2) Розкрити шляхи та засоби екологичного виховання учнив молодшого шкильного вику.

3) Визначити вплив експериментальноСЧ методики на результативнисть процесу екологичного виховання молодших школярив.

Для розв'язання поставлених завдань и перевирки гипотези використано адекватни авторському задуму методи дослидження.

Теоретични методи дослидження: анализ, поривняння, синтез, систематизация, класификация та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогичний та методичний литератури, вивчення та узагальнення передового педагогичного досвиду з проблем екологичного виховання учнив.

Емпирични методи дослидження: педагогични спостереження, бесиди, педагогичний експеримент, контент-анализ.

Практична значущисть дослидження полягаСФ у розкритти системи роботи вчителя щодо оптимизациСЧ процесу екологичного виховання у початковий школи.

Структура дипломноСЧ роботи.

Дипломна робота складаСФться из вступу, двох роздилив, висновкив, списку використаноСЧ литератури, додаткив, таблиць.

Роздил 1. Формування екологичноСЧ культурияк психолого-педагогична проблема

1.1 Теоретични основи проблеми

Необхиднисть подолання екологичних проблем сучасности поставила перед педагогичною теориСФю та шкильною практикою завдання: на основи биосферного пидходу пидготувати екологично грамотну людину, яка розумиСФ значення життя як найвищоСЧ цинности, здатна визначати своСФ мисце у свити, брати участь в охорони навколишнього середовища, рационально використовувати природни багатства, приймати свидоми ришення у сферах життя, де перекриваються интереси людини як живоСЧ истоти, суспильства и довкилля. (С) Информация опубликована на 5ro4ka.ru
У системи пидготовки екологично грамотноСЧ особистости важлива роль належить початковий школи, яку можна розглядати як початкову ланку збагачення людини знаннями про природне и социальне середовище, ознайомлення СЧСЧ з цилисною картиною свиту и формування науково обТСрунтованого, гуманного ставлення до суспильства.

ОдниСФю з частин морального виховання школярив, що допомагаСФ усвидомленню моральних норм суспильства и створенню моральних переконань, идеалив та звичок повединки, стимулюСФ громадську и творчу активнисть людини, визначаСФ мотиви СЧСЧ дияльности СФ екологичне виховання [79].

Екологичне виховання можна знайти й у структури национально-патриотичного виховання молодших школярив, яке покликане формувати национальний свитогляд пидростаючого поколиння, глибоке розуминня основних засад держави та права та активну життСФву позицию [73].

Екологичне виховання покликане забезпечити пидростаюче поколиння науковими знаннями про взаСФмозв'язок природи и суспильства, допомогти зрозумити багатогранне значення природи для суспильства в цилому и кожноСЧ людини зокрема, сформувати розуминня, що природа - це першооснова иснування людини, а людина - частина природи, виховати свидоме добре ставлення до неСЧ, почуття видповидальности за навколишнСФ середовище як национальну и загальнолюдську циннисть, розвивати творчу активнисть щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до ридноСЧ природи.

Термин ВлекологияВ» був вперше запропонований Е. Геккелем ще у 1866 роци [11].

На основи цього визначення побудовани инши, бильш сучасни. Зараз екологию розглядають у широкому та вузькому значенни.

Екология (у широкому значенни) розглядаСФться як полидисциплинарна галузь знань про довкилля та сутнисть процесив СЧСЧ функционування.

Екология (у вузькому значенни) - це багатогранна комплексна наука, коло завдань якоСЧ охоплюСФ практично вси питання, пов'язани зи взаСФминами людського суспильства та биосферою планети, а також из гармонизациСФю цих видносин [59].

Екология (грець. оиkos - дим, родина) - наука, що ВлвивчаСФ закономирности иснування, формування и функционування биологичних систем всих ривнив - вид организму до биосфери та СЧх взаСФмодиСЧ из зовнишними умовамиВ» [40, с.19].

У сучасний науци поняття ВлекологияВ» характеризуСФться ВлСФднистю биологичного, социального, економичного, техничного, гигиСФничного факторив життя людейВ» [56, с.37].

Характерною особливистю концепций екологичного виховання ризних педагогичних шкил СФ анализ впливу природи, СЧСЧ явищ и процесив на становлення особистости школяра - його социальний, физичний, интелектуальний, художньо-естетичний розвиток.

Проблема взаСФмовидношення людини и природи була предметом вивчення багатьох мислителив ризних областей наукового знання минулого и сучасности. Ще в XVII столитти Я.А. Коменський звернув увагу на природовидповиднисть всих речей, тобто на те, що вси процеси в людському суспильстви протикають подибно процесам природи. Цю идею вин розвинув у своСЧй праци ВлВелика дидактикаВ». Епиграфом до циСФСЧ книги став девиз ВлХай тече все вильно, без застосування насильстваВ» [21, c. 20]. Коменський стверджував, що природа розвиваСФться за певними законами, а людина - це частина природи, отже, в своСФму розвитку людина пидкоряСФться тим же загальним закономирностям природи [21, c. 23].

Найважливише екологичне положення про невиддильнисть людини и природи та педагогичну циннисть змицнення гуманних почуттив дитини засобами природи пидкреслювали таки велики педагоги як Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцци, Ф.В. Дистверг и багато инших мислителив, кажучи про виховання у дитей Влвидчуття природиВ» як видчуття його ушляхетнюючого впливу на людину [34].

Не залишився в сторони вид питань екологиСЧ и витчизняни педагоги. Так, К.Д. Ушинський зазначав, що пизнання об'СФктивного свиту неможливе без пизнання екологичних зв'язкив, реально иснуючих в ньому. РЗх вивчення треба розглядати як необхидну умову формування у школярив основ свитогляду [72].

Разом з тим вивчення екологичних зв'язкив виконуСФ важливу роль в розвитку у дитей логичного мислення, пам'яти, уяви. Ушинський помитив, що логика природи - найдоступниша и найкорисниша для учнив [72, c.245]. А логика природи, як нам видомо, полягаСФ у взаСФмозв'язку, взаСФмодиСЧ компонентив, яки СЧСЧ утворюють. Вивчення ж иснуючих в навколишньому свити зв'язкив служить одниСФю з основних ланок формування екологичноСЧ культури школярив, необхидною умовою становлення видповидального видношення до природи. К.Д. Ушинський закликав розширювати спилкування дитини з природою и дивувався: ВлДивно, що виховний вплив природи... так не достатньо оцинено в педагогициВ» [72, c.246].

Проти вузького прагматизму и утилитаризму у видношенни до природи виступали росийськи просвитители В.Г. Белинський, О.РЖ. Герцен, Н.О. Добролюбов, Д.РЖ. Пискарев та ин. Вони пидкреслювали роль природознавчих знань у формуванни етичних якостей особи, регулюючих повединку людини в природи [42].

РЖдеСЧ педагогив минулого про виховну циннисть природи знайшли своСФ виддзеркалення в дияльности витчизняних методистив у области природознавства О.Я. Герда, О.РЖ. Бекетова, К.О. Тимирязева, Д.М. Кайгородова и багатьох инших [34].

Завдяки зусиллям видних ботаникив О.М. Бекетова и К.О. Тимирязева в шкильну практику вводяться елементи самостийного дослидження природи. О.Я. Герд, розробляючи дилему формування свитогляду в процеси вивчення миру природи, пиддав ризкий критици пануючий у той час формально-висловлюючий пидхид и науково обТСрунтував методи, що формують у дитини пизнавальний интерес, спостережливисть, самостийнисть мислення [34].

На початку XX столиття в росийських гимназиях вводиться програма вивчення природи, складена професором Д.М. Кайгородовим, який ставив виховну мету: розкриття доцильности в природи. Згидно даний програми пропонувалося вивчати природу за частинами: сад, лис, поле, ричка, луг тощо. Учни повинни були вивчати рослинний свит и неорганичне середовище у взаСФмозв'язку, тильки по сезонах (вперше вводиться принцип сезонности) и лише на екскурсиях, (оскильки природу треба вивчати живу, красиву, справжню, а не засушену в гербариях и колекциях). Виховна мета даноСЧ програми - пизнання закону дивовижноСЧ доцильности в природи и того ВлВеликого розумуВ», яким Влвсе створюСФться и управляСФться в природи и у всьому ВсесвитиВ» [18, c.25]. На той час идеСЧ, запропоновани вченим, були новаторськими та сприяли як екологичний, так и етичний освити учнив.

Росийська школа зумила зберегти все найциннише з дореволюцийноСЧ спадщини, проте ряд подий приводить до затвердження антропоцентричноСЧ установи по видношенню до природи. Так, в 20-х роках XX столиття розповсюджуСФться думка про необхиднисть проведення численних екскурсий в природу, велика увага надаСФться практичним, дослидницьким, лабораторним роботам школярив [19, c.116].

Наступною вихою в розвитку екологичноСЧ освити стало розповсюдження до кинця 70-х рокив поняття Влкомплексна, социальна, глобальна екологияВ», що якнайадекватнише видображаСФ суть дослиджень из взаСФмодиСЧ людини и суспильства з природою в цилому. З'явився термин Влекологична освитаВ» и став загальновживаним. У педагогичний теориСЧ це коло питань стало розроблятися в русли новоСЧ области педагогичного знання - теориСЧ и методики екологичноСЧ освити, яка виробляла змист, принципи, методи и форми екологичноСЧ освити [34].

Любов до природи слид виховувати з раннього дитинства. ВлДитей, що не вмиють ще ходити, - писав Г. Ващенко, - треба частише виносити на свиже повитря, щоб вони могли бачити ридне небо, дерева, квити, ризних тварин. Все це залишаСФться в дитячий души, осяяне почуттям радости, и покладе основи любови до ридноСЧ природиВ» [47].

ВлГадаСФмо, - писав В. Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповнише використовувати для гармонийного розвитку людини все, що даСФ природа и що зможе зробити людина для того, щоб природа служила СЧй. Уже через це ми повинни берегти и поповнювати природни багатства, яки маСФмоВ» [70].

Екологичне виховання - це систематична педагогична дияльнисть, спрямована на розвиток в учнив екологичноСЧ культури [73].

РЖншим визначенням проблему розглядають в бильш широкому контексти. Екологичне виховання - це безперервний педагогичний процес, що не маСФ завершених часових меж, а поступово переходить з одниСФСЧ стадиСЧ в иншу и спрямовуСФться на усвидомлення учнями морально-етичних норм та правил суспильства стосовно природи, формування циннисноСЧ сфери особистости, моральних переконань про необхиднисть шанобливого ставлення до всього живого та власноСЧ видповидальности за майбутнСФ довкилля [59].

Екологична культура учня - це сформована система наукових знань, спрямованих на пизнання процесив и результатив взаСФмодиСЧ людини, суспильства и природи; видповидальнисть за природу як национальну и загальнолюдську циннисть, основу життя; готовнисть до природоохоронноСЧ дияльностиВ» [30, с.41].

На нашу думку, саме друге визначення СФ бильш повним та достатньо читко характеризуСФ проблему екологичного виховання.

Молодший шкильний вик сприятливий для розвитку в учнив основ екологичноСЧ культури. Самою природою обумовлено социальне призначення дитинства - адаптация дитини до природи и суспильства, здатнисть брати видповидальнисть за своСЧ вчинки перед людьми, рослинним и тваринним свитом. Початкова школа даСФ можливисть сформувати пизнавальний потенциал екологичних знань для подальшоСЧ бази вивчення природничо-математичного циклу, виховувати особистисть, яка усвидомлюСФ мисце людини у довкилли, через ознайомлення з рослинним и тваринним свитом, розкриття взаСФмозв'язкив и взаСФмозалежностей у природи, вивчення та дослидження куточкив ридного краю.

Пизнання навколишнього свиту розпочинаСФться з накопичення чуттСФвого досвиду, фактичного материалу, який осмислюСФться з метою засвоСФння системи знань, адекватноСЧ навколишний природи з СЧСЧ зв'язками и залежностями. Учням початкових класив важко уявляти незнайоми предмети або явища природи. Одним из методив забезпечення наочно-чуттСФвоСЧ основи засвоСФння знань СФ спостереження. Це цилеспрямоване, планомирне сприймання об'СФктив навколишньоСЧ дийсности. Воно пидпорядковане конкретно визначеним цилям и вимагаСФ вольових зусиль. Систематично спостеригаючи за об'СФктами природи, дити вчаться спостеригати, у них формуСФться така важлива риса, як спостережливисть. Розвиток спостережливости впливаСФ на структуру и змист инших психичних процесив, оскильки спостережлива дитина бильше сприймаСФ, глибше мислить и розумиСФ. Це полегшуСФ засвоСФння знань та уминь, забезпечуСФ кращи результати у навчанни, позитивни емоциСЧ, розвиваСФ пизнавальни интереси, позитивно впливаСФ на повединку.

Змист екологичного виховання передбачаСФ розкриття таких положень [1]:

а) свит природи - середовище перебування людини, яка маСФ бути зацикавлена в збереженни цилисности, чистоти, гармониСЧ в природи;

б) осмислення екологичних явищ, вминня робити висновки видносно стану природи, давати рекомендациСЧ розумноСЧ взаСФмодиСЧ з нею;

в) естетична краса природи сприяСФ формуванню моральних почуттив обов'язку и видповидальности за збереження, спонукаСФ до природоохоронноСЧ дияльности;

г) розуминня наслидкив тих чи инших дий людини в природи.

В процеси екологичного виховання учни мають набути знань про навколишнСФ середовище, його захист для збереження гармониСЧ, краси, навчитися охороняти природу.

Таки знання, уминня й навички не иснують без самого осмислення школярами екологичних явищ, а також естетичноСЧ краси власне природи. Окремою стороною розглядаСФться розуминня учнями негативних наслидкив дий людини в природи.

Таким чином, визначени концептуальни положення, принципи конструювання та критериСЧ видбору змисту екологичноСЧ освити и виховання учнив у школи, дозволяють видилити шисть пидсистем знань та интелектуальних уминь екологичного змисту, котри мають обов'язково набути учни.

Пизнавальна: про цилиснисть навколишнього середовища, природознавчи, социально-политични, социально-економични и технични теориСЧ, закони и закономирности, яки забезпечують формування наукового свитогляду особистости на всих етапах СЧСЧ навчання та розкривають комплекснисть и взаСФмозв'язок антропогенного впливу на сучасний стан довкилля, екологични проблеми и шляхи СЧх розв'язання у системи Влприрода - людина - суспильствоВ».

Оцинна: про роль и циннисть природи, мисце и значення людини в довкилли та характер и ступинь антропогенного впливу на нього. Оскильки основою знань, интелектуальних уминь та практичних навичок оцинноСЧ дияльности учнив стосовно природи СФ аксиологични знання, то це сприяСФ створенню таких психологичних станив особистости, яки забезпечують ефективне формування морально-етичного компоненту свидомости особистости та СЧСЧ моральних установок щодо усвидомлення власноСЧ причетности та видповидальности за прийняти и здийснени нею ришення щодо розв'язання екологичних проблем своСФСЧ мисцевости.

Нормативно-правова: про правови основи взаСФмостосункив людини и суспильства з навколишним середовищем, а також правила и норми повединки у довкилли.

Прогностична: про сутнисть можливих напрямив и способив виришення екологичних проблем та про можливу стратегию власноСЧ природоохоронноСЧ дияльности в навколишньому середовищи. Це ти знання, интелектуальни уминня и практични навички, котри забезпечують не лише анализ сучасного стану навколишнього середовища чи окремих його об'СФктив, але й створюють основу для интелектуальноСЧ, емоцийно-циннисноСЧ и практичноСЧ дияльности особистости з моделювання можливих напрямив охорони довкилля.

Дияльнисна: про можливи форми, методи и засоби виришення екологичних проблем, проведення спостережень та дослиджень; про мотиви и стимули активизациСЧ конкретноСЧ природоохоронноСЧ дияльности особистости в довкилли.

Комуникативна: про основни правила повединки та способи спилкування як в одновиковому, так и ризновиковому учнивському колективи; про способи, напрями та пидходи до спильного виришення навчально-практичних завдань з вивчення та охорони природи, подолання непорозуминь, конфликтних ситуаций, вироблення и слидування власний чи колективний думци, позициСЧ, ришенню.

Розв'язання цих завдань можливе безпосередньо на уроках природознавства, инших уроках та в позаурочний час. Тому вчитель маСФ читко визначати мисце, призначення та перспективу кожного уроку, його зв'язок з иншими заняттями. Организовуючи процес вивчення навколишнього середовища - свиту природи и людини, педагог маСФ дибрати методи и форми, яки стимулюватимуть навчальну дияльнисть, робитимуть СЧСЧ творчою, бажаною и цикавою для кожноСЧ дитини.

РЖнструментом для залучення учнив до пизнавальне дияльности СФ завдання-запитання, вправи, проекти, игри, викторини, творчи завдання, загадки екологичного змисту. Значну роль в екологичний освити молодших школярив видиграють и позакласни заняття: екскурсиСЧ, турпоходи, КВК, свята на екологичну тематику.

Процес пизнання природи и СЧСЧ законив нелегкий. Вин здийснюСФться поступово, шляхом спостережень видкриттив. Головна роль у цьому процеси належить учителеви. На уроках и в позаурочний час вин формуСФ в учни уминня приймати екологично правильни ришення, виховувати почуття любови й бережного ставлення до природи, вчить застосовувати набути знання в повсякденному житти [5].

Екологична освита - поривняно нова галузь педагогичноСЧ теориСЧ и практики. Вона маСФ забезпечувати реализацию принципових загально-дидактичних положень, таких як системнисть и систематичнисть, наступнисть и неперервнисть, гуманизация и науковисть тощо. Необхиднисть реализациСЧ цих принципив посилюСФ интегрувальну функцию навчальних предметив початковоСЧ школи. На цьому етапи навчальноСЧ дияльности необхидно дати початкови уявлення та знання про природу и людину як основу екологичноСЧ культури та створити умови для анализу природного довкилля [19].

Екологична освита у вузькому значенни - це отримання знань з допомогою тих специализованих предметив и дисциплин, що мистять у назвах термин ВлекологияВ» и скеровани на вивчення живих истот из середовищем СЧх иснування [66].

РЖнши вчени, зокрема Г.П. Пустовит розглядають екологичну освиту з боку философськоСЧ, психолого-педагогичноСЧ концепций та визначають наступну сутнисть поняття Влекологична освитаВ».

Екологична освита - це неперервний процес засвоСФння учнями знань, цинностей и понять, спрямований на осмислення и оцинку взаСФмозв'язкив миж людьми, СЧх культурою та навколишним середовищем, що забезпечуСФ поступальний розвиток навичок прийняття екологично доцильних ришень, а також засвоСФння видповидних правил повединки в навколишньому середовищи [59].

Завдання екологичноСЧ освити мистять:

- формування системи знань про природу. Тобто системна педагогична дияльнисть, що направлена на накопичення осмислених диСФвих знань про навколишнСФ середовище. Це завдання СФ ключовим на теоретичному ривни засвоСФння екологичних знань;

- розуминня взаСФмозв'язкив и взаСФмозалежностей, що иснують у природи (школа даСФ можливисть сформувати пизнавальний потенциал екологичних знань для подальшго вивчення, виховувати особистисть, яка усвидомлюСФ мисце людини у довкилли, через ознайомлення з рослинним и тваринним свитом, розкриття взаСФмозв'язкив и взаСФмозалежностей у природи тощо);

- формування позитивного ставлення до природи, норм повединки у природи (це завдання СФ основою подальшого суб'СФктивного усвидомлення учнем навколишнього середовища, як сукупности явищ и об'СФктив у СЧх СФдности и взаСФмозалежности. Суб'СФктивне ставлення особистости до природи у цьому контексти розглядаСФться як серцевина СЧСЧ суб'СФктивного свиту, де реальни й об'СФктивни стосунки з природою обумовлюють сутнисть, килькисни и якисни показники СЧСЧ потреб и через процеси СЧх задоволення впливають на всю повединку особистости);

- бажання зберигати и охороняти природу. Формування прагнень оберигати природнСФ середовище, непримиримо ставитися до недбалого використання природи; накопичення знань та вминь власними силами зберигати та охороняти природу.

Екологичне виховання передбачаСФ розкриття сутности свиту природи - середовища перебування людини, яка повиння бути зацикавлена у збереженни цилисности, чистоти, гармониСЧ в природи. Це передбачаСФ уминня осмислювати екологични явища, робити висновки про стан природи, розумно взаСФмодияти з нею. Естетична краса природи сприяСФ формуванню моральних почуттив обов'язку и видповидальности за СЧСЧ збереження, спонукаСФ до природоохоронноСЧ дияльности.

Екологичне виховання здийснюСФться на всих етапах навчання у школи, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добираСФться видповидна методика з огляду на викови особливости школярив.

Перший етап (молодши школяри) - формуються перши уявлення про навколишний свит, про живу и неживу природу, про ставлення до природи, що виявляСФться в конкретний повединци на емоцийному ривни.

Другий (5-7 класи) и третий (8-9 класи) етапи передбачають накопичення знань про природни об'СФкти, закономирности розвитку та функционування биологичних систем, анализ и прогнозування нескладних екологичних ситуаций, закриплення нормативних правил повединки в навколишньому середовищи. Поглиблюються и розширюються знання про явища и закони природи, розкриваються причини екологичноСЧ кризи та обТСрунтовуються шляхи збереження природних комплексив.

Четвертий етап (10-12 класи) - завершуСФться узагальнення здобутих екологичних знань, здийснюСФться моделювання простих кризових ситуаций. У навчальни програми запроваджуються интегровани курси ризних природничо-екологичних дисциплин.

В екологичному вихованни та освити диють, зокрема, загальноприйняти методи виховання и методи екологичного виховання.

Розглянемо психолого-педагогични методи екологичного виховання, запропоновани В.А. Ясвиним та С.Д. Дерябо.

Метод екологичних асоциаций (вид лат. з'СФднання) полягаСФ в педагогичний актуализациСЧ асоциативних зв'язкив миж ризними психичними образами у контексти порушеноСЧ перед учнями проблеми. Цей метод часто використовують для встановлення певноСЧ аналогиСЧ миж будь-якими проявами природних об'СФктив и видповидними социальними проявами. Уявлення, що виникаСФ при цьому, сприяСФ розвитку суб'СФктивного ставлення учнив до феномена, що вивчаСФться. Прикладами реализациСЧ цього методу у процеси розвитку ставлення до природи можуть бути використани вчителем або керивником гуртка таки асоциативни образи, як ВлтанциВ» бджил, ВлшлюбнийВ» сезон у тварин, екологична ВлпирамидаВ» тощо.

Метод художньоСЧ репрезентациСЧ природних об'СФктив (вид франц. представництво) полягаСФ в актуализациСЧ художних компонентив уявлення свиту природи засобами мистецтва. Особливе значення в процеси розвитку ставлення до природиздесь належить образотворчому мистецтву, музици, литературним творам. Скажимо, ставлення учнив до луки, озера чи лису буде формуватися значно ефективнише, коли поряд з науковою информациСФю вчитель буде використовувати поезию, класични литературни твори, музични п'СФси, твори живопису, графики, декоративно-ужиткового мистецтва.

Метод екологичноСЧ лабилизациСЧ (вид лат. нестийкий) полягаСФ в цилеспрямований корекцийний диСЧ на певни взаСФмозв'язки в образи свиту особистости, внаслидок чого виникаСФ психологичний дискомфорт, зумовлений розуминням неефективности усталених стратегий индивидуальноСЧ екологичноСЧ дияльности. Лабилизацийни прийоми можуть бути найризноманитнишими. Один з таких прикладив наводить дослидник екологичноСЧ свидомости В.А. Ясвин. Зоолог Михайло Пупиньш, створюючи биотопни експозициСЧ в природничому музеСЧ, цилеспрямовано ВлдодававВ» до природного ландшафту килька недопалкив, залишки молочних пакетив тощо. В.А. Ясвин стежив за психологичними реакциями видвидувачив музею, яки, милуючись чудовими панорамами, несподивано помичали ци ВлприкрасиВ». Люди BJKG були налаштовани на милування, а смиття в експозициСЧ блокувало цей процес: виникала внутришня напруга. Саме в невеликому об'СФми панорами особливо гостро видчувалася неприроднисть, чужиннисть цих слидив индивидуальноСЧ людськоСЧ дияльности, видвидувачи видчували дискомфорт, у них починалися лабилизацийни процеси.

Метод екологичноСЧ рефлексиСЧ (вид лат. видображення) полягаСФ в педагогичний актуализациСЧ самоанализу, осмисленни людиною своСЧх дий та вчинкив щодо СЧх екологичноСЧ доцильности. Цей метод стимулюСФ усвидомлення того, як повединка людини може ВлвиглядатиВ» з погляду тих природних об'СФктив, яких вона стосуСФться. Скажимо, якщо школяр забув своСФчасно полити кимнатни квити, його можна запитати: ВлЩо вони могли б про тебе подумати?В». Безумовно, з погляду рослин вин ВлвиглядаСФВ» безвидповидальною, жорстокою людиною.

Метод екологичноСЧ идентификациСЧ (вид лат. ототожнювати) полягаСФ в педагогичний актуализациСЧ особистоСЧ причетности людини до того чи иншого природного об'СФкта, ситуаций, обставин, в яких вин перебуваСФ. Метод стимулюСФ процес психологичного моделювання стану природних об'СФктив, сприяСФ кращому розуминню цього стану, що поглиблюСФ уявлення школярив про даний об'СФкт. Крим того, такий механизм актуализуСФ видповидну повединку стосовно об'СФкта.

РЖлюстрациСФю використання цього методу може бути така педагогична ситуация. Пид час вивчення риб у зимовий период учням пропонуСФться затиснути пальцями власний нис и, не видкриваючи рота, протриматися, скильки можливо, потим видпустити один палець и видкрити доступ повитря в одну низдрю. СвоСЧ видчуття в ций ситуациСЧ учни проектують на стан риб, яки перебувають пид льодом, коли СЧм не вистачаСФ кисню. Звильнення одниСФСЧ низдри для дихання супроводжуСФться значним полегшенням, моделюючи стан риб писля того, коли будуть пробити лунки в товщи льоду.

Метод екологичноСЧ емпатиСЧ (вид грец. спивпереживання) маСФ на мети педагогичну актуализацию спивпереживання людини за стан природного об'СФкта, а також спивчуття йому. Це стимулюСФ проекцию особистих станив на природни об'СФкти через ототожнення з ними (спивпереживання), а також переживання особистих емоций та почуттив з приводу стану природних об'СФктив (спивчуття). Таким чином, формуСФться суб'СФктивизация природних об'СФктив.

Метод екологичноСЧ емпатиСЧ передбачаСФ використання запитань, що актуализують прояви емпатиСЧ до живих истот, на кшталт ВлЩо вин тепер видчуваСФ?В», ВлЯкий вин маСФ настрий?В».

Метод екологичноСЧ турботи полягаСФ в педагогичний актуализациСЧ екологичноСЧ активности особистости, спрямованоСЧ на надання допомоги и сприяння благу природних об'СФктив. Метод стимулюСФ прояви спивучасти, пидтримки, опики, тобто дияльноСЧ участи в життСФвих ситуациях природних об'СФктив. При цьому турбота про свит природи спонукаСФ школярив до пидвищення своСФСЧ екологичноСЧ компетентности - до оволодиння необхидними знаннями, уминнями и навичками. Адже для того, щоб надати квалификовану допомогу будь-якому природному об'СФкту, слид знати и вмити, що и як потрибно зробити.

Метод ритуализациСЧ екологичноСЧ дияльности полягаСФ в педагогичний организациСЧ традиций и ритуалив, пов'язаних з дияльнистю, спрямованою на свит природи. Потужний потенциал щодо реализациСЧ цього методу акумульовано у традициях украСЧнського народу (розчищення джерел и криниць, екологични толоки, приваблювання и охорона птахив, Риздвяни та Новорични свята з традицийним Дидухом замисть ялинки). Цей метод даСФ можливисть мотивувати и структурувати дияльнисть учнив через организацию екологичних клубив, рухив тощо. Важливою умовою реализациСЧ цього методу СФ наявнисть видповидноСЧ символики, иСФрархиСЧ, статуту.

Метод екологичних експектаций (вид англ. очикування) полягаСФ в педагогичний актуализациСЧ емоцийно насичених очикувань майбутних контактив особистости зи свитом природи.

Наприклад, перед екскурсиСФю до лису педагог налаштовуСФ учнив на те, що вони Влйдуть у гости до лисуВ». Адже, коли збираються в гости, видповидно одягаються, не смитять тощо.

Найефективнише реализация цих методив видбуваСФться в умовах еколого-психологичного тренингу, спрямованого на корекцию екологичноСЧ свидомости його учасникив.

Розглянемо загальноприйняти методи виховання:

Метод бесиди:

o обТСрунтування вчителем теми як життСФво важливоСЧ, а не надуманоСЧ;

o формулювання запитань, яки б спонукали до розмови;

o спрямування розмови у правильному напрямку;

o залучення учнив до оцинки подий, вчинкив, явищ суспильного життя и на ций основи формування у них ставлення до навколишньоСЧ дийсности, до своСЧх громадських и моральних обов'язкив;

o пидсумки бесиди, формування на СЧх основи рационального виришення проблеми, яка обговорюСФться, прийняття конкретноСЧ програми дий для закриплення прийнятоСЧ в результати бесиди норми.

Метод прикладу: врахування специфики наслидування прикладу ризними виковими групами; етапнисть наслидування; джерела для наслидування; використання негативного прикладу у вихованни.

Виховни функциСЧ прикладу ризни: вин може служити педагогу для конкретизациСЧ того чи иншого теоретичного положення; на приклади можна довести истиннисть певноСЧ моральноСЧ норми; приклад СФ переконливим аргументом. Особливисть виховного впливу прикладу полягаСФ в тому, що вин диСФ своСФю наочнистю и конкретнистю.

Метод интерв'ю передбачаСФ постановку уточнюючих запитань, яки мають мисце пид час звичайноСЧ бесиди. Слид враховувати, що СФ таки типи респондентив: несмиливий, боязкий, базика, жартивник, сперечальник, самовпевнений.

Метод анкетування. ВикористовуСФться для одержання информациСЧ про типовисть тих чи инших явищ навчально-виховного процесу. Анкети можуть бути: видкрити, закрити, напиввидкрити, полярни.

Метод педагогичного спостереження - специально организоване сприймання педагогичного процесу в природних умовах. Спостереження СФ пряме и опосередковане, видкрите и закрите, самоспостереження. При организациСЧ спостереження важливо мати його план, визначити його термин, фиксувати результати.

Метод гри. Екологични игри та завдання дають дитини змогу видчути себе частиною природи, реагувати на проблеми, викликають бажання допомогти природи, захистити СЧСЧ вид небезпеки. Сюжетни игри з екологичним змистом допомагають дитям ознайомитися з дияльнистю людей, яки дослиджують стан природи та охороняють СЧСЧ.

Таким чином, для виховання справжньоСЧ людини, яка, крим всих инших якостей, мала б сформований екологичний свитогляд, необхидно шукати творчи шляхи, залучаючи мистецтво, туризм, видроджуючи традициСЧ, створюючи дискусийни клуби тощо.

В останни роки екологичне виховання та екологична освита стали предметом уважного дослидження видатних представникив педагогичноСЧ науки. Мабуть, найвагомиший вклад у становлення та формування екологичного напряму в педагогици внис А.Н. ЗахлСФбний. Йому належить думка про иснування таких основоположних принципив екологичноСЧ освити та виховання [28]:

1) взаСФмозв'язок глобального, национального та краСФзнавчого пидходив;

2) принцип спивпраци;

3) принцип прогностичности;

4) принцип миждисциплинарности;

5) принцип СФдности теориСЧ и практики;

6) принцип безперервности;

7) СФдности интелектуального й емоцийного сприймання навколишньоСЧ дийсности у практичний дияльности по СЧСЧ збереженню, догляду за нею и полипшенню СЧСЧ якисного та килькисного складу.

Дещо по-иншому пидходять до розв'язання циСФСЧ проблеми С.М. Глазачев и С.Е. Петров. Для них характерне ототожнення терминив Влприродоохоронне вихованняВ» и Влекологичне вихованняВ», що спрямовуСФ процес екологичного виховання переважно на охорону природного середовища иснування людини. До того ж до принципив екологичного виховання вони видносять [47]:

o принцип комплементарности екологичного виховання до всих инших напрямив виховноСЧ роботи з людьми;

o принцип використання навчальноСЧ (виховноСЧ) функциСЧ природи, яка зминюСФться и охороняСФться;

o принцип сполучення розгляду проблем охорони природи у свитовому масштаби и певний мисцевости.

Взагали ж слид зазначити, що принципи организациСЧ екологичного виховання були колективно визначени представниками краСЧн-учасникив Ради ВзаСФмодопомоги [19]:

- в процеси екологичного виховання слид враховувати взаСФмозв'язок глобального, национального та краСФзнавчого пидходив до розкриття екологичних проблем сучасности;

- екологична освита та виховання розглядаються як складова частина цилисного процесу виховання;

- забезпечення СФдности интелектуального й емоцийного сприймання навколишньоСЧ дийсности та практичноСЧ дияльности по СЧСЧ полипшенню та захисту вид ризних впливив на неСЧ;

- збереження принципив систематичности, безперервности, миждисциплинарности у змисти й организациСЧ екологичноСЧ освити и виховання.

Ци принципи лежали в основи всиСФСЧ организациСЧ природоохоронноСЧ освити та екологичного виховання в недалекому минулому. Можна стверджувати, що вони належать до значних методичних надбань педагогичноСЧ науки и практики, и мали значний вплив на процес организациСЧ навчально-виховноСЧ роботи в школи. НемаСФ, мабуть, потреби обТСрунтовувати СЧх практичну циннисть и в наши дни. Водночас хотилося б звернути увагу на важливисть принципу, який видсутний серед переличених вище. Його ми називаСФмо принципом ВлЯВ». Наведемо коротку характеристику цього принципу. При цьому зазначимо, що проблема ВлЯВ» посидаСФ чильне мисце у педагогици та психологиСЧ. В зарубижних психолого-педагогичних дослидженнях СЧй присвячена значна килькисть наукових праць (Р. Ассаджоли, З. Фрейд, У. Джемс, РЖ. Кон та ин.). РЖз украСЧнських психологив видоми своСЧми дослидженнями циСФСЧ проблеми Г.С. Костюк, РЖ.Д. Бех та инши. Особливо слид видзначити працю Р. Бернса ВлРозвиток Я-концепциСЧ и вихованняВ».

Провидним циСФСЧ праци СФ твердження, що самооцинка дитини, СЧСЧ ставлення до самоСЧ себе та сприймання себе значною мирою впливають на СЧСЧ диСЧ та вчинки, що Влуспихи в школи, на роботи и в житти не менш залежать вид уявлень людини про своСЧ здибности, ниж вид самих цих здибностей. Коли учень заявляСФ: ВлЯ з цим николи не справлюсяВ», це бильше говорить про нього самого, ниж про предмет, про який вин веде мовуВ». Видатний педагог-психолог Р. Бернс стверджуСФ, що ВлЯ-концепцияВ» являСФ собою сукупнисть усих уявлень индивида про себе в СФдности з СЧх оцинкою. Змистом цього ж термину можна вважати знання й уявлення индивида про самого себе, своСФ мисце у певний системи видносин, пор своСЧ можливости та здатности впливати на свою власну долю и на долю свого оточення. ВлКонцепция ЯВ» - це Влобраз ЯВ», видображення ВлЯВ» у самосвидомости.

Результат екологичного виховання - сформована екологична культура людини, що характеризуСФться ризнобичними глибокими знаннями про навколишнСФ середовище (природне и социальне); наявнистю свитоглядних циннисних ориСФнтаций щодо природи; екологичним стилем мислення и видповидальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям уминь и досвиду виришення екологичних проблем (насамперед на мисцевому та локальному ривнях); безпосередньою участю у природоохоронний роботи; передбаченням можливих негативних виддалених наслидкив природо-перетворювальноСЧ дияльности людини.

1.2 Формування екологичноСЧ культури школярив: психолого-педагогичний аспект

Розгляд проблеми оптимизациСЧ взаСФмозв'язкив и взаСФмозалежностей у системи Вллюдини - суспильство - навколишнСФ середовищеВ» маСФ важливий и незаперечно актуальний сьогодни психолого-педагогичний аспект. Оскильки анализ практики невпинно зростаючого антропогенного впливу на довкилля пидтверджуСФ положення про те, що миж зминами у стани навколишнього середовища иснуСФ тисний взаСФмозв'язок, тому проблему управлиння природним середовищем можна сьогодни розглядати як проблему управлиння биологичною еволюциСФю людини [5], а отже и як проблему управлиння процесом формування нового и високо екологизованого свитогляду людини та суспильства в цилому.

Перебудова свидомости людини, ставлення до навколишнього середовища в цилому СФ, на думку представника инвайроменталогиСЧ доктора Д.Спок (США), важливою умовою збереження самоСЧ людини як биологичного виду. Подальша деградация середовища життя, пидкреслюСФ вин, призведе до того, що биосфера запропонуСФ свий шлях розвитку, але вже без людини [12]. Ци думки знайшли своСФ видображення у концепциСЧ инвайроментологиСЧ и набули поширення у всих розвинутих краСЧнах Заходу, але найбильше прихильникив ци идеСЧ мають сьогодни у Великий БританиСЧ, ФранциСЧ, Нимеччини, Канади та США. Специалисти цих краСЧн, що працюють над розв'язанням проблем освити в галузи навколишнього середовища, видзначають, що основни положення концепциСЧ инвайроментологиСЧ найбильш точно видображають сучасни екологични реалиСЧ и за своСФю сутнистю СФ найбильш вдалим вариантом СЧх втилення у навчальному змисти з врахуванням викових особливостей школярив. Тобто йдеться про спильнисть пидходив у визначенни найбильш важливих напрямив пидготовки пидростаючого поколиння до екологично доцильноСЧ дияльности в довкилли, серед яких приоритетними СФ створення умов для ефективного усвидомлення учнями значущости знань про проблеми навколишнього середовища та можливи шляхи СЧх розв'язання, формування циннисних ориСФнтаций и видповидно СЧм стийких переконань та мотивив екологичного змисту, уминь та навичок з охорони природи [75].

За такого пидходу ефективне виришення комплексу психолого-педагогичних проблем формування екологично вихованоСЧ особистости у навчально-виховному процеси, за нашим припущенням, маСФ, насамперед, базуватись на поСФднанни идей ВлкоеволюциСЧВ» й ВлинвайроментальноСЧ парадигмиВ» про незаперечний взаСФмозв'язок и взаСФмозалежнисть людини и навколишнього середовища. Такий пидхид дозволив нам визначити сутнисть основних положень за умови врахування яких змист навчальних програм буде видповидати мети и завданням екологичноСЧ освити и виховання учнив. Цими положеннями СФ:

- повна видмова вид иСФрархичноСЧ картини свиту. Сутнисть цього положення полягаСФ у поетапному формуванни в свидомости учнив психологичних установок про видсутнисть у людини переваг на иснування перед будь-якими иншими живими истотами (незалежно вид того, що людина маСФ розум, культурни чи технични здобутки), однак саме останнСФ зобов'язуСФ СЧСЧ свидомо дияти в довкилли на принципах морали;

- необхиднисть гармонийного розвитку людини и навколишнього середовища. Сутнисть цього положення полягаСФ у формуванни в свидомости особистости стийких психологичних установок на необхиднисть ривноправного, партнерського иснування людини и навколишнього середовища, визнання себе не власником природи чи окремих СЧСЧ об'СФктив, а одним з членив природноСЧ спильноти;

- ориСФнтування на екологичну доцильнисть будь-якоСЧ дияльности в довкилли, видсутнисть протиставлення людини природи. Це положення маСФ сприяти: усвидомленню учнями виключноСЧ самоцинности природи и навить окремих СЧСЧ об'СФктив, з правом на иснування ривним людському; замини психологичних стереотипив ВлкорисниВ» и ВлшкидливиВ» биологични организми на сприйняття СЧх як повноцинних суб'СФктив и партнерив взаСФмодиСЧ з нею;

- поширення етичних норм на взаСФмодию з природою. Це положення сприяСФ усвидомленню, засвоСФнню та дотриманню моральних норм и етичних правил як у спилкуванни миж людьми, так и у взаСФмодиСЧ з природою;

- максимальне врахування запитив и потреб людини и будь-яких биологичних об'СФктив на життСФвий простир. Сутнисть цього положення полягаСФ у змини стереотипив мислення и видповидно дий у довкилли з непродуманого Влвпливу на природуВ» на екологично-доцильну ВлвзаСФмодиюВ»;

- приоритетности дий. Це положення сприяСФ усвидомленню учнями правила екологичного приоритету дияльности: доцильною СФ та дияльнисть, яка не порушуСФ екологичноСЧ ривноваги в природи, зберигаСФ баланс прагматичноСЧ и непрагматичноСЧ взаСФмодиСЧ людини з природою;

- визнання незаперечности спильного шляху подальшого розвитку людськоСЧ цивилизациСЧ та природи. Сутнисть цього положення забезпечуСФ розуминня цилисности и взаСФмозалежности социального и природного середовища и того, що СЧх розвиток може здийснюватися лише у процеси коеволюциСЧ.

Однак анализ педагогичноСЧ практики, розробка та впровадження у навчально-виховний процес навчального закладу форм и методив, яки сприяють ефективному засвоСФнню особистистю сутности означених вище положень, привело нас до необхидности визначення та обТСрунтування основних психологичних ривнив пизнання учнями навколишнього середовища. У процеси дослидно-експериментальноСЧ роботи нами видилено чотири таких ривни. Перший - це усвидомлення навколишнього середовища на основи сенсорного сприйняття реалий дийсности, оцинки форм, структури, кольору, окремих елементив цилого тощо. Для цього ривня характерним СФ наявнисть двох пизнавальних психичних процесив - видчуття и сприймання. Пизнання предметив и явищ об'СФктивноСЧ дийсности и психичного життя людини, на думку С.Д.Максименка, забезпечуСФться всима пизнавальними процесами у СЧх СФдности. Пизнання свиту, хоча би яким складним воно не було, своСЧм пидТСрунтям маСФ чуттСФве пизнання. Видчуття, продовжуСФ вин дали, це найпростиший психичний процес, первинна форма ориСФнтациСЧ живого организму в навколишньому середовищи саме з видчуття починаСФться пизнавальна дияльнисть людини. А контактуючи з навколишним свитом, людина отримуСФ информацию не лише про певни властивости та якости, притаманни об'СФктам и явищам, але й видомости про сами об'СФкти як цилисни утвори. Таке цилисне СЧх видображення в мозку людини, завершуСФ свою думку С.Д.Максименко, характеризуСФ другу ланку СФдиного процесу чуттСФвого пизнання - сприймання [47].

Другий ривень пизнання полягаСФ в усвидомленни особистистю свого мисця и роли у навколишньому середовищи як в СФдиний цилисний системи. Третий ривень - це формування стурбованости за стан довкилля, як одного з найважливиших моральних та етичних характеристик особистости. У поняття стурбованости нами включаються идеСЧ про правила повединки учнив у навколишньому середовищи, СЧх ставлення до природи и один до одного. Стурбованисть, зазначаСФ В.В.Червонецький, як моральна категория пов'язана з критичною оцинкою екологичноСЧ ситуациСЧ, ступинь усунення наслидкив якоСЧ не задовольняСФ особистисть и викликаСФ потребу в активний дияльности, метою якоСЧ СФ особисте бажання зминити стан справ на краще [12]. Тоди четвертий ривень - це усвидомлення особистистю того, що навколишнСФ середовище безпосередньо впливаСФ на СЧСЧ повединку та на ступинь активности и широту адекватноСЧ диСЧ, спрямованоСЧ на збереження природи.

- сприйняття навколишнього середовища обумовлено психологичним станом особистости та характером СЧСЧ дияльности в довкилли. Характер сприйняття учнями однакових природних об'СФктив чи явищ природи завжди буде адекватною СЧхньому психологичному стану, розвитку интелекту, сформованим моральним и етичним нормам повединки та дияльности в довкилли. Вони СФ провидними факторами у характери й интенсивности взаСФмодиСЧ особистости з навколишним середовищем та видповидно у ефективности СЧСЧ результатив;

- навколишнСФ середовище одночасно впливаСФ на вси органи видчуття. РЖнформация про навколишнСФ середовище та його тимчасовий стан, що надходить вид усих органив видчуття одночасно, не може акумулюватись за простими правилами накопичення, оскильки одночасно видбуваСФться осмислення всих зорових образив, звукив та запахив, працюСФ уява, и така информация уже СФ надмодальною;

- навколишнСФ середовище сприймаСФться учнями без певних читких просторових меж и читко фиксованих часових интервалив. Визначення меж, умовних кордонив и читко фиксованих часових интервалив иснування (биоценозу, популяциСЧ чи стациСЧ) або ж будь-якого природного явища у межах навколишнього середовища (якщо вони перевищують видповидно у видстани 500 - 1500 метрив, а у часи вид 1,5-12 години и бильше) здийснюСФться самими учнями в залежности вид завдання и характеру СЧхньоСЧ дияльности (не менш важливим СФ врахування психологичного стану учнив та психологичних установок зовнишнього та внутришнього характеру). Хибнисть чи певна неточнисть визначення цих параметрив пояснюСФться тим, що вони иснують лише в суб'СФктивному усвидомленни особистистю дийсности, оскильки досконала у повному обсязи перевирка СЧх учнями практично неможлива. Екологични параметри об'СФктив чи явищ природи мають досить значну килькисть показникив (вид 10-30 до 200), крим цього, вони постийно зминюються як у простори, так и в часи;

- сприйняття навколишнього середовища як цилисности. Це положення СФ найважливишим, оскильки сприяСФ усвидомленню учнями функциональноСЧ структури навколишнього середовища, яка за своСЧми законами впорядковуСФ розмаСЧття явищ чи об'СФктив, котри СФ СЧСЧ складовими, а також забезпечуСФ организуюче та детерминуюче сприйняття окремих елементив навколишнього середовища, як цилисности [60];

- усвидомлення учнями елементив навколишнього середовища в социальному аспекти. Це положення сприяСФ усвидомленню учнями социального досвиду взаСФмодиСЧ суспильства чи окремих його членив з об'СФктами навколишнього середовища, яке в продовж подальшого життя переважно СФ визначальним у сприйнятти та усвидомленни особистистю навколишнього середовища. Провидним факторомздесь СФ наявнисть досвиду чи вивчення историСЧ своСФСЧ громади и навить окремо взятоСЧ родини.

Отже, з всиСФСЧ сукупности перерахованих положень суб'СФктивного ставлення учнив до природи особливого значення набувають саме ти, котри, на думку РЖ.Д.Беха, безпосередньо пов'язани з задоволенням певних конкретних потреб особистости и видповидно на певному етапи онтогенезу СФ для неСЧ значущими [10]. Тим самим ми можемо зробити висновок, що формування суб'СФктивного ставлення особистости до природи СФ основою подальшого суб'СФктивного усвидомлення нею навколишнього середовища, як сукупности явищ и об'СФктив у СЧх СФдности и взаСФмозалежности. Суб'СФктивне ставлення особистости до природи у цьому контексти ми розглядаСФмо як серцевину СЧСЧ суб'СФктивного свиту, де реальни й об'СФктивни стосунки з природою обумовлюють сутнисть, килькисни и якисни показники СЧСЧ потреб и через процеси СЧх задоволення впливають на всю повединку особистости [10].

Враховуючи останнСФ, нами визначено та охарактеризовано етапи формування суб'СФктивного ставлення особистости до природи, а саме: перший - накопичення елементарного досвиду та знань взаСФмодиСЧ з навколишним свитом, усвидомлення мисця свого ВлЯВ» в ньому; другий - визначення сукупности и характеру власних потреб; третий - визначення об'СФктив або явищ природного чи социально-природного характеру, яки за переконанням особистости мають задовольнити СЧСЧ потреби; четвертий - визначення об'СФктивних зв'язкив миж об'СФктами природи и потребами особистости та можливих шляхив СЧх задоволення; п'ятий - анализ результатив власноСЧ дияльности в навколишньому середовищи та визначення подальшоСЧ перспективи взаСФмодиСЧ з його об'СФктами.

Видтак, сутнисть поняття Влсуб'СФктивне ставлення особистости до навколишнього середовищаВ», стосовно проблеми нашого дослидження, окреслюСФ сукупнисть процесив и дий, спрямованих на усвидомлення нею змисту и характеру взаСФмозв'язкив своСЧх власних потреб з об'СФктами та явищами довкилля, яки у процеси психолого-педагогичного впливу СФ визначальними у формуванни норм екологично доцильноСЧ повединки и дияльности особистости в навколишньому середовищи. Як результат, це маСФ забезпечити усвидомлення особистистю того, що СЧСЧ Влсуб'СФктивний життСФвий простирВ» не повинен виходити за межи Влоб'СФктивного життСФвого просторуВ», тим самим будь-яка дияльнисть у довкилли маСФ пидпорядковуватись нормам морали и екологичноСЧ етики. Цей висновок пидтверджуСФться думкою О.М.ЛеонтьСФва про те, що Влистинна, а не формальна характеристика психичного розвитку дитини не може бути виддиленою вид розвитку його реального ставлення до свиту, а отже вид змисту його видношення и потребВ» [47].

СхожоСЧ думки дотримуСФться В.В.Червонецький, який висловлюСФ припущення про те, що оскильки ставлення до природи материализуСФться в активних формах вияву особистости, правомирно постаСФ питання про СЧСЧ видповидальнисть за СЧх наслидки [60]. Тим самим интериоризация здобутих учнями знань з проблем навколишнього середовища и трансформациСЧ СЧх в особисти переконання СФ одним з провидних чинникив формування суб'СФктивного ставлення особистости до навколишнього середовища и як основи формування СЧСЧ екологичноСЧ вихованости.

Тоди необхидним СФ визначення й характеристика основних параметрив суб'СФктивного ставлення особистости до навколишнього середовища, яки розподилено нами на дви групи. Перша група - це килькисно-змистови параметри:

1. Змистовно-просторовий - у змисти яких об'СФктив и характери явищ природи реализуСФться сутнисть и широта потреб особистости.

Сутнисть цього параметру полягаСФ в тому, що вин дозволяСФ визначити змист и широту суб'СФктивного ставлення особистости до окремих об'СФктив и явищ (незначна широта суб'СФктивного ставлення) або ж природи в цилому (значний ривень широти).

2. Змистовно-динамичний - наскильки интенсивно особистисть пов'язуСФ сутнисть своСЧх потреб з об'СФктами и явищами природи та наскильки вони СФ значущими для неСЧ.

Цей параметр нами застосовувався для визначення ступеня интенсивности суб'СФктивного ставлення особистости до природи. Просте споглядання учнем краси природних об'СФктив (низький ступинь интенсивности), СЧх досконале вивчення (середний ступинь интенсивности) и досконале вивчення, особиста участь в СЧх охорони, як особливо значущих для особистости об'СФктив (високий ступинь интенсивности). Активне свитосприйняття, на якому акцентуСФ увагу РЖ.Д.Бех, маСФ набувати у самосвидомости вихованця особистисного смислу, инакше воно втрачаСФ моральну циннисть. Тому завдання вихователя, продовжуСФ вин дали, сформувати людину зи стийким прагненням до дияльности и дияльности свидомоСЧ, творчоСЧ, а не пасивного спостеригача [75].

3. Змистовно-ривневий - у змисти якоСЧ дияльности и впродовж якого часового интервалу та на якому ривни проявляСФться суб'СФктивне ставлення особистости до природи.

Сутнисть цього параметру полягала у визначенни ступеня ефективности змисту индивидуальноСЧ навчально-виховноСЧ дияльности учнив та оптимального часу, затраченого на СЧСЧ виконання. Вин перебуваСФ у прямий залежности вид ривнив (низький, середний та високий) прояву суб'СФктивного ставлення особистости до природи. Людина, стверджуСФ Ю.К. Бабанський, як продукт социального середовища зминюСФться в залежности вид змин социальних умов життя. У цьому плани особистисть людини видображаСФ також исторични особливости социальних умов СЧСЧ життя... За умови коринних змин социальних умов зминюСФться и весь духовний свит людини [47].

4. Аналитико-процесуальний - у якому обсязи особистисть усвидомлюСФ власну дияльнисть у навколишньому середовищи та анализуСФ ефективнисть циСФСЧ дияльности з задоволення власних потреб.

Цей параметр дозволив нам у процеси експериментального дослидження визначити индивидуальний ривень можливоСЧ дияльности учнив ризних викових груп у природи. А саме: низький - природа та СЧСЧ об'СФкти учня не цикавлять, участи в СЧСЧ охорони вин не бере; середний - бере участь у роботи гуртка природоохоронного профилю, але активности в роботи з охорони довкилля не виявляСФ; високий - бере активну участь у роботи ризних природоохоронних гурткив та масових заходах, проявляСФ високу активнисть у ций дияльности; обсяги можливоСЧ дияльности учнив ризних викових груп в природи, а саме: незначний - проблемами охорони природи не опикуСФться, хоча добросовисно доглядаСФ за власними домашними тваринами; середний - бере активну участь в охорони природи, але тильки пид опикою педагога чи товаришив; значний - самостийно здийснюСФ природоохоронну дияльнисть та залучаСФ до неСЧ своСЧх ровесникив и батькив. Здобути експериментальни дани в свою чергу пидтвердили тенденцию прямоСЧ залежности обсягив екологично доцильноСЧ дияльности особистости в довкилли и ступеня сформованости аналитико-процесуального аспекту суб'СФктивного ставлення особистости до навколишнього середовища. Розвиток у школярив критичного ставлення до результатив власноСЧ дияльности в природи, зауважуСФ В.В. Червонецький, сприяСФ формуванню в СЧх свидомости навичок здийснення постийного анализу власноСЧ повединки у довкилли, що значно посилюСФ СЧх особисте видчуття видповидальности за стан довкилля [10].

Анализ експериментальних даних дозволяСФ зробити висновки, що формування у школярив психологичних установок щодо власноСЧ причетности и видповидальности за стан довкилля, саме на мисцевому и региональному ривнях, завжди викликаСФ значни емоцийни переживання, тому ефективнисть формування таких почуттив и, як результат - мотивацийна спрямованисть СЧхньоСЧ природоохоронноСЧ дияльности надзвичайно висока. Видповидальна людина, зазначаСФ А.Трант (США), завжди контролюСФ своСЧ диСЧ в навколишньому середовищи, тим самим забезпечуСФ збереження екологичних умов не лише свого власного иснування чи тварин та рослин, що СЧСЧ оточують, але й опикуСФться охороною природних ландшафтив як цилисного угруповання [75].

5. Стийкости - наскильки стийке суб'СФктивне ставлення особистости до навколишнього середовища.

Цьому параметру ми видводимо особливо важливе значення, оскильки саме вин даСФ змогу охарактеризувати суб'СФктивне ставлення особистости до природи не в якийсь конкретний момент, а у цилому, як уже стабильно сформовану и функционуючу в СЧСЧ свидомости та дияльности якисть. Саме ця ознака СФ одниСФю з складових кинцевоСЧ мети екологичноСЧ освити и виховання учнив у сучасноСЧ школи - формування стийких екологичних знань, цинностей, переконань та практичних уминь, яки в свою чергу СФ основними елементами екологичноСЧ вихованости особистости. Видтак, стверджуСФ РЖ.Д.Бех, у свидомости дитини формуСФться стийке уявлення, що певни моральни вимоги - це спосиб розв'язання тих чи инших СЧСЧ практичних завдань [12].

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що параметри широти, интенсивности, усвидомлености, стийкости, значущости та анализу ступеня суб'СФктивного ставлення особистости до природи СФ базовими параметрами, оскильки саме ци параметри задають певним чином килькисни характеристики Влсуб'СФктивного життСФвого просторуВ» особистости. РЖ чим бильший цей Влсуб'СФктивний життСФвий простирВ», роблять висновок росийськи психологи С.Д.Дерябо и В.А.Ясвин, тим значниша роль належить йому в житти людини зокрема и суспильства в цилому [47].

Отже, широта, интенсивнисть, усвидомленисть, стийкисть, значущисть розкриваСФ килькисни характеристики суб'СФктивного ставлення особистости до природи у СЧх взаСФмозв'язку и логичний цилисности.

1.3 Система екологичного виховання у сучасний початковий школи

В екологичному вихованни особливого значення набувають предмети природничо-географичного циклу. Биология и география розкривають дитям свит рослин, тварин, середовище, що СЧх оточуСФ. Физика и химия дають комплекс политехничних знань, наукови засади и принципи сучасного виробництва. РЖстория, правознавство показують неприпустимисть варварського ставлення до природи. Предмети естетичного циклу розкривають естетичну сутнисть природи, СЧСЧ неповторну красу, вплив на людину. Важливу роль у формуванни екологичноСЧ свидомости видиграСФ залучення учнив до природоохоронноСЧ дияльности: шкильни лисництва, садивництво, робота в мисливських господарствах та ин.; робота санитарних загонив захисту довкилля, яки виявляють ступинь забруднення повитря, води, зон видпочинку; загонив для боротьби з браконьСФрами (диють при лисництвах и рибгоспах); групи швидкоСЧ допомоги звирам и птахам у зимовий период; кутки природи в школах, будинках школярив. З природоохоронною роботою пов'язана туристично-краСФзнавча робота з дитьми, спрямована на прищеплення СЧм навичок правильноСЧ повединки в мисцях видпочинку, в лисах и на ричках та ин.

На сьогоднишний день екологичне виховання у початкових класах не обмежуСФться формуванням у дитей уявлень про природу та СЧСЧ компоненти. Змист екологичного виховання складаСФ Влсистема взаСФмопов'язаних понять, засвоСФння учнями кожного з яких потребуСФ специальноСЧ методичноСЧ пидготовки вчителяВ» [1]. Уроки природознавства, читання, ридноСЧ мови и т. ин. покликани виховувати у школярив екологичну культуру та формувати навички природоохоронноСЧ дияльности. Особлива увага придиляСФться вихованню в учнив видповидальности за збереження навколишнього середовища як важливого фактора иснування людини.

Перед сучасною початковою школою гостро стоСЧть питання про таку организацию навчально-виховного процесу, який був би бильш особистисно-ориСФнтованим на екологичну пидготовку школярив, СЧхний цилисний и гармонийний розвиток та особисте зростання.

Водночас практика свидчить, що вчитель не завжди використовуСФ можливости навчальних занять для екологичного виховання, формування екологичноСЧ культури учнив, СЧхньоСЧ самостийности, инициативи у природоохоронний дияльности.

Значно кращи успихи у навчанни досягаються там, де процес навчання и виховання у процеси учбовоСЧ дияльности будуСФться на основи проблемно-пошуковоСЧ дияльности молодших школярив. Серцевиною проблемного уроку СФ ВлвзаСФмодия вчителя и учнив, коли миж ними розвиваються диалогични взаСФмостосунки пид час виришення екологичних проблем. При цьому СФ важливим не тильки вминня вчителя створювати проблемну ситуацию, а й здатнисть организувати обговорення и розв'язання СЧСЧ разом з учнямиВ» [79]. Основний змист технологиСЧ проблемного навчання маСФ становити методика застосування проблемних ситуаций екологичноСЧ спрямованости на ризних етапах уроку.

Уроки природознавства, читання, образотворчого мистецтва у початковий школи - це идеальний материал для створення проблемних ситуаций екологичного спрямування. Саме на цих уроках у дитей виникаСФ дуже багато питань: ВлЧому?В», ВлЯк?В», ВлЗвидки?В». Вчитель разом з дитьми може розв'язувати проблемни ситуациСЧ всима можливими шляхами:

- через проблемне викладання знань учителем;

- через организацию частково-пошуковоСЧ дияльности;

- через организацию дослидницькоСЧ дияльности шляхом спостереження екологичних проблем у природи, запропонованих учителем чи виявлених за результатами самостийного дослидження [4]. Важливе значення в екологичному вихованни учнив початкових класив маСФ наочний материал, який допомагаСФ заохочувати дитей до праци та викликаСФ позитивни емоциСЧ. Адже зацикавленисть, впевненисть у своСЧх силах, задоволення - усе це могутний стимул до праци [5]. Без интересу, подиву, радости неможливе успишне навчання в початкових класах. Тому вчителям початкових класив, щоб зацикавити дитей, доводиться до кожноСЧ теми добирати додатковий материал, який не завжди легко видшукати.

Реализация в навчальний роботи засад екологичного виховання учнив робить уроки бильш цикавими, змистовними. А Влучасть учнив в екологичному руси забезпечуСФ бильш високу СЧхню пизнавальну активнисть и глибоку ТСрунтовнисть набутих знаньВ» [30]. Через екологичну роботу програмовий материал з основ наук органично пов'язуСФться на уроках з мисцевим життям, духовними набутками ридноСЧ сторони.

За змистом екологичноСЧ роботи учни виконують завдання державних, наукових, громадських организаций, державних, народних и шкильних музеСЧв; здийснюють громадсько-корисну роботу з охорони природи у своСЧй мисцевости, вивчають и пропагують природоохоронни традициСЧ свого народу. Зокрема, цикавим видом дослидницькоСЧ роботи молодших школярив Влна замовленняВ» може бути вивчення ними малих ричок и водойм свого краю, ярив та балок, котри ускладнюють сильськогосподарське виробництво [5]. Учни можуть вивчити стан забруднення водних ресурсив краю, склад риб и тварин, птахив у мисцевих водоймах; вести щоденни спостереження за погодою; дослиджувати водни джерела та спостеригати за СЧх станом.

Досвид засвидчуСФ, що досить результативно зарекомендували себе в навчально-виховний роботи таки методи, як повидомлення вчителем екологичного материалу, информування й доповиди учнив, самостийна робота школярив з литературою природоохоронного спрямування та иншими мисцевими материалами на уроци, використання схем, диаграм таблиць, карт, фотодокументив, ризного илюстративного материалу, щоденникив свидкив подий [66]. Основними ж формами природоохоронноСЧ роботи в структури шкильного життя учнив можуть бути громадсько-корисна робота; шкильни екскурсиСЧ, туристични походи, краСФзнавчи експедициСЧ; оформлення екологичних виставок на основи зибраних материалив, створення куточкив и музеСЧв охорони природи у школах [59].

ПопуляризациСЧ знань и видомостей про ридний край слугуСФ влаштування у кожний школи ризноманитних виставок. Можна широко показати результативнисть екологично спрямованоСЧ пошуково-дослидницькоСЧ та пизнавальноСЧ активности учнив на терени ридного краю через карти походив, гербариСЧ, колекциСЧ минералив, щоденники, записи (протоколи) бесид з людьми, сценариСЧ народних свят, обрядив, експонати до природоохоронних експозиций и т. ин. Таки виставки мають дуже високий пизнавальний, навчальний, виховний потенциал и для учнив, и для вчителив, а разом з тим збагачують методичний арсенал педагогив щодо ефективного природничого навчання й екологичного виховання [12].

ЗаслуговуСФ на пидтримку практика пидготовки, за инициативою мисцевих освитянських управлинських структур, насичених природоохоронним материалом посибникив з природознавства та инших навчальних дисциплин. Перш ниж разом з учнями приступити до екологичноСЧ роботи, вчители уважно анализують програму, зиставляють СЧСЧ змист из пидручником. Це допомагаСФ видилити основни завдання вивчення предмета за класами (здийснювати наступнисть и перспективнисть у формуванни основних понять курсу: контролювати знання й уминня школярив, добирати додатковий материал, використовувати мижпредметни зв'язки) [50].

Як показуСФ практика, Влвикористання екологичного принципу при вивченни навчальних дисциплин забезпечуСФ тисний зв'язок шкильного навчання з життям, даСФ можливисть краще зрозумити явища природи, СЧх взаСФмозв'язки, залучаСФ дитей до активноСЧ участи в охорони природиВ» [1].

Використання наочности на уроках у процеси ознайомлення молодших школярив з основами природоохоронноСЧ дияльности видиграСФ переважно допомижну роль, однак у деяких випадках певний навчальний материал (наприклад, явища, предмети такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об'СФкт взагали неможливе) [57]. Тому вчители збирають й упорядковують додатковий материал для урокив. Це тематични папки: ВлПольови роботиВ», ВлРидкисни звири й птахи УкраСЧниВ», ВлТварини лисив нашоСЧ мисцевостиВ», ВлЛикарськи рослини нашого краюВ». Розробляють також для опитування и спостереження пам'ятки, картки з усих тем курсу.

Вивчаючи тему ВлФорми поверхни Земли: ривнини, яри, гориВ», передови педагоги проводять екскурсиСЧ в природу. Для цього вибирають мисце, яке найкраще показуСФ специфику поверхни. При вивченни роздилу ВлВикористання и охорона природи людиноюВ» ознайомлюють дитей из заказниками, заповидниками области [7].

Природа - джерело здоров'я и радости, неоциненне багатство. Вчити бачити красу ридно природи, виховувати бережливе ставлення де неСЧ потрибно починати з раннього дитинства, и цьому сприяють екскурсиСЧ [3]. На екскурсиях поряд з навчальною и розвивальною метою передбачаСФться посильна суспильно-корисна праця дитей. Наприклад: огородження мурашникив, пидгодовування птахив, виготовлення гербариСЧв тощо.

Результати цилеспрямованих дослиджень свидчать про те, що екологичне виховання у процеси навчальноСЧ дияльности в початковий школи проводиться епизодично, без детально розробленоСЧ методики. Проте слид враховувати, що успишнисть процесу екологичного виховання засобами навчальноСЧ дияльности визначаСФться сукупнистю взаСФмопов'язаних дидактичних умов, що забезпечують ефективне використання екологично спрямованого материалу у початкових класах, а саме:

Вж у процеси добору екологично спрямованого материалу необхидно дотримуватись критериСЧв: науковости, доступности, полифункциональности, емоцийноСЧ насичености та особистисноСЧ значущости для учнив початкових класив;

Вж використання природоохоронних видомостей маСФ здийснюватися систематично та цилеспрямовано;

Вж пид час розробки методики використання екологично спрямованого материалу у навчальний дияльности необхидно враховувати пизнавальни особливости молодших школярив, специфику навчальних предметив й опиратися на пизнавальну активнисть учнив [2].

Вихидною умовою, що забезпечуСФ ефективне використання екологично спрямованого материалу на уроках у початкових класах, СФ добир його змисту за сукупнистю названих критериСЧв. Згидно з ними, цей материал, який учитель плануСФ використати на уроци, маСФ бути науково достовирним, перевиреним за килькома джерелами; доступним для розуминня його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною информациСФю; спиввидноситись из основним програмовим материалом, не затиняючи головного, а навпаки, надаючи йому конкретности та виразности; емоцийно насиченим, спрямованим на формування в учнив емоцийно-позитивного ставлення до ридноСЧ природи, праци людей, до всього живого.

У процеси добору змисту екологично спрямованого материалу важливим критериСФм СФ також його особистисна значущисть для учнив. Реализация циСФСЧ вимоги, як показали результати експериментального дослидження й анализ передового педагогичного досвиду [15], забезпечуСФться килькома шляхами: залученням учнив до добору даного материалу для уроку (за умови ризних способив педагогичноСЧ пидтримки -- залежно вид индивидуальних особливостей школярив). Так, учни можуть робити (за власним вибором) невелики повидомлення про охорону мисцевих рослин, тварин; добирати илюстрациСЧ, виготовляти малюнки. Ще один шлях -- Влвильний вибир учнями видповидних об'СФктив для спостережень з наступним обговоренням у класи СЧх результативВ» [27]; Влврахування учителем змисту и обсягу пизнавальних интересив учнивВ» [2].

Систематичнисть використання екологично спрямованого материалу забезпечуСФться його регулярним застосуванням на багатьох уроках з ризних предметив: природознавство, ридна мова, ознайомлення з навколишним, читання, образотворче мистецтво и т. ин.). Причому, природоохоронни видомости, що опрацьовуються, мають бути не уривчасти й розризнени, а впорядковани в певну, логично побудовану, завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рик, учитель маСФ читко визначити обсяг екологичних знань та вминь, який необхидно засвоСЧти учням [1].

Цилеспрямованисть процесу використання екологично спрямованого материалу означаСФ пидпорядкування його мети уроку (навчальний, виховний, розвивальний). При цьому потрибно виходити из багатофункциональности екологичних видомостей, зумовленоСЧ спецификою СЧх змисту та ризноплановим пизнавально-виховним навантаженням [66]. Так, екологично спрямований материал, залучений до уроку, може використовуватися для илюстрациСЧ та конкретизациСЧ основного програмового материалу; актуализациСЧ знань учнив, чуттСФвого досвиду; збудження интересу учнив до новоСЧ теми; перевирки мицности та усвидомлености знань та вминь учнив; закриплення та поглиблення вивченого материалу: розвитку самостийности учнив; пидвищення СЧх активности; зв'язку навчання з життям.

Поряд из навчальною екологично спрямований материал пропонуСФ виховну та розвивальну функциСЧ, тобто вин ВлсприяСФ вихованню в учнив любови до ридного краю, видповидального, гуманного ставлення до природи та праци людей. Розвивальна функция цього материалу полягаСФ в стимулюванни та розвитку навальних психичних процесив учнив, СЧх мовлення, спостережливостиВ» [22].

Використання екологично спрямованого материалу на уроци залежить також вид вику учнив и ступеня СЧх обизнаности з ним. У 1 класи основна роль у цьому процеси надаСФться вчителю. Вин добираСФ материал, сам його розповидаСФ, зачитуСФ цикави видомости, показуСФ илюстрациСЧ. Чим дорослишими стають дити, тим активнишою маСФ бути СЧхня природоохоронна дияльнисть. Учитель може доручати дитям 2-4 класив добирати цикавий материал до теми, що буде вивчатися, и виступати з короткими повидомленнями в класи.

Для того, щоб сформувати в учнив правильне уявлення про той чи инший екологичний об'СФкт, учителю необхидно поряд из словесним описом його використовувати наочни посибники. Це можуть бути гербариСЧ ридкисних рослин ризних природних угруповань (лису, луки, поля), колекциСЧ корисних копалин, що добувають у ций мисцевости, зразки мисцевих ТСрунтив, диапозитиви из зображенням мисцевих тварин, рослин, краСФвидив тощо. Доцильнисть такоСЧ дияльности обумовлюСФться також и перевагою конкретно-образного мислення молодших школярив. Добираючи змист материалу та розробляючи методики його використання, необхидно враховувати и таку особливисть уваги учнив початкових класив, як СЧСЧ мимовильний характер. Саме тому все нове, яскраве, що опрацьовуСФться на уроци, зразу ж привертаСФ до себе увагу учнив [38].

Организовуючи засвоСФння екологично спрямованого материалу, можна використовувати ризноманитни методи та прийоми навчання. До них належать: розповидь учителя про природу та СЧСЧ охорону, бесида, побудована на природоохоронний основи, читання видповидноСЧ литератури, спостереження над об'СФктами ридноСЧ природи, яке проводять молодши школяри; сприймання илюстративного та натурального наочного материалу [50].

Вибравши способи опрацювання екологично спрямованого материалу, вчитель маСФ продумати и його мисце в структури уроку. Природоохоронний материал можна успишно використовувати на ризних етапах уроку [49]. Найчастише це робиться, як показали результати експериментального дослидження, в процеси викладу основного програмового материалу для конкретизациСЧ та илюстрациСЧ окремих його положень Наприклад, сформувавши поняття ВлдереваВ», ВлкущиВ», ВлтравиВ» (З клас, предмет ВлПриродознавствоВ»), вчитель просить учнив пригадати назви видомих СЧм дерев, кущив трав'янистих рослин, яки потребують охорони. Видповиди учнив учитель доповнюСФ цикавими видомостями про способи охорони рослини та супроводжуСФ СЧх показом гербарию, малюнкив, илюстраций [6].

Перевиряючи домашнСФ завдання, теж можна спиратися на екологично спрямований материал, завдяки чому цей етап уроку виконуватиме не лише контрольну, а й виховну функцию, стимулюючи цим самим увагу й активнисть учнив. Наприклад, перевиряючи материал за темою ВлРичкаВ» (З клас, природознавство), вчитель може запропонувати учневи розповисти про охорону ричок на основи мисцевоСЧ рички (намалювати на дошци схему, показати СЧСЧ на карти) [4].

Таке наповнення змисту навчально-виховного процесу в початковий школи екологично спрямованим материалом забезпечуСФ не лише мицне й осмислене засвоСФння знань и розширення кругозору учнив, а й сприяСФ формуванню СЧх елементарних морально-естетичних уявлень та розвитку екологичного свитогляду.

До форм екологичного виховання видносять специальни уроки, екологични бесиди, видверти розмови, диспути, лекциСЧ, тематични вечори, зустричи свят народного календаря, благодийни заходи, створення альманахив з историСЧ родоводу, вечорници та инши [39, с.19].

Природоохоронна дияльнисть здийснюСФться у таких формах: шкильни лисництва, садивництва, мисливськи господарства, зелени и голуби патрули, санитарни загони захисту довкилля, групи ВлшвидкоСЧ допомогиВ» звирам и птахам, натуралистични гуртки, клуби, наукови товариства, екологични експедициСЧ та екскурсиСЧ, екологични стежки та инших.

Анализ сучасного стану екологичноСЧ освити и виховання учнив дозволяСФ зробити висновок про непоодиноки спроби розробки та застосування форм организациСЧ вивчення та охорони природи в межах навчально-виховного процесу.

Бильшисть традицийних практичних форм, яки застосовуються в позаурочний час (робота на навчально-дослидний дилянци, елементи польових практикумив, екскурсиСЧ, лабораторно-практични роботи, спостереження у куточку живоСЧ природи и теплици) мають епизодичний характер. У зв'язку з цим вони переважно обмежени в часи и тому не в змози задовольнити у повному обсязи виришення сучасних завдань екологичноСЧ освити и виховання учнив [5].

Ми можемо зробити висновок, що сутнисни характеристики цих форм, структура, СЧх мисце и частота застосування у навчально-виховному процеси не мають читкого наукового обТСрунтування.

Розглянемо систематизацию традицийних форм организациСЧ екологичноСЧ освити и виховання учнив за такими основними ознаками: змистом и педагогичною ефективнистю у розвитку интелекту, творчих здибностей особистости; теоретичним и практичним значенням у вивченни та охорони природи; мисцем та частотою застосування у навчально-виховному процеси; географичними межами та часовим интервалом здийснення.

Кожна з форм екологичноСЧ освити и виховання характеризуСФться своСФю индивидуальною структурою, принципами упорядкування СЧСЧ елементив, сукупнистю як тотожних, так и видминних ознак.

За дидактичною метою форми екологичноСЧ освити и виховання учнив у позаурочний час можна класификувати таким чином [59]:

-- теоретичного навчання (факультатив, лекция, конференция, конгрес, симпозиум, кинолекторий);

-- комбинованого навчання (семинар, конференция, колоквиум, олимпиада, консультация та домашня робота);

-- навчально-практични (спостереження, лабораторно-практична робота, експеримент, практикум, дослидницька дияльнисть, рольови игри, прес-конференциСЧ, домашни завдання, екскурсия, похид, експедиция, екологичний мониторинг).

У логичний СФдности з означеними навчальними формами и як СЧх диалектичний розвиток у сучасному навчально-виховному процеси визначаСФться окрема самостийна група форм [47]:

-- масовоСЧ роботи (конкурси, виставки, свята, ранки, операциСЧ та рухи;

-- конкретноСЧ природоохоронноСЧ роботи (ВлзелениВ» и ВлголубиВ» патрули, екологични и лисови дозори, сигнальни пости, трудови десанти, створення екологичних стежин, шкильни лисництва, проекти чи програми з охорони як окремих об'СФктив довкилля, так и биоценозив чи екосистем у цилому).

Окрему групу складають форми екологичноСЧ освити и виховання, яки забезпечують необмежени, поривняно з иншими формами, можливости для организациСЧ навчально-пизнавальноСЧ и дослидницькоСЧ дияльности та конкретноСЧ природоохоронноСЧ роботи учнив саме у довкилли [67]:

-- активни форми (ВлЕкологичний майданчикВ», ВлЕнтомологичний микро заказникВ», ВлПрограма охорони присних водойм УкраСЧниВ», ВлЕкологичний табир-експедицияВ» тощо).

Таким чином, бачимо що форми екологичноСЧ освити и виховання учнив у позаурочний час органично поСФднуСФться в загальну систему навчально-виховноСЧ роботи як одна з СЧСЧ складових, що несе в соби певне дидактичне навантаження.

Роздил 2. Практика забезпечення екологичного виховання молодших школярив у сучасних умовах

2.1 Система формування екологичноСЧ культури на уроках у початкових класах

Циннисне ставлення до природи в початковий школи формуСФться у процеси екологичного виховання и виявляСФться у таких ознаках: усвидомленни функций природи в житти людини, самоцинности природи; почутти особистоСЧ причетности до збереження природних багатств, видповидальности за них; здатности особистости гармонийно спивиснувати з природою; поводитися компетентно, екологично безпечно; критичний оцинци споживацько-утилитарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природноСЧ ривноваги, появи екологичноСЧ кризи; вминни протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активний участи у практичних природоохоронних заходах: здийсненни природоохоронноСЧ дияльности з власноСЧ инициативи; посильному екологичному просвитництви. Циннисне ставлення до природи и сформована на його основи екологична культура СФ обов'язковою умовою сталого розвитку суспильства, узгодження економичних, екологичних и социальних чинникив розвитку.

Ставлення вихованцив до природи маСФ специфични викови особливости. Молодшому шкильному вику властиве непрагматичне ставлення, що ТСрунтуСФться на суб'СФктификациСЧ, коли природни об'СФкти стають Влзначущими иншимиВ»; посилюються мотиви спилкування з природою.

Анализ педагогичноСЧ литератури, присвяченоСЧ екологичному вихованню молодших школярив, практики роботи початкових шкил показав, що проблема методив екологичного виховання, як и проблема методив навчання и виховання в цилому, у дидактици и теориСЧ виховання залишаСФться недостатньо розробленою. Тому доцильно проанализувати особливости використання основних методив екологичного виховання у процеси навчальноСЧ дияльности молодших школярив.

За основу реализациСЧ змисту такого виховання ми використали класификацию методив РЖ. Лернера и М. Скаткина [79, с.312-313]. В рамках циСФСЧ класификациСЧ слид використовувати вси запропоновани в науци и практици методи екологичного виховання, из застосуванням засобив народних традиций ставлення до природи.

Так, у рамках пояснювально-илюстративного методу можна повидомляти учням информацию про навколишнСФ середовище и народни традициСЧ ставлення до природи за допомогою усного слова (розповидь пояснення), друкованого слова (пидручник, додаткова литература), наочних посибникив (картин, схем, натуральних природних об'СФктив), практичного показу способив дияльности у природи (догляд за рослинами на пришкильний дилянци, догляд за тваринами у живому куточку тощо). При цьому дити слухають, дивляться, читають, спостеригають, спиввидносять нову информацию про природни об'СФкти з ранише засвоСФною и запам'ятовують. Користуючись цим методом, доводимо до свидомости учнив змист, суть и значення народних традиций ставлення до природи.

Для формування в учнив навичок и вминь, а водночас и для досягнення другого ривня засвоСФння знань, вчителю необхидно спрямовувати дияльнисть школярив на неодноразове видтворення здобутих ранише знань про народни традициСЧ ставлення до природи (репродуктивний метод) [47, с.223]. Примиром, вчитель називаСФ народни прикмети про пори року, а учни пригадують подибни, вивчени ранише.

У рамках методу проблемного викладу вчитель може ставити перед учнями проблему, сам СЧСЧ виришувати, але при цьому показувати шлях виришення в його суперечностях, розкривати хид думки [53, с.199]. Цей метод даСФ можливисть учителю показати учням зразки наукового знання природи, наукового виришення проблем взаСФмозв'язку миж неживою и живою природою, а учням - стежити за ходом думки, логикою доказу и засвоювати знання про цилиснисть природи.

Безпосередним результатом проблемного викладу буде засвоСФння способу и логики виришення даноСЧ проблеми або даного типу проблем, але ще без уминня застосовувати СЧх самостийно.

Наприклад, за допомогою цього методу вчитель може пояснити учням другого класу на уроци ВлНежива и жива природаВ» суть таких народних прикмет: ВлЛастивки литають низько - перед дощемВ», ВлРиби вискакують з води и ловлять комах - на дощВ». Вчитель ставить перед учнями проблему: чому птахи перед дощем спускаються нижче до земли, а риби вискакують из води?

Проблемний виклад учителю доцильно будувати на науковому материали: перед дощем значно пидвищуСФться вологисть повитря, крила комах зволожуються, стають важкими, и вони спускаються нижче до земли. Комахами живляться птахи и риби. Тому перед дощем птахи литають низько над землею, а риби вискакують из води, щоб зловити комах. Таким чином, учитель переконуСФ учнив у цилисности природи.

У рамках частково-пошукового, або евристичного методу вчитель може спрямувати дияльнисть школярив на самостийне виконання окремих крокив до пошуку знань про природни об'СФкти [41, с.238]. Наприклад, за допомогою цього методу у третьому класи на уроци ВлПидсумки спостережень за неживою и живою природою та працею людей (весняний сезон)В» вчитель може розибрати з учнями прислив'я: ВлКвитень - з водою, травень - з травоюВ». Передусим учителю слид звертатися до спостережень самих учнив, до вже набутих знань, життСФвого досвиду. Дити мають висловлювати своСЧ судження: чому ж, коли у квитни багато вологи, то у травни виростають розкишни трави. Уси видповиди учнив учитель маСФ узагальнити и зробити висновок про взаСФмозв'язки у природи, про залежнисть росту и розвитку рослин вид атмосферних опадив.

Застосовуючи дослидницький метод, необхидно враховувати його основну мету - навчити учнив самостийно пизнавати природу [16, с.96]. Доцильно пропонувати таки завдання, яки б забезпечували творче застосування основних знань про природу при вивченни курсу ВлЯ и УкраСЧнаВ», оволодиння рисами творчоСЧ дияльности, поступове зростання складности природознавчих проблем. Природно, що в навчальному процеси дослидницьки завдання потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендуСФмо вчителям використовувати переважно в позакласний роботи.

Можна запропонувати таку класификацию методив екологичного виховання молодших школярив на уроках ВлЯ и УкраСЧнаВ»:

1. Пояснювально-илюстративни: бесида, пояснення, розповидь.

2. Репродуктивни: завдання екологичного змисту; спостереження за сезонними зминами у природи; опорни схеми; вариативни завдання.

3. Проблемного викладу: пояснення, спостереження, бесида.

4. Частково-пошукови: загадки, ребуси, кросворди, викторини, цикави вправи, фенологични спостереження, опорни схеми.

5. Дослидницьки: спостереження за сезонними минами у природи, перевирка народних прикмет про взаСФмозв'язки в природи шляхом спостережень проблемни завдання [75, с.39-40].

Розризнення окремих методив екологичного виховання маСФ важливе значення для розуминня и организациСЧ ризних видив дияльности учнив. Проте це не означаСФ, що в реальному навчальному процеси ци методи необхидно видокремлювати один вид одного, навпаки, СЧх доцильно реализовувати в поСФднанни, паралельно один одному.

Важливо пидкреслити, що протягом уроку методи екологичного виховання необхидно зминювати, чергувати залежно вид змисту, мети вивчення теми, ривня пидготовки учнив. Для прикладу наведемо фрагмент уроку (див додаток А).

Анализ передового педагогичного досвиду, представленого у публикациях, дав змогу виокремити окреми пидходи до формування екологичноСЧ культури молодших школярив. РЗх можна умовно назвати ВлтеоретичнимВ» и ВлпрактичнимВ».

Теоретичний пидхид ВлвиявляСФться в методичних розробках формування екологичних знань та екологичноСЧ свидомостиВ» [32, с.32]; практичний - ВлспрямовуСФ увагу на особливости формування екологичних уминь та виявляСФться в екскурсиях, играх та инших прийомах екологичного вихованняВ» [56, с.39].

ПроанализуСФмо основни аспекти цих пидходив до екологичного виховання молодших школярив у СЧхних конкретних виявах.

Робота за всима напрямками виховання чуйности до природи у молодших школярив вдало поСФднуСФться у гри. Значення гри для виховання у молодших школярив естетичноСЧ чуйности до природи визначаСФться можливостями гри у розвитку чуттСФвоСЧ сфери дитини. Так, прийняття игровоСЧ роли потребуСФ занурення в уявну ситуацию, використання чуттСФвого досвиду.

Наприклад, прийняття роли якоСЧсь тварини спираСФться на ознайомлення з СЧСЧ зовнишним виглядом, особливостями повединки, звучанням голосу, умовами життя. За видсутности таких знань школяр, прийнявши роль, змушений буде звернути увагу на ти властивости, на яки ранише не зважав, але яки мають суттСФве значення для виришення игровоСЧ задачи. Таким чином, гра сприяСФ розвитку у молодших школярив уминня розризняти зовнишни виразни властивости природи [17, с.41].

Якщо пропонуСФться роль мало знайомого об'СФкта, спостереження за яким неможливе найближчим часом, школяр творчо переробляСФ отриману, а також наявну в чуттСФвому досвиди информацию. Подибна творча праця сприяСФ народженню образив, яки дещо видризняються вид реальних об'СФктив и СФ интуСЧтивним видкриттям нового, незнаного в природи. Так збагачуСФться чуттСФвий досвид школяра.

Реальни стосунки, що складаються миж гравцями, викликають переживання реальних почуттив, потребу в розуминни станив иншоСЧ людини чи об'СФкта природи вияв спивчутливих реакций у взаСФминах з иншим. Пид час гри почуття, яки виникли на основи спилкування з иншими людьми, сприйняття художних образив, об'СФктив и явищ природи, часто переводяться в певну дию. Подибна дия може виступати як вияв естетичноСЧ чуйности, а також як засиб СЧСЧ формування [17, с.42]. Проте значний потенциал гри в еколого-естетичному вихованни молодших школярив може реализуватися лише за видповидноСЧ спрямованости роботи педагога. Ефективнисть використання гри з метою виховання у молодших школярив естетичноСЧ чуйности до природи залежить також вид системи подачи игрового материалу.

Для успишного екологичного виховання молодших школярив необхидно вичленити екологичний потенциал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слид видвести природознавству, пид час вивчення якого необхидно закласти наукову основу природоохоронноСЧ дияльности дитей.

Уже в початкових класах слид пидвести дитей до думки, що людина - невид'СФмна складова частина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи своСЧ потреби, впливаСФ на навколишнСФ середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так и негативним. Доцильно на уроках природознавства навести приклади и показати, що в результати безвидповидального ставлення до природи знищено лиси на значних териториях, суттСФво скоротилася чисельнисть багатьох тварин, птахив и рослин, деяки - навить повнистю зникли [54, с.66].

Оскильки для молодших школярив найдоступнишим СФ емоцийно-естетичне сприйняття природного середовища, то педагогу необхидно знайти способи злиття емоцийних почуттив у ставленни до природи з пизнавальними завданнями щодо СЧСЧ вивчення и практичними диями з охорони [68, с.32].

Вивчаючи физични, химични, биологични закони, явища и процеси, сучасне промислове и сильськогосподарське виробництво, учни отримують знання про допустиме антропогенне навантаження на навколишнСФ середовище и, як наслидок, про можливи змини в ньому [7, с.22]. Головне в цьому - зрозумити, що суспильство, отримуючи вид природи речовину, енергию, информацию, наносить СЧй шкоду. Саме тому вплив людськоСЧ дияльности на природу не повинен перевищувати певну межу, оскильки за нею в природи наступають незворотни змини, що згодом призводять до екологичних катастроф.

Дуже активною формою организациСЧ природоохоронноСЧ дияльности учнив 1-4 класив СФ екскурсиСЧ, пид час яких у них формуються позитивни установлення, навички спостережливости, ориСФнтациСЧ у позитивних и негативних явищах в природному середовищи, емоцийно-естетичного сприйняття видповидальности за СЧСЧ стан. Пид час сезонних екскурсий у природу, акцентуючи увагу дитей на характерних ознаках кожноСЧ пори року, доцильно формувати почуття прекрасного, любов до ридного краю, навички грамотноСЧ повединки в природи, оцинки позитивних и негативних дий людей стосовно навколишнього середовища [15, с.8-9].

РЖдея оптимизациСЧ взаСФмовидносин людського суспильства и природи може бути дуже вдало розкрита на конкретному материали пид час вивчення природничих дисциплин. Природничи науки створюють необхидну теоретичну базу для розвитку в учнив загальноСЧ цилисноСЧ картини свиту з СФднистю и ризноманитнистю зв'язкив миж живою и неживою природою [44]. Вивчаючи физични, химични, биологични закони, явища и процеси, сучасне промислове и сильськогосподарське виробництво, учни отримують знання про допустиме антропогенне навантаження на навколишнСФ середовище и, як наслидок, про можливи змини в ньому.

Головне в цьому - зрозумити, що суспильство, отримуючи вид природи речовину, енергию, информацию, наносить СЧй шкоду. Саме тому вплив людськоСЧ дияльности на природу не повинен перевищувати певну межу, оскильки за нею в природи наступають незворотни змини, що згодом призводять до екологичних катастроф.

З позициСЧ оптимизациСЧ взаСФмодиСЧ суспильства и природи, в школи слид вивчати основи виробництва: рациональне використання природних ресурсив як минерального, так и биологичного походження (добування, зберигання, перевезення), принципи социальне нешкидливих технологий, роботу техничних комплексив и систем щодо захисту середовища вид забруднення [67, с.39].

Природнича освита повинна бути спрямована на Влосмислення процесу Влгуманизация техникиВ», переходу вид идеалу пидкорювача природи, який вси сили природи ставить соби на службу, до нового идеалу людини, яка хоче зберегти биологичну ривновагу, розумиючи, що вона СФ частиною природи, и СЧхнСФ майбутнСФ взаСФмопов'язане и взаСФмозалежнеВ» [56, с.46]. Такий пидхид потребуСФ не тильки засвоСФння навичок ефективноСЧ виробничоСЧ дияльности, СФ й виховання почуття видповидальности за СЧСЧ наслидки. У зв'язку з цим потрибно говорити про засвоСФння учнями екологичноСЧ культури виробництва.

Екологични знання природничого циклу дають знання про захист довкилля вид забруднення промисловими и побутовими видходами. Забруднення атмосфери сьогодни - один из найважливиших факторив, що обмежують життя и дияльнисть людини.

Загроза забруднення стаСФ катастрофичною тоди, коли промислови видходи, потрапляючи в навколишнСФ середовище, взаСФмодиють з компонентами биосфери та акумулюються в СЧСЧ системи, зминюючи химичний склад и физичний стан атмосфери, ТСрунту та води. Людина, як биологичний об'СФкт, при цьому потерпаСФ вид негативного впливу навколишнього середовища погиршуСФться стан здоров'я, зменшуСФться ефективнисть виробничоСЧ дияльности, зростаСФ смертнисть. Школа покликана формувати в молодого поколиння систему якостей ощадливих господарив. У ставленни до природи, знайомити учнив на практици з елементами екологичноСЧ освити и культури.

Формування екологичноСЧ культури школярив здийснюСФться як у навчальному процеси, так и у позакласний дияльности. Педагогичною наукою визначени основни принципи екологичного виховання учнив и формування СЧх екологичноСЧ культури. До них належать:

Вж принцип миждисциплинарного пидходу, що вимагаСФ точного визначення мисця и роли кожного предмета в загальний системи екологичноСЧ освити; взаСФмне погодження змисту, форм и методив роботи; логику розвитку провидних идей и понять, СЧх постийне вивчення и поглиблення;

Вж принцип систематичности и безперервности вивчення екологичного материалу, що реализуСФться за умови урахування ступенив навчання (початковоСЧ, базовоСЧ, повноСЧ загальноСЧ середньоСЧ освити), викових та индивидуальних особливостей учнив;

Вж принцип СФдности интелектуального и емоцийно-вольового компонентив у вивченни и полипшенни учнями навколишнього середовища;

Вж принцип взаСФмозв'язку глобального, национального и регионального розкриття екологичних проблем у навчальному процеси [59, с.39-40].

У позакласний роботи екологичне виховання здийснюСФться за напрямами:

Вж озеленення населених пунктив и внутришнСФ озеленення школи;

Вж лисорозведення и охорона лисив;

Вж боротьба з ерозиСФю ТСрунтив;

Вж охорона водоймищ и рибних запасив;

Вж охорона и приваблювання птахив;

Вж видновлення ареалив ликарських рослин;

Вж турбота про збереження великих та малих ричок, очищення джерел та ин. [69, с.40].

Сформованисть понять та уявлень про довкилля визначаСФться наступними чинниками:

- усвидомлення краси природи як уникального явища та СЧСЧ функций в житти людини;

- пизнавального интересу до природи;

- необхидности гармонийного спивиснування людини та природи, видповидального ставлення до неСЧ;

- дбайливого ставлення до природи в традициях украСЧнського народу;

- ставлення до рослин та тварин на засадах билетики.

Тематичний змист виховноСЧ дияльности можна змалювати наступним чином.

1 клас

ВлЧистий класВ». ВлЗбережемо чистим довкилляВ». ВлЕкологична стежкаВ». ВлЗбережемо красу природи. Зелени друзи мого краюВ». ВлПерши весняни квитиВ». ВлЗустрич пернатих друзивВ». ВлМи за них видповидаСФмоВ». ВлТварини - не играшкиВ». Туристська прогулянка ВлДо чистих джерелВ». ВлРослини моСФСЧ вулициВ». ВлПрирода в загадках, прислив'ях, приказках та виршахВ». ВлЕкология в загадкахВ». ВлКонтурна карта виховноСЧ еколого-натуралистичноСЧ роботиВ».

2 клас

ВлВич-на-вич з природоюВ». ВлЧисте джерелоВ». ВлЧиста криницяВ». ВлЗбережемо красу природиВ». ВлЕкологична стежка в ризни пори рокуВ» (вулицею миста, села). ВлЧорнобиль - рана УкраСЧниВ». ВлПервоцвити просять захистуВ». ВлНаш квитник - найкращийВ». ВлДивовижни звири МариСЧ ПриймаченкоВ». ВлЯкби тварини вмили говоритиВ». Рухливи игри з елементами техники туризму. Викторина-гра ВлЩо покласти в рюкзак для мандривокВ». ВлБоляче буваСФ всимВ» (ставлення до тварин). ВлТварини моСФСЧ мисцевостиВ». ВлКонтурна карта виховноСЧ еколого-натуралистичноСЧ роботиВ».

3 клас

ВлЧисте подвир'яВ». ВлПодорож лисовою стежкоюВ». ВлЗбережемо красу природиВ». ВлЗаповидни мисця мого краюВ». ВлПодарунки осениВ». ВлКазковий фруктово-овочевий балВ». ВлПосаджу деревоВ». ВлНа квити осени чаривни подивисьВ». ВлЯ не ображу ридноСЧ землиВ». Одноденна туристська прогулянка ВлУ походи друзиВ». ВлЧорнобиль не маСФ минулого часуВ». ВлТи видповидальний за тих, кого приручивВ». ВлТаСФмници Катерини БилокурВ». ВлТварини взимку потребують твоСФСЧ допомогиВ». ВлРиздво в гости прийшлоВ». ВлКонтурна карта виховноСЧ еколого-натуралистичноСЧ роботиВ».

4 клас

ВлСтань природи другом, будь природи синомВ». ВлСебе я бачу в дзеркали природиВ». ВлТече ричка невеличкаВ». ВлЧисте довкилляВ». ВлЗбережемо красу природиВ». ВлЗнай, люби, бережиВ». ВлЗбережемо природу ридного краюВ». Туристська гра-естафета ВлДолаСФмо перешкодиВ». ВлВ уси пори року прекрасна земляВ». ВлЕкологичною стежкою до лису (гаю, поля)В». ВлЖива и нежива природаВ». ВлНагодуй птахив (тварин)В». ВлКонтурна карта виховноСЧ еколого-натуралистичноСЧ роботиВ».

Природоохоронна дияльнисть здийснюСФться у таких формах: шкильни лисництва, садивництва, мисливськи господарства, зелени и голуби патрули, санитарни загони захисту довкилля, групи ВлшвидкоСЧ допомогиВ» звирам и птахам, натуралистични гуртки, клуби, наукови товариства, екологични експедициСЧ та екскурсиСЧ, екологични стежки та инших.

Пидвищенню ефективности екологичного виховання сприяСФ його тисний зв'язок з традицийним народним вихованням любови до природи. Народна виховна мудристь з колиски плекала в кожний дитини видчуття гармониСЧ природи и людини. Природа постийно одухотворювалась в СЧСЧ свидомости як Матир-Берегиня, а Сонце, Земля та Вода були ВлсвятимиВ» [64, с.24]. Дитей змалку привчали висаджувати и дбайливо доглядати городни та зернови культури, кущи, дерева, бережливо ставитись до птахив, диких звирив, комах та плазунив, розумити природу як живий всеохоплюючий организм, що живе за власними законами, яких николи не можна порушувати.

2.2 Пошук шляхив вдосконалення системи формування екологичноСЧ культури молодших школярив

Щоб розглянути педагогичну проблему з ризних сторин, ми зробили не лише теоретичний анализ историчного та передового педагогичного досвиду екологичного виховання, а й узагальнили практику роботи вчителив сучасноСЧ початковоСЧ школи.

Ци ж прийоми роботи ми пропонуСФмо використовувати на уроках та в позакласний дияльности для покращення процесу формування екологичноСЧ культури молодших школярив.

Розробки вчителив в даний проблеми йдуть у трьох напрямах.

Перший напрям. СтворюСФться повнистю новий курс, що не вливаСФться в природознавство. З циСФСЧ точки зору цикавий досвид Л.Н. РДрдакова. Вин видзначаСФ, що в даний час иснуСФ багато литератури для пизнання екологиСЧ. Сюди можна виднести будь-яку дитячу книгу, де в цикавий форми описане життя тварин. Такими СФ и частина казок, де диють персонажи з свиту тварин, а крим того, не порушуються екологични правила ВлВовк може з'СЧсти Бабусю и Червону Шапочку, але, мабуть, не стане СЧсти солоний огирок або пити чай з вареннямВ» [23, c.7].

Також видоми багато екологичних казок, створених Б. Заходером. До числа екологичних можна виднести и розповиди В. Бианки. Можуть бути корисними и деяки росийськи та украСЧнськи народни казки, якщо в них СФ ланцюг перетворень: яйце - в гусеницю, гусениця - в лялечку, та - в метелика. В деяких казках у цикавий форми подаються илюстрациСЧ фрагментив ланцюгив живлення, елементи складних природних взаСФмодий типу Влхижак - жертваВ».


Скачать работу: Формування екологичноСЧ культури молодших школярив у сучасний початковий школи

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине Педагогика

<