Порядок заказа работы на сайте 5ro4ka.ru

Yurii

Предлагаеn выполнить: дипломную, курсовую работу, реферат или другую научную работу по любой интересующей Вас теме. Срок выполнения работы от 24 часов. Если детали работы согласованы - вы оплачиваете аванс 30% и работа выполняется. Как только работа будет готова, на Ваш электронный адрес отправляется демо-версия (содержит оригинальные части работы с сокращениями). Ознакомившись с сокращенным вариантом, Вы доплачиваете оставшуюся сумму и получаете полную версию работы. Вы всегда можете узнать об этапах работы на сайте у online-консультанта

Добавить в закладки
 
Наши группы в социальных сетях          





Дисциплина: Медицина
Вид работы: дипломная работа
Язык: украинский
Роль бактериальноСЧ флори та СЧСЧ функциСЧ, склад кишковоСЧ микрофлори людини, причини и наслидки СЧСЧ порушення. Використання пробиотикив для пидтримання нормобиоценозу. Визначення антагонистичноСЧ активности микроорганизмив, властивости штамив продуцентив.
ДРУГИЕ ДОКУМЕНТЫ:
ЛИТЕРАТУРА ПО ДИиИПЛИНЕ: Медицина

Анатомия и физиология человека
Инфекционные заболевания. Справочник.

1

74

Анотация

Звит про магистерську роботу тАЬДослидження антагонистичних властивостей сучасних пробиотикивтАЭ: об`СФм сторинок, 6 рисункив, 69 литературних джерел.

О`СФкт дослидження - пробиотични препарати: тАЬКолибактеринтАЭ та тАЬБактисубтилтАЭ.

Мета роботи - дослидження антагонистичних властивостей биопрепаратив.

Циль роботи - провести поривняльну характеристику СЧх диСЧ, обТСрунтувати дию биологичних препаратив до стандартних тест-штамив та клиничних штамив в сучасних умовах.

Проведено поривняльне вивчення специфичноСЧ активности биопрепаратив колибактерин та бактисубтил, основою яких СФ виробничи штами E.coli M17 та B.cereus IP 5832. Антагонистичну активнисть визначали по видношенню до 65 штамив патогенних та умовно патогенних микроорганизмив.

При проведени дослидив використовували тест-штами, яки використовуються при контроли пробиотикив: Shigella sonnei 2802, 5063 Shigella flexneri 337, 170; Escherichia coli 157; Proteus vulgaris 177; Proteus mirabilis 24а, 249; Staphylococcus aureus 209 та клинични штами - представники родив Escherichia, Staphylococcus, Klebsiella, Pseudomonas, Enterobacter, Proteus.

Встановлено, що пробиотични препарати характеризуються вираженою антагонистичною активнистю щодо широкого спектра музейних тест-штамив микроорганизмив и трохи меншою по видношенню до клиничних штамив.

Аннотация

Отчет о магистерской работе тАЬИсследование антагонистических свойств современных пробиотиков тАЭ: объем -страниц, 6 рисунков, 69 литературных источников.

Оъeкт исследования - пробиотические препараты: тАЬКолибактеринтАЭ и тАЬБактисубтилтАЭ.

Направление работы - исследование антагонистических свойств биопрепаратов.

Цель работы - провести сравнительную характеристику их действия, охарактеризовать действие биологических препаратов к стандартным тест-штаммам и клинических штаммов в современных условиях.

Проведено сравнительное изучение специфической активности биопрепаратов колибактерин и бактисубтил, основой кото?ы? есть производственные штаммы E.coli M17 и B.cereus IP 5832. Антагонистическую активность определяли по отношению к 65 штаммам патогенных и условно патогенных микроорганизмов.

При проведенные опытов использовали тест-штаммы, которые используются при контроле пробиотиков: Shigella sonnei 2802, 5063 Shigella flexneri 337, 170; Escherichia coli 157; Proteus vulgaris 177; Proteus mirabilis 24а, 249; Staphylococcus aureus 209 и клинические штаммы - представители родов Escherichia, Staphylococcus, Klebsiella, Pseudomonas, Enterobacter, Proteus.

Установлено, что пробиотические препараты характеризуются выраженной антагонистической активностью относительно широкого спектра музейных тест-штаммов микроорганизмов и немного меньшей по отношению к клиническим штаммам.

The summary

The report about graduation paper " Research of antagonistic properties of modern probiotics": a volume -85 рages, 6 illustrations, 69 sources of the literature.

Object researches - probiotics preparations: "Kолибактерин" (Colibacterinum siccum) and "Бактисубтил" (Bactisubtil).

Direction of work - research of antagonistic properties of biological products.

The purpose of work - carry out the comparative characteristic of their action to characterize action of biological preparations to standard the test-strains and clinical strains in modern conditions.

Biopreparations " Colibacterinum siccum тАЭ and "Bactisubtil" based industrial E.coli M17 strains and B.cereus IP 5832 strains have been comparatively studied for their specific activity. Antagonistic activity has been determined in relation to 65 strains of pathogenic and conditionally pathogenic microorganisms.

At carried out spent experiences used the test - strains which is used at the control probiotics: Shigella sonnei 2802, 5063 Shigella flexneri 337, 170; Escherichia coli 157; Proteus vulgaris 177; Proteus mirabilis 24a, 249; Staphylococcus aureus 209 and clinical strains - representatives of the Escherichia, Staphylococcus, Klebsiella, Pseudomonas, Enterobacter, Proteus genus.

It has been established, that probiotics preparations is characterized by expressed antagonistic activity in respect to wide range museum the test - strains of microorganisms and a little smaller in relation to clinical strains.

ЗМРЖСТ

Список скорочень

Вступ

Роздил 1. Литературний огляд

1.1 Роль бактериальноСЧ флори кишечника людини та СЧСЧ физиологични функциСЧ

1.1.1 Склад кишковоСЧ микрофлори людини

1.1.2 Причини и наслидки порушення микрофлори людини

1.2 Антагонистични властивости пробиотичних препаратив

1.3 Використання пробиотикив для пидтримання нормобиоценозу людини

1.3.1. Биопрепарати для корекциСЧ микрофлори организму людини

1.3.2. Застосування у ветеринарний практици

Роздил 2. Материали та методи дослиджень

2.1 Материали дослиджень

2.2 Методи дослидження культурально-биохимичних властивостей

штамив

2.3 Метод визначення антагонистичноСЧ активности микроорганизмив

2.4 Методи математичноСЧ обробки отриманих результатив дослиджень

Роздил 3. Експериментальна частина

3.1 Культурально-биохимични властивости штамив продуцентив

3.1.1 Штам E.coli M 17

3.1.2 Штам B.cereus IP 5832

3.2. Дослидження антагонистичноСЧ активности пробиотичних

штамив по видношенню до стандартних тест-штамив та клиничних изолятив

Роздил 4. Обговорення результатив

Висновки

Список литератури

Список скорочень

ДНК- дезоксирибонуклеСЧнова кислота

Ig- имуноглобулин

РЖФН - интерферон

КУО- колониСФутворюючи одиници

МК - микробни клитини

МКБ- молочнокисли бактериСЧ

УПБ- умовно патогенни бактериСЧ

УПМ- умовно патогенни микроорганизми

ШКТ- шлунково-кишковий тракт

Вступ

В сучасний период вивчення нормальноСЧ микрофлори привертаСФ до себе все бильшу увагу як в загальнобиологичному плани, так и у клиничному напрямку в зв`язку из тим, що накопичуСФться все бильше даних, шо змини у нормальний микрофлори СФ проявом порушення гомеостазу макроорганизму, яке патогенетично повязане из виникненням ризних патологичних станив (кишкови, госпитальни инфекциСЧ та ин.).

Организм людини и тварин пиддаСФться взаСФмодиСЧ цилого комплексу несприятливих факторив, яки впливають на нормальне функционування основних систем життСФдияльности. З одниСФСЧ сторони це широке використання пестицидив, ризноманитних харчових добавок, консервантив, барвникив, недостатнСФ, нерациональне харчування бильшости населення краСЧни, а з иншоСЧ - масове безконтрольне застосування химиотерапевтичних препаратив, в тому числи антибиотикив. З цим и рядом инших факторив повязують збильшення частоти виникнення дисбактериозив у людей ризних викових груп. Про це говорить рист гастроентерологичних захворювань[1].

Нормальна микрофлора складаСФ конкуренцию для патогенив, и механизми пригничення СЧх росту досить ризноманитни: вибиркове зв'язування поверхневих рецепторив клитин, особливо епителиальних; виражений антагонизм, направлений проти патогенних видив. Подибни властивости виражени у бифидобактерий и лактобактерий, цей антибактериальний потенциал утворюСФ секреция кислот, спиртив, бактериоцинив, лизоцима и т.д. Окрим того, висока концентрация вказаних продуктив ингибуСФ видилення токсичних субстанций патогенними видами.

Вивчення микрофлори кишечника почалось з 1886 року, коли один из початкивцив вчення про кишкови инфекцСЧСЧ F.Esсherich вперше описав кишкову паличку (Bacterium coli communae). Неоцинимий вклад у вивчення кишкового микробиоценозу и можливостей його корекциСЧ внис РЖ.РЖ.Мечников, який в 1907р. висунув положення, що причиною виникнення багатьох захворювань являСФться дия на тканини и клитини макроорганизму ризноманитних токсинив и метаболитив, яки продукуються микробами, бильшисть яких знаходиться в травному тракти. За його думкою, тривалисть життя може суттСФво збильшуватись, а швидкисть стариння организму зменшуватись при елиминациСЧ из кишечника за допомогою антагонистично активних молочнокислих бактерий (МКБ) (наприклад, болгарськоСЧ палички) гниттСФвоСЧ микрофлори и припинення всмоктування в кров СЧСЧ токсичних метаболитив. В 1955 роках. Л.Г. Перетц показав, що кишкова паличка здорових людей являСФться одним из основних представникив нормальноСЧ микрофлори и видиграСФ позитивну роль завдяки сильним антагонистичним властивостям по видношенню до патогенних микробив. Вин розризняв кишкову паличку по ступени СЧСЧ антагонистичноСЧ активности и видилив високоактивний штам Esсherichиа coli M17, який до нашого часу являСФться основою для виготовлення пробиотикив. В подальшому позитивна роль нормальноСЧ микрофлори кишечника для организму була доведена багатьма вченими [2].

Наш час вчени називають тАЬнаступаючою епохою пробиотикивтАЭ, биопрепарати широко використовуються в медицини та ветеринариСЧ для корекциСЧ микрофлори ШКТ. Практика застосування пробиотикив из ризних штамив и видив представникив индигенноСЧ микрофлори показала в цилому их позитивний вплив на видновлення кишкового микробиоценозу, збильшення загальноСЧ резистентности организму.

Ще зовсим недавно спектр пробитичних продуктив обмежувався продуктами ликувально-профилактичного призначення на основи моноштамових культур бифидобактерий и Lactobacillus acidophilus и стерилизованого молока. В останни ж роки значно розширилась сфера виробництва збагачених продуктив масового призначення.

Для виготовлення пробиотикив и продуктив харчування на основи живих микроорганизмив зараз використовуються представники ризних видив(Bacillus subtilis, Bifidobacterium adolescentis, Bifidobacterium bifidum, Bifidobacterium breve, Bifidobacterium infantis, Bifidobacterium longum, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Escherichia coli, Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus casei, Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgasricus, Lactobacillus felventicus, Lactobacillus fermentum, Lactobacillus lastic, Lactobacillus rhamnosus, Lactobacillus salivarius, Lactobacillus plantarum, Lactococcus, Leuconostoc, Streptococcus cremoris, Streptococcus lactis та ин.). Проводиться направлений видбир штамив микроорганизмив, яки повинни володити адгезивною здатнистю та антагонистичною активнистю до патогенних та УПМ, не повинни пригничувати представникив нормофлори, повинни продукувати корисни для людини биологично активни речовини [3].

Все це вимагаСФ ретельного дослидження антагонистичних взаСФмовидносин миж микроорганизмами, з одниСФСЧ сторони складових кишковоСЧ микрофлори, а з иншоСЧ - складових сучасних биопрепаратив. Хоча ТСрунтовни роботи з цього приводу проводились, однак, на сучасному етапи це питання потребуСФ подальшого вивчення.

Чисельни дослидження в ций галузи стосуються, в основному, в дослидженни антагонистичноСЧ активности пробиотикив до стандартних тест-штамив. У той же час практично видсутни експерементальни дани про поривняльну характеристику сучасних пробиотикив, СЧх антагонистична дия на клинични штами, збудникив гострих кишкових инфекций. Викладене вище надаСФ актуальности проблеми взаСФмодиСЧ микроорганизмив нормальноСЧ микрофлори та пошуку методив корекциСЧ ризних патологичних порушень.

В роботи було проведено дослидження пробиотичних препаратив, СЧх поривняльна характеристика до патогенних та умовно патогенних клиничних штамив, збудникив кишкових инфекций. Встановлено, що складови дослиджених пробиотичних препаратив володиють антагонистичною активнистю шляхом продукування (метаболитив) певних химичних компонентив ризноСЧ молекулярноСЧ ваги. Ти, що мають билкову природу та кодуються плазмидами, належать до бактериоцинив. Крим того, антагонистична дия цих бактерий визначаСФться також видиленням ними органичних кислот та низькомолекулярних метаболитив типу пептидив. Вони також мають здатнисть вибирково пригничувати рист патогенних клиничних штамив - сальмонел шигел, ентеробактерив, клебсиел, стафилококив, ешерихий, протеСЧв та псевдомонад. Цим визначаСФться актуальнисть та наукова новизна роботи.

Мета роботи: На основи дослиджень по визначенню антагонистичних властивостей биопрепаратив провести поривняльну характеристику СЧх диСЧ, обгрунтувати дию биологичних препаратив до клиничних свижовидилених та музейних штамив, стандартних тест-штамив в сучасних умовах.

Задачи дослидження:

Дослидити физиолого-морфологични властивости виробничих штамив Escherichia coli M17, Bacillus cereus IP5832.

Провести поривняльну характеристику антагонистичних властивостей сучасних пробиотичних препаратив.

Об`СФкт дослидження: пробиотични препарати - тАЬКолибактеринтАЭ, тАЬБактисубтилтАЭ.

Предмет дослидження: культури стандартних тест-штамив микрооганизмив, яки використовуються при контроли пробиотикив, клинични штами збудникив гострих кишкових инфекций (Shigella, Salmonella, Klebsiella, Staphylococcus та ин.), та музейни колекцийни штами.

Методи дослиджень:

микробиологични методи - використанни при визначенни деяких биолого-морфологичних властивостей виробничих та клиничних штамив микроорганизмив, для встановлення ривня антагонистичоСЧ активности бактерий из пробиотичними властивостями.

статистични методи - застосували для математичноСЧ обробки результатив, отриманих микробиологичним методом дослидження для визначення вирогидности виявлених змин, зв`язкив миж показниками.

Роздил 1. Литературний огляд

1.1 Роль бактериальноСЧ флори кишечника людини та СЧСЧ физиологични функциСЧ

Видповидно дослидженням ВООЗ, кожен рик збильшуСФться килькисть людей, яки страждають на ризни патологични стани, так званими тАЬхворобами цивилизациСЧтАЭ, до них видносять патологию серця и судин, рак, алергични захворювання, гепатити ризноманитноСЧ етиологиСЧ, ожириння, остеохондроз, остеопороз, диабет, артрити та ин.

Замислюючись над питанням, яка ж причина багатьох из перечислених захворювань, не можна не звернути увагу на физиологичне значення микрофлори людини.

Внаслидок наукових досягнень останних рокив в галузи експериментальноСЧ та клиничноСЧ медичноСЧ микробноСЧ екологиСЧ ризко зросла увага вчених до идей Мечникова про ведучу роль микроорганизмив людини та тварин у пидтримци здоров`я та виникнення ризних захворювань. Встановлено, що атеросклероз, вторинни имунодефицити, деяки новоутворення, алергични реакциСЧ та инши захворювання в деякий мири пов'язани з порушеннями в екосистеми тАЬхазяСЧн-микрофлоратАЭ[1].

Майже сто рокив тому назад РЖ.РЖ.Мечников перший науково обТСрунтував та привернув увагу дослидникив до використання антагонистичних властивостей молочнокислих бактерий в боротьби з гнильною микрофлорою травного тракту. Вин вважав, що всмоктування продуктив життСФдияльности гнильних микроорганизмив, яки знаходяться в кишковому тракти людини, таких як индол, фенол, скатол отруюСФ организм, викликаючи передчасну старисть. Та висунув идею про замину шкидливоСЧ флори кишечника на корисну, яка повинна продовжувати життя людини та вважав, що це може бути здийснено за рахунок використання молока, збродженого ацидофильними бактериями, Bacillus bulgaricus, Lac. Delbrueckii та иншими, яки можуть пригничувати рист патогенних микробив. Рекомендоване ним системне вживання кисломолочних продуктив на основи болгарськоСЧ палички було одним з найбильш перспективних шляхив медицини XX столиття и дало поштовх для розробки ряду бактерийних препаратив, яки використовуються для корекциСЧ и нормализациСЧ микрофлори кишечника [2,3].

Згидно сучасним уявленням, нормальна микрофлора - сукупнисть корисних микроорганизмив, яки заселяють шлунково-кишковий тракт (ШКТ), та являСФться суттСФвим фактором физиологичного стану людини. Видповидно теориСЧ збалансованого харчування, заселення бактериальною флорою травного тракту - небажаний и в певний мири шкидливий побичний ефект. Однак бактериальна флора ШКТ не тильки не шкидлива, але й необхидна для нормального розвитку физиологичних функций макроорганизму, та його филогенетичний и онтогенетичний розвиток тисно пов`язаний з биоценозом микрорганизмив.

Великий вплив маСФ микрофлора кишечника на структурни характеристики та функциональни особливости самого кишечника и инших органив. Не можна не переоцинити роль микрофлори в регулюючому СЧСЧ впливи на секреторни и сорбцийни процеси в слизистий оболонци кишечника, а також на транспортни механизми, яки реализують надходження нутриСФнтив из ентерального у внутришнСФ середовище организма. Встановлено, що бактериальни ентеротоксини суттСФво пидсилюють кишкову проникненисть. Продукти життСФдияльности бактерий кишечника, особливо бифидобактерий, лактобактерий, ентерококив та деяких инших, сприяють всмоктуванню кальцию, зализа, води, газив, витамину D. Цим самим можна пояснити дефицит ряду витаминив и минеральних речовин у хворих из певними дисбактериозами кишечника.

R.Freter вважав, що в захисти макрооорганизму вид кишкових инфекций СФ два основни механизми: мисцевий клитинно-гуморальний имунитет и захисна роль нормальноСЧ микрофлори.

Захисна здатнисть нормальноСЧ кишковоСЧ микрофлори багатогранна, але найбильш важливи при цьому таки СЧСЧ особливости. Перша з них маСФ пряме видношення до формування мисцевого имунитету слизистоСЧ оболонки кишечника, перш за все товстого кишечника. В присутности аутохтонноСЧ (головноСЧ, особистоСЧ, облигатноСЧ, постийноСЧ) микрофлори кишечника видбуваСФться ингибування адгезиСЧ бактерий до кишкового слизу. При цьому колониСЧ микроорганизмив здийснюють контроль килькости певних бактериальних популяций, яки локализовани на поверхни кишковоСЧ слизистоСЧ оболонки, за рахунок присутности в ций области антибактериальних антитил. При нестачи в товстому кишечнику, наприклад, бифидобактерий, навить при нормальному фагоцитози, у микро- та макрофагив гидролиз ними антигенив сповильнюСФться [4]. Окрим участи в синтези IgA и активациСЧ фагоцитозу, нормальна кишкова микрофлора забезпечуСФ потенциювання продукциСЧ интерферонив, в першу чергу б-интерферону, цитокинив, лизоциму - активних регуляторних учасникив реакциСЧ имунноСЧ видповиди. Микрофлора кишечника синтезуСФ ряд биологично активних речовин, сприяСФ руйнуванню алергенив, а також бактериСЧ мають рецептори та деяки инши антигенни властивости.

Окрим, механизмив мисцевого имунитету, який регулюСФ микрофлору кишечника, иснуСФ ще один дуже важливий механизм контролю - бактериальний антагонизм. Цей важливий захисний процес здийснюСФться за рахунок цилого ряду функциональних реакций умовно-патогенноСЧ микрофлори. Пид впливом бактериальноСЧ флори в травному апарати утворюються деяки токсини - бактериоцини, яки видносяться до антибиотикоподибних речовин, яки в свою чергу витисняють из середовища проживання конкурентни микроорганизми. Бильш того, до продуктив життСФдияльности облигатноСЧ микрофлори кишечника видносяться оцтова, молочна, деяки инши кислоти, яки створюють оптимальне для микрорганизмив кисле середовище (бифидобактериСЧ - рН до 5.0, лактобактериСЧ - рН до 4.0), яке затримуСФ пролиферацию патогенноСЧ и газоутворюючоСЧ микрофлори. Також иснуСФ бактериальна флора пов`язана из слизистою оболонкою тонкого кишечника. Здатнисть бактерий постийноСЧ микрофлори знаходитися в тисному контакти из структурами кишковоСЧ поверхни, забезпечуСФ СЧх успишну конкуренцию з иншими бактериями за сайти адгезиСЧ на ентероцитах, цим самим створюючи захисну микропливку на поверхни слизистоСЧ оболонки кишечника, яка складаСФться из СФкзополисахаридного глiкокаликса и муцина ентероцитив.

Анаеробни микроорганизми в процеси свого метаболизму утворюють велику килькисть ризноманитних органичних кислот, яки мають виражену протимикробну дию. У килькисному видношенни у прямий кишци найбильш важливими СФ оцтова, пропионова та масляна кислоти, яки знаходяться в макроорганизми як в адгезованому до поверхни кишок стани, так и у вигляди вильних кислот. Летючи жирни кислоти можуть не тильки протидияти колонизациСЧ кишечника патогенними бактериями, але й регулювати чисельнисть аеробних та бути промоторами росту деяких анаеробних микроорганизмив з числа нормальноСЧ микрофлори, тобто приймають безпосередньо участь в пидтриманни балансу микробноСЧ екосистеми[9].

Деяки представники нормальноСЧ микрофлори (микрококи, лакто- и бифидобактериСЧ) продукують перекис водню и таким чином здийснюють антагонистичну дию на патогенни бактериСЧ in vivo [5].

Важлива роль аутохтонноСЧ микрофлори в СЧСЧ здатности приймати участь в нейтрализациСЧ нитратив, ксенобиотикив екзогенного походження, инактивациСЧ гистамина, припиненню утворення токсичних продуктив билкового обмину. Отже, бактериальна флора ШКТ являСФться своСФридним трофичним гомеостазом [5], який забезпечуСФ руйнування надлишкових компонентив СЧжи и утворення недостатних продуктив. Тому пидтримання нормальноСЧ бактериальноСЧ флори в организми стаСФ одниСФю из найважливиших задач оптимизациСЧ харчування и життСФдияльности людини.

Закинчуючи пидроздил, присвячений физиологичним особливостям кишковоСЧ микрофлори, необхидно видилити ряд найбильш значущих положень. По-перше, кишковий микробиоценоз слид розглядяти як один из важливих и невид`СФмних компонентив завершуючого етапу травлення, функционально пов`язаного из усима попередними процесами ферментативного гидролиза СЧжи. По-друге, микробиоценоз кишечника слид розглядати як один из важливих мисцевих регуляторних механизмив функциональноСЧ диСФздатности, морфологичноСЧ цилосности. По-третСФ, регуляторна роль бактериальноСЧ флори кишечника виходить далеко за межи ШКТ. РЗСЧ участь в синтези великоСЧ килькости гормонив и биологично активних речовин визначаСФ физиологичну доцильнисть впливу кишкового микробиоценозу на бильшисть органив и организму в цилому. По-четверте, кишкова бактериальна флора представляСФ собою важливу систему захисту организма (конкурентна боротьба из патогенною микрофлорою, инактивация токсичних для организма речовин в кишечнику та ин.).

Короткий огляд лише деяких, але найбильш важливих положень физиологиСЧ микробиоценоза кишечника розглянутий для того, щоб ще раз пидкреслити СЧСЧ суттСФву роль у функционуванни та життСФзабезпеченни багатьох процесив организма, а не тильки ШКТ.

1.1.1 Склад кишковоСЧ микрофлори людини

В залежности вид особливостей организму кожноСЧ людини, вику, ривнив метаболизму, физиологичних даних, умов праци, екологичного стану довкилля може зминюватися спиввидношення ризних представникив нормальноСЧ микрофлори индивидума, але иснують загальни закономирности, яки дозволяють визначити норму для кожного биотопу, зокрема кишок [6].

В норми склад микрофлори кишечника видносно постийний, представляСФ собою збалансовану микроекологичну систему (микробиоценоз), який склався в процеси филогенетичного розвитку людини. Макроорганизм и його микрофлора знаходяться в стани динамичноСЧ ривноваги. Биомаса микробив, яки заселяють кишечник людини, складаСФ приблизно 5% вид загальноСЧ маси. В кишечнику людини знаходиться вид 400 до 500 видив ризноманитних микроорганизмив, сумарна килькисть облигатних анаеробних бактерий сягаСФ 10-10, що на 1-2 порядки перевищуСФ килькисть еукариотичних клитин у всих тканин и органив людини разом узятих. [7].

Для ризних представникив кишковоСЧ микрофлори характерни певни закономирности розподилення по ризним виддилам ШКТ. Завдяки бактерицидний диСЧ шлункового соку, його вмист натощак стерильний або загальна килькисть микробив в шлунку складаСФ не бильше 10? клитин в 1 мл. В шлунку здорових людей СФ бактериСЧ, яки стийки до диСЧ соляноСЧ кислоти: L.fermentum, L.acidophilus, L.brevis, дрижджи, стрептококи.

В литератури можна зустрити ризни класификациСЧ нормальноСЧ микрофлори кишечника. Якщо в якости основних критериСЧв використовувати килькисни взаСФмовидносини, то видиляють головну, до складу якоСЧ входить бильш 90% всих микробив (бифидобактериСЧ, бактероСЧди), супутню (биля 10% вид загального числа микробив- молочнокисли бактериСЧ, штами кишковоСЧ палички и ентерококи) та залишкову (менше 1% вид загальноСЧ килькости микроорганизмив - стафилококи, гриби, протей) флору. Також широко використовуСФться роздилення нормальних кишкових микрофлор на облигатни (найбильш постийни) и факультативни. До факультативних микробив видносять бильшисть умовно-патогенних форм, яки у випадку зниження резистентности макроорганизма набувають патогенни властивости [4]. Якисний и килькисний склад основноСЧ микрофлори товстого кишечника у дорових людей представлено в таблици 1.1.

Таблиця 1.1 Склад микрофлори товстого кишечника здоровоСЧ людини

Склад микробиоценоза

Килькисть

(КУО в 1г фекалий)

Облигатна (постийна) микрофлора

БифидумбактериСЧ

БактероСЧди

ЛактобактериСЧ

Кишкова паличка,

в тому числи из слабо вираженими

властивостями

Ентерокок (фекальний стрептокок),

в тому числи лактозонегативний

Факультативна (непостийна) микрофлора

Микрококи

Стрептококи

Пептострептококи

Стафилококи

Кампилобактер

Протей

Дрижджо-подибни гриби и ин.

Транзиторна (випадкова) микрофлора

КлостридиСЧ

Синегнойна паличка

Гриби роду кандида и ин.

4. Патогенна микрофлора

10-10

10-10

10-10

10-10

До 10%

10?-10

До 5%

0-10

(в суми)

Менше 10?

Менше 10?

Одинични и

непостийни

микроколониСЧ

Не повинно

бути

Загальна килькисть кокових форм

0-10

Доминуючою групою у склади микрофлори фекалий здорових людей СФ анаеробни бактериСЧ - представники родив Eubacterium, Bifidobacterium, Bacteroides, Peptosteptococcus i Ruminococcus. До найбильш розповсюджених родив анаеробних бактерий належать також и Clostridium. Рид Lactobacillus, представлений 15 видами, яких L.аcidophilus и L.fermentum СФ видами зазвичай присутними в кишечнику. Незважаючи на менший поривняно з анаеробами, килькисний вмист лактобактерий, вони мають непересичне микроекологичне значення. Представництво стрептококив також наличуСФ близько 15 видив, з яких облигатними вважаються S.faecalis, S.faecium, S.bovis, S.salivarius, S.equinus. Tакож досить широко можуть бути представлени члени родини Enterobacteriaceae, облигатним представником якоСЧ СФ E.coli. В кишковий микрофлори також присутни, хоча и в менший килькости, и инши бактериСЧ, як то Staphylococcus sp., Pediococcus sp., Bacillus cereus, Pseudomonas sp., Aerococcus viridans, Aeromonas hidrophila, Corinebacterium sp., Nocardia sp. [6].

Окрим индигенноСЧ флори, з фекалий здорових людей висиваються представники транзиторноСЧ групи микроорганизмив, частка яких складаСФ 0,01 - 4 % вид загальноСЧ килькости. До них належать умовно патогенни микроорганизми - стафилококи, дрижджеподибни гриби, синьогнийни бактериСЧ, ентеробактериСЧ, деяки види клостридий та ин.[6,8,9].

Склад нормальноСЧ микрофлори кишечника досить индивидуальний, вин формуСФться з перших днив життя дитини. Нормальна дитина народжуСФться из стерильним травним трактом, дали напротязи перших диб органи поступово заселяються ризними микрорганизмами, спектр яких визначаСФться видом вигодовування.

Доведено, що джерелом микробноСЧ контаминациСЧ кишечника новонароджених СФ в першу чергу микрофлора родових шляхив матери та микроорганизмив, яки присутни в найближчому оточенни дитини в писляпологовому периоди. У випадку родорозв'язання за допомогою кесарСФвого розтинання становлення нормальноСЧ микрофлори кишечника новонароджених проходить набагато повильнише, поривняно з дитьми, яки народжуються природним шляхом. Показано, що микрофлору кишечника цих дитей можна корегувати, використовуючи штами бифидобактерий, изольованих из кишечника матери [7].

Заселення организму новонародженого нормальною микрофлорою розцинюСФться як своСФридна инфекция, яка носить характер симбиозу, а саме збереження балансу организму хазяСЧна и екологичного балансу серед микробних популяций [4].

В бильшости спектр микробив залежить вид характеру харчування. У осиб, яки довгий час перебували на вегетарианський диСФти из бильшою килькистю клитковини, пидвищуСФться вмист лактобактерий, ентерококив, колиморфних бактерий. При перевази в рациони м`ясних продуктив видмичаСФться збильшення титра ешерихий, клостридий, зменшення вмисту ацидофильних бактерий. Надлишкове вживання алкоголю визиваСФ загибель бифидобактерий. Склад флори кишечника зминюСФться також протягом доби, у всих людей писля вживання СЧжи число микроорганизмив в кишечнику помирно збильшуСФться, а через декилька годин повертаСФться до вихидного значення.

Стан кишковоСЧ микрофлори являСФться видображенням загального статусу организма, и перш за все, його травного тракту.

Наведени в даному роздили огляду дани показують, що вивчення нормальноСЧ микрофлори кишок дуже складне и багатогранне, включаСФ велике число ризних аспектив, потребуСФ подальшого глибокого дослидження. Анализ литературних даних свидчить, що и на сьогодни вси аспекти взаСФмовидносин миж организмом людини и його микрофлорою далеки вид виришення.

1.1.2 Причини и наслидки порушення микрофлори кишечника

Нормальна микорфлора покриваСФ шкиру та слизови оболонки, оскильки вона бильш резистентна до диСЧ зовнишних физичних, химичних та биологичних факторив, регулюючи взаСФмовидносини миж макроорганизмом та навколишним середовищем, досить часто проявляСФ себе як природний сорбент, акумулюючи на соби значну килькисть ризних токсичних речовин, включаючи метали. Проявляючи антагонистичну активнисть по видношенню до патогенних та гнилостних микроорганизмив, вона СФ найважливишим фактором, який перешкоджаСФ розвитку инфекциСЧ в макроорганизми.

Така ривновага микробноСЧ екосистеми та организму може бути зминена або порушена пид впливом факторив зовнишнього середовища, перш за все антимикробними та протипухлинними препаратами, а також при патологичних процесах у макроорганизми, имунодефицитних станах, онкологичних захворюваннях. Початком розвитку дисбиотичного стану кишечника СФ пригничення индигенних анаеробних микробив, таких як бифидобактериСЧ та лактобактериСЧ. Надмирне розмноження умовно-патогенних микроорганизми (ентеробактерий, стафилококив, стрептококив, клостридий, грибив) обтяжуСФ перебиг основного захворювання и в результати може призвести до инфекцийних ускладнень.

Вперше поняття тАЬдисбактериозтАЭ (kolondysbacterie) застосував ще у 1916 роци нимецький ликар A.Nissle, який розумив пид цим термином тильки зниження антагонистичноСЧ активности кишковоСЧ палички, СЧСЧ якисни та килькисни змини. Л.Г.Перетц також основне значення придиляв кишковий паличци. Вин визначав дисбактериоз як патологичний стан кишковоСЧ микрофлори (зменшення загальноСЧ килькости кишковоСЧ палички и змини СЧСЧ властивостей), збильшення килькости гнилисних, гноСФридних, спороносних та инших видив микробив [10].

Поняття тАЬдисбактериозтАЭ з роками все розширювалось. Почали враховувати змини не тильки в аеробний, але й анаеробний микрофлори. Бильшисть авторив при визначенни дисбактериозу спирались на бактериологични показники, виходячи з уявлень про норму микрофлори товстоСЧ кишки, виведену на пидстави власних дослиджень або литературних даних. Так, Р.В.Епштейн-Литвак и Ф.Л.Вильшанська у поняття дисбактериоз вкладають виявлення таких асоциаций микроорганизмив, яки якисно чи килькисно видризняються вид нормального складу микрофлори фекалий за рахунок зникнення чи зниження числа облигатних СЧСЧ представникив з одного боку и з иншого - збильшення килькости ентеробактерий, яки в норми зустричаються в невеликий килькости [11].

Однак, в останни роки поняття тАЬдисбактериозтАЭ стаСФ все бильш дискусийним. В бильшости краСЧн свиту термин тАЬдисбактериозтАЭ чи характеристика микробного стану кишок не використовуСФться [12]. Не иснуСФ и видповидного клиничного диагнозу, використовуСФться як суто бактериологичне поняття [12,13,14,15,16]. У зарубижний литератури для позначення порушення якисного и килькисного складу кишковоСЧ микрофлори застосовують термин тАЬсиндром надлишкового росту бактерийтАЭ (bacterial overgrowth sydrome), пид яким розумиють змину складу микрофлори в тонкий кишци.

Анализуючи визначення термину тАЬдисбактериозтАЭ, бачимо, що бактериологи та клиницисти характеризують його, в основному, на бази бактериологичних даних. Однак, частина класификаций беруть за основу етиологичну ознаку, тобто провидний вид микроорганизму, що тАЬвикликаСФтАЭ дисбактериоз. В.Н.Красноголовець розризняСФ стафилококовий, протейний, кандидозний, асоцийований дисбактериози [17]. О.Я.Бабак и РЖ.РД.Кушнир додають ще клебсиСФльозний, бактероСЧдний, клостридиозний [18,19].

М.В.Панчишина и С.Ф.Олийник [20] за причинами, що СЧх викликають, розризняють таки види дисбактериозу:

РЖ. Дисбактериоз у практично здорових людей:

1 - виковий;

2 - сезонний;

3 - харчовий;

4 - професийний;

РЖРЖ. Дисбактериоз у хворих:

при захворюваннях травного каналу неинфекцийноСЧ природи;

при хворобах печинки;

при инфекцийних захворюваннях травного каналу, включаючи протозойни и гельминтни;

при атеросклерози;

при злоякисних новоутвореннях;

РЖРЖРЖ. Дисбактериоз медикаментозний;

РЖV. Дисбактериоз писля диСЧ радиоактивного випроминювання;

V. Дисбактериоз змишаноСЧ пироди.

Оцинюючи ряд наведених класификаций, можна сказати, що деяки з них бильше увагу акцентують на микробиологичних характеристиках, инши - на клиничних проявах [21].

РЖснуСФ велика килькисть ризних факторив, яки призводять до порушення нормобиоценоза, спробуСФмо перерахувати найбильш важливиши. В першу чергу це необТСрунтована та нерациональна антибиотикотерапия из призначенням препаратив низькоСЧ якости, неправильного дозування або режиму введення препаратив напротязи доби, самоликування антибиотиками, що приводить до набутих кишковою флорою патогенних та инвазийних властивостей, розвитку стийкости до антибиотикив. Звичайно, впровадження антибиотикив у ликувальну практику було могутним заходом у боротьби з инфекцийними хворобами, однак, з часом виявилися и негативни сторони диСЧ цих препаратив.

Окрим антибактериальних препаратив, до розвитку дисбактериозу можуть приводити силицилати, котри стимулюють рист гемолизуючих паличковидних и кокових форм, Campylobacter; кортикостероСЧди, яки збильшують рист грибив роду Candida; цитостатики, яки викликають атрофию кишкового епителию и зниження синтезу секреторного IgA, церукал, антисекреторни психотропни, адсорбенти, послаблюючи препарати.

На превеликий жаль, ми мало уваги придиляСФмо алиментарним факторам. В той же час тривале неповноцинне або незбалансоване харчування из приоритетом будь-яких речовин (надлишок билкив або жирив, або вуглеводив), вживання рафинованих из низьким вмистом харчових волокон, ферментив, витаминив або нетрадицийних продуктив, штучне або змишане вигодовування дитей присними адаптованими або неадаптованими сумишами без бифидогенних властивостей, голодування, неправильний режим харчування приводять до певних змин микробного спектра кишечника.

Наступною причиною формування дисбактериозу являються ризни кишкови инфекциСЧ, таки як дизентерия, сальмонелез, холера, вирусни враження и инши.

Ризного роду ферментопатиСЧ из вродженими або набутими дефектами функций слизистоСЧ оболонки кишечника: лактазна недостатнисть (непереносимость молока), трегелазна недостатнисть (непереносимость грибив) ит.д. в результати розвиваСФться синдром мальабсорбциСЧ, який приводить до стийких порушень микробного складу кишечника.

Хронични захворювання и порушення функций органив травлення, таки як хроничний холецистит, панкреатит, гепатит приводять до розвитку кишкового дисбактериозу.

Микробиоценоз кишечника вважають екологичною системою, яка чутлива до несприятливих змин навколишнього середовища, тому склад кишковоСЧ флори зминюСФться при змини климатогеографичних умов, тобто при нових умовах проживання, наприклад, при попаданни арктични та антарктични простори, космос, глибини океану. Також микробиологични змини видбуваються при порушенни екологиСЧ, обумовленою будуванням електростанций, водосховищ, забруднення биосфери промисловими викидами, ризними химичними речовинами (розчинники, пестициди, сполуки хрому).

Навить таки фактори, як физичний та психологичний стреси при СЧх тривалому протиканни, також можуть порушувати микробиоценоз кишечника [4].

Кишкова микрофлора, яка являСФться частиною микроекологиноСЧ системи организму, в нормальних умовах характеризуСФться видносною постийнистю видового складу. При диСЧ зазначених вище несприятливих факторив видбуваСФться порушення в нормальний микрофлори, яки супроводжуються розвитком дисбактериозив. Дисбактериози в кишечнику в свою чергу призводять до цилого ряду розладив, причому не лише травноСЧ, але имунноСЧ и ендокринноСЧ систем.

Анализ багаточисленноСЧ литератури показуСФ, що ликування дисбактериозу кишечника повинно бути комплексним и включати наступни направлення:

- диСФтотерапия;

- зменшення патогенноСЧ анаеробноСЧ та факультативно-анаеробноСЧ микрофлори;

- нормализация кишковоСЧ микрофлори з використанням пробиотикив;

- адсорбция и виведення токсичних речовин из кишечника;

- видновлення травлення;

- корекция имунного статусу;

- нормализация обмину речовин [22].

Отже, не дивлячись на ризноманитни причини, яки лежать в основи порушення динамичноСЧ ривноваги микробних асоциаций кишечника, СЧх розвиток все-таки характеризуСФться рядом спильних ознак: збильшення килькости патогенних та умовно-патогенних микрорганизмив из набуттям патогенних властивостей, та зменшення вмисту микробив молочнокислого бродиння.

Таким чином, загальною проблемою сьогодення СФ вивчення симбиотичних асоциаций, яки складають нормальну микрофлору людини та вивчення впливу ряду препаратив на нормобиоценоз организму.

1.2 Антагонистични властивости пробиотичних препаратив

Пробиотични бактериСЧ зустричаються протягом всього ШКТ людини. РЗх физиологичне значення багатогранне, але в першу чергу вони беруть активну участь у забезпеченни захисноСЧ функциСЧ микрофлори кишечника [23].

Серед молочнокислих бактерий, що найчастише використовуються в пробиотичних препаратах для вживання людиною, G.W.Tannock наводить таки види, як: L.acidophilus, L.delbrueckii ss. bulgaricus, S.salivarius ss. thermophilus, B. adolescentis, B.bifidum, B.breve, B.longum, B.infantis [24].

Для пробиотичних препаратив використовують також бацили та гриби, бильшисть з яких традицийно пов`язани з травним каналом [25,26].

Молочнокисли бактериСЧ своСФю присутнистю створюють антагонистичне середовище, направлене проти патогенних микробив - грамнегативних та газоутворюючих анаеорбив. У кишковому тракти вони блокують рецептори щеплення хвороботворних микроорганизмив и створюють умови для розвитку та росту корисних бактерий типу Е.соРЖи.

Молочнокисли бактериСЧ представляють собою нерухоми микроорганизми, яки не утворюють спор, каталазонегативни, грампозитивни, не утворюють пигменту, не видновлюють нитратив до нитритив [27,28]. Вони СФ одниСФю з розповсюджених у биосфери груп микроорганизмив. Встановлено, що природним середовищем мешкання молочнокислих бактерий СФ ТСрунт та ризосфера рослин [23,28]. Дослидження показали, що в травному тракти вивчених тварин мистяться килькисно та якисно ризни види молочнокислих бактерий, яки зминюються в залежности вид вику, засобив живлення та середовища иснування тварин и людини. [29].

БифидобактериСЧ являються строгими анаеробами. Являючись частиною микрофлори кишечника людини вони видиграють важливу роль в життСФдияльности макроорганизма за рахунок пидтримання певного рН (3.8 - 4.0) в товстому кишечнику, видиленню молочноСЧ, оцтовоСЧ и масляноСЧ кислот, яки запобигають росту багатьох патогенних та умовно-патогенних бактерий. Ци бактериСЧ зброджують глюкозу до оцтовоСЧ та L(+)-молочноСЧ кислот в молярному спиввидношенни 3:2, з невеликою килькистю мурашиноСЧ та янтарноСЧ кислот. Бифидо- та лактобактериСЧ приймають участь в синтези и всмоктуванни витаминив групи В, К, фолиСФвоСЧ и никотиновоСЧ кислот, сприяють синтезу незаминних аминокислот, кращому засвоюванню витамину D и солей Са. Метаболити бифидо- та лактобактерий володиють також антиалергичною диСФю. Крим набору кислот ци бактериСЧ також продукують витамини, причому витамини групи В (В1, В2) виробляються в бильших килькостях, ниж в процеси життСФдияльности кишковоСЧ палички [4]. БифидобактериСЧ включени до складу бильше 70 ризних продуктив харчування и до ряду терапевтичних препаратив, яки застосовуються при порушеннях кишкового травлення у дитей, при ентероколитах, цирозах печинки, писля застосування антибиотикив и для покращення кишковоСЧ перистальтики.

Продукти життСФдияльности молочнокислих бактерий, мабуть, були одними з перших антисептикив микробного походження. У народний медицини кисломолочни сполуки здавна застосовувались для ликування опикив та ран, при порушенни функциСЧ ШКТ.

Спочатку антагонистичну дию молочнокислих бактерий по видношенню до инших микроорганизмив пояснювали лиш пригничуючою диСФю органичних кислот (в першу чергу - молочноСЧ), яки вони продукували. Пизнише вдалося виявити, що антагонистични властивости бактерий грунтуються не тильки на утворенни органичних кислот, але й на утворенни специфичних антибиотичних речовин (СЧх називають бактериоцинами або микроцини, колицини). Так, наприклад, S.lactis видиляСФ низин, Str.cremoris-диплококцин, L.acidophilus - ацидофилин и лактоцидин, L.brevis- бревин, L.plantanum - лактолин. Вси ци билогично-активни речовини малостийки и не мають високоСЧ антибиотичноСЧ активности.

Вивченню антибиотичних властивостей молочнокислих паличковидних бактерий була присвячена велика килькисть робит. Особливу увагу привертала ацидофильна паличка. Вона здатна приживатись в кишковому тракти, сприятливо диСФ на организм, пригничуСФ патогенну микрофлору кишечника, сприяСФ виздоровленню вид шлунково-кишкових захворювань. Ацидофильна паста використовуСФться в акушерський практици, дерматологиСЧ та хирургиСЧ (ликування опикив, язв). Вважають, що антагонистични властивости ацидофильноСЧ палички обумовлени як молочною кислотою, яку вона продукуСФ, так и антибиотичними речовинами (Полонская 1952, 1959).

Писля того, як було встановлено, що необхидним компонентом захисноСЧ микрофлори кишечника СФ молочнокисли бактериСЧ, вони стали найбильш вживаними микроорганизмами для створення пробиотичних препаратив [30,31,32,33]. R.Fuller, вважаСФ, що пробиотичний ефект введення лактобактерий здийснюСФться лише за умов збереження инших компонентив захисноСЧ флори та дефициту лактобактерий. При видсутности цих умов ефективнисть лактобацил як пробиотикив сумнивна. Також не вси штами даного роду чи видив еквивалентни як пробиотики, так само як ризний СЧх вплив на органолептични властивости ферментованого продукту [31].

Широке використання лактобактерий повязано з довготривалим историчним досвидом СЧх безпечного застосування в продуктах, в звязку з чим СЧх видносять до групи звичайно безпечних - тАЬgenerally regarded as safe (GRAS)тАЭ. Звичайно маСФ значення и те, що велика килькисть молочнокислих бактерий вже широко використовуСФться в харчовий промисловости [34].

До теперишнього часу достеменно не видомо шлях, яким пробиотики здийснюють свий биологичний ефект, однак, видоми окреми фактори впливу на микробну екосистему кишечника. Одним з механизмив диСЧ пробиотикив СФ прямий антагониз шляхом продукциСЧ певних химичних компонентив ризноСЧ молекулярноСЧ ваги. Ти, що мають билкову природу та кодуються плазмидами, належать до бактериоцинив. Описано цилий ряд бактериоцинив, яки продукуються молочнокислими бактериями. Крим того, антагонистична дия цих бактерий визначаСФться також видиленням ними органичних кислот та низькомолекулярних метаболитив типу пептидив. Так само, жирни кислоти, що виробляються такими анаеробами як Bacteroides, можуть пригничувати ентеротоксигенни E.coli та шигели. Спектр СЧх антагонистичноСЧ диСЧ дуже широкий. Вид низькомолекулярного метаболиту L.reuteri, який в очищеному вигляди - реутерин, пригничуСФ зростання всих тест микроорганизмив. До дуже специфичноСЧ антагонистичноСЧ активности певних штамив лактобацил по видношенню до Clostridium ramosus [35].

Для пидвищення антагонистичноСЧ активности молочнокислих бактерий використовують ризни мутагенни фактори - ультрафиолетове опроминення, химични агенти: етиловий ефир, уретан, етиленимини [28]. Дослидження показали, що пид диСФю цих факторив антибиотични властивости молочнокислих бактерий значно пидсилюються. Ризноманитни види молочнокислих бактерий здатни вступати миж собою не тильки в антагонистични, але й симбиотични взаСФмовидносини.

Наприклад, при виключенни деяких факторив росту (витаминив групи В и аминокислот), необхидних для двох штамив, обидва организма могли рости в симбиози, так як кожний з них продукував биологично активни речовини, потрибни один одному. Так, L.arabinosus 17-5 (потребуСФ фенилаланин) и Str.faecalis R (потребуСФ фолиСФву кислоту, треонин, серин, гистидин або глицин) ростуть в симбиози, коли фенилаланин, треонин и фолиСФва кислота не внесени в середовище.

Тривалисть життя молочнокислих бактерий без пересивив багаторазово пидвищуСФться у присутности дрижджив. Розвиваючись спильно, вони утворюють тАЬзахисне суспильствотАЭ, не допускаючи до нього сторонних микроорганизмив [28,36,37]. Видомо, що лактобацили бильш стийки до антагонистичного впливу патогенних микроорганизмив, ниж инши бактериСЧ [36]. Лактобацили видилени из кишечника людей, що мали тривалий контакт з антибиотиками, характеризуються значною перехресною ликарською стийкистю, але СЧх антибиотикорезистентнисть - не СФ стабильною.

За сучасним уявленням позитивна дия СФ багатокомпонентною и включаСФ: пригничення потенциальних патогенних микроорганизмив за рахунок продукциСЧ антибактериальних речовин, конкуренциСЧ за лимитуючи харчови сполуки; вплив пробиотикив на ферментну активнисть шкидливих кишкових микроорганизмив; стимуляцию имунноСЧ системи макроорганизму; здатнисть лактобактерий асимилювати холестерол и таким чином знижувати вмист цього липиду в сироватци периферичноСЧ крови.

Крим значноСЧ антагонистичноСЧ активности лактобацил важливу роль видиграСФ СЧх висока адгезивнисть [7,38], з чим пов'язана здатнисть молочнокислих бактерий приживлятись на слизових оболонках ризних порожнин макроорганизму. Таки властивости СФ як у нормальноСЧ так и патогенноСЧ микрофлори ШКТ. Микроорганизми з високими адгезивними властивостями отримують селективну перевагу в конкуренциСЧ з менш пристосованими бактериями. Кишкови молочнокисли бактериСЧ СФ мукозасоцийованими микроорганизмами и саме це в значний мири вносять вклад в феномен колонизацийноСЧ резистентности кишечника. Звидси слидуСФ, що одним из основних критериСЧв пошуку перспективних штамив лакто- та бифидобактерий СФ СЧх високи адгезивни властивости. Слид зазначити, що бильшисть бактерий не можуть приживлятися у кишечнику хворого на довгий час, тому ликувальна дия цих пробиотикив буде транзиторною. ВзаСФмодия патогенних микроорганизмив з епителиСФм слизовоСЧ оболонки травного тракту може бути обмежена завдяки присутности на ний популяций сапрофитних чи молочнокислих бактерий, при руйнуванни якоСЧ можливий розвиток патологичних змин в организми. У бильшости видив лактобацил адгезивни властивости корелюють из високою антимикробною диСФю та лизоцимною активнистю [28]. Необхидно зауважити, що отримати антибиотики из молочнокислих бактерий у чистому вигляди до цього часу не вдалося, так як вони пид час видилення втрачають свою активнисть.

Микрофлора кишечника (в основному анаеробни бактериСЧ) за допомогою адгезинив прикриплюСФться до епителию слизовоСЧ оболонки. Адгезини (лиганди) бактерий - це биополимери, яки складаються з уникальних для кожного виду субодиниць билковоСЧ, гликолипидноСЧ або гликопротеСЧновоСЧ природи. Вони можуть бути лектинами, и у такому випадку вибирково зв'язуються з вуглеводневими детерминантами гликопротеСЧнив и гликолипидив, при цьому кожному лектину видповидаСФ певний вуглеводний залишок. Це приблизно можна поривняти з взаСФмодиСФю антиген -антитило.

Биологична пливка, яка утворюСФться виконуСФ бар`СФрну роль, вона затуляСФ рецептори слизовоСЧ та пидслизовоСЧ оболонок вид патогенних микроорганизмив. Вона маСФ негативний заряд и служить бар`СФром на шляху проникнення катионив деяких антибиотикив, патогенних та умовно-патогенних микроорганизмив. Вона захищаСФ на тильки слизову оболонку, а и сами автохтонни бактериСЧ вид диСЧ антибиотикив и антитил. ЛактобактериСЧ володиють бильшою адгезивнистю, завдяки наявности у гликокаликси видносно великоСЧ килькости моносахаридив на видмину вид бацил [39,40].

Отже, антагонистични властивости лактобацил та СЧх здатнисть колонизувати епителий КШТ, закрипляючись на його ворсинках, СФ основою для застосування цих микроорганизмив у ликуванни дисбактериозив, гастритив, язв КШТ. Такого стану можна досягти шляхом штучноСЧ колонизациСЧ кишечника бактериями, яки можуть впливати на микроекологичну систему кишечника та организму хазяСЧна в цилому.

Ще одниСФю з найважливиших функций молочнокислих бактерий СФ СЧх участь у формуванни имунологичного статусу та функционуванни имунноСЧ системи организму[41].

Дани щодо ризнобичного впливу молочнокислих бактерий на имунну систему организму СФ найбильш новитними. Встановлено, що лактобактериСЧ можуть дияти як адюванти гуморальноСЧ имунноСЧ видповиди у людей та експериментальних тварин [42,43]. Показана безпосередня активизуюча дия пробиотикив на Т-килери та В-лимфоцити [13]. Живи, вбити нагриванням та компоненти клитинних стинок лактобактерий, а також препарати з бацил виявились добрими активаторами печинкових и перитонеальних макрофагив и мононуклеарних фагоцитив.

Пробиотикам притаманна функция индукторив б- и в- интерферону, що встановлено в дослидах in vitro и в експерименти на тваринах.

Одним из механизмив диСЧ пробиотичних препаратив, який тисно пов`язаний з СЧх имуномодулюючим впливом на макрооргaнизм, СФ явище транслокациСЧ бактерий з перорально введених препаратив в кров`яне русло. Це явище було встановлено и всебично вивчено витчизняними дослидниками пид керивництвом академика В.В.Смирнова [26,45,46]. Автори встановили, що вже через дви хвилини писля введеня мишам пробиотичних препаратив або культур микроорганизмив з СЧх складу, частину бактерий виявляли в крови, легенях та печинци, а трохи згодом - и в инших паренхиматозних органах з наступним поступовим зниженням числа життСФздатних клитин. Явище транслокациСЧ спостеригали постийно при введени дози, яка пребильшувала 1*10 живих МК, при цьому в кров надходила лише незначна чиатина - близько 0,01% введених бактерий.

Видомо, що химичний склад клитинноСЧ стинки багатьох молочнокислих бактерий досить постийний, на нього не впливаСФ змина складу середовища чи умов, у яких микроорганизми вирощуються. Найважливиши клитинни агенти бактерий зосереджени саме в СЧх стинках. Методом хроматографиСЧ гидролизатив клитинних стинок ряду молочнокислих бактерий, показано, що аминокислотний склад СЧх бильш за все характеризуСФ рид, а якисний склад та килькисть сахарив гексозаминив видбивають ризницю миж видами всередини самого роду.

Наприклад, встановлено, що стинки L.plantarum утримують аспарагинову кислоту, аланин, глутаминову кислоту, лизин, глюкозамини та гексозамини. L.delbrueckii, L.casei мають бильш складний, ниж инши види роду химичний склад клитинних стинок. РЖмуностимулюючу дию виявляють препарати из ризних живих. Висушених, заморожених або убитих шляхом нагривання. Ци властивости СФ й у дезинтегрованноСЧ биомаси бактерий. В експерименти на лабораторних тваринах встановлено, що молочнокисли бактериСЧ, таки як L.delbrueckii, L.casei, L.acidophilus та Str.thermophilus стимулюють лимфоСЧдний апарат, синтез имуноглобулинив та активнисть интерферону, посилюють мононуклеарну та фагоцитарну активнисть, активнисть натуральних килерив, пидвищують лизоцимальну та протимикробну дию, стимулюють реакциСЧ Т-клитинного имунитету [47]. Внутришньочеревни ин'СФкциСЧ живих бактерий L.delbrueckii, subsp.bulgaricus мишам стимулювали утворення интерферону вже через 6 годин писля СЧх введення.

1.2 Антагонистични властивости пробиотичних препаратив

Поряд из пидсиленням протиинфекцийного имунитету молочнокисли бактериСЧ виявляють також и протипухлинну активнисть. Протипухлинна активнисть пробиотикив та СЧх вплив на кишкову моторику СФ результатом непрямоСЧ диСЧ. Одним из напрямкив СФ руйнування ферментив, таких як азотредуктаза, нитроредуктаза, яки переводять проканцерогени в канцерогени [48]. РЖнша точка зору полягаСФ в тому, що живи або вбити нагриванням лактобактериСЧ индукують в организми зростання активности макрофагив, лимфоцитив, виключаючи синтез ендогенних цитотоксинив та пухлино-некротизуючого фактору (TNF). Таким чином, дия на пухлину може здийснюватись як за рахунок прямоСЧ цитотоксичноСЧ диСЧСЧ, так и щляхом стимуляциСЧ имунних механизмив. Нарешти, пробиотични штами знижують ривень мутагенив у фекалиях, можливо шляхом зв`язування або сорбциСЧ мутагенив на бактериальних клитинах [49].

РЖ.Г. Богдановим одним из перших in vivo на мишах з саркомою 180, карциномою Ерлиха, меланомою В-16 та аденокарциномою АСОТОЛ установленни протипухлинни властивости L.delbrueckii, коли введення культурального фильтрату призводило до повного зникнення пухлин майже у 50% лабораторних тварин [49,50]. Ним було запропоновано декилька ликарських засобив из L.bulgaricus. РЖз клитинноСЧ фракциСЧ лактобацил було видилено три гликопептиди: 1,2 та 10кД. Один з найбильш активних препаратив отримав назву бластолизин.

Протипухлинну дию встановлено також и при використанни инших видив лактобактерий, наприклад, L.casei. СубстанциСФю цих бактерий особливо успишно ликували мишей за введенням СЧСЧ пидшкирно в область лимфатичних вузлив, яки дренували пухлину.

При ликуванни хворих з ризними локализациями злоякисних пухлин химио- чи променевою терапиСФю рекомендуСФться використовувати молочнокисли бактериСЧ, яки значно покращують загальний стан хворих та знижують побични диСЧ ликарських засобив.

Епидемиологични дослидження багатьох краСЧн свиту показали, що виникнення раку товстого кишечника спостеригаСФться бильше в популяциСЧ людей, яки споживають захидни рафиновани диСФти, поривняно з тим, що вживають вегетарианськи та молочнокисли продукти. Було видмичено, що у пациСФнтив з раком товстоСЧ кишки в фекалиях знаходиться в середньому на порядок менше молочнокислих бактерий. У людей з високим ризиком рака товстоСЧ кишки переважали Bifidumbacterium, Peptococcus, Clostridium, а в людей з малим ризиком виникнення раку товстоСЧ кишки доминували Bac.pneumoniae, Lactobacilus[51].

На значний виробци хворих виявлено, що ризик виникнення раку молочноСЧ залози позитивно корелював з частотою вживання жирних сирив та молока корив и негативно - з частотою вживання йогуртив з живими лактобацилами.

В останни роки спороутворюючи бактериСЧ роду Bacillus як найбильш видоми представники екзогенноСЧ микрофлори привертають увагу дослидникив. Досить великий арсенал видив цього роду використовувався в якости терапевтичних речовин при ликуванни гострих и хроничних инфекций: B.cereus, B.polymyxa, B.brevis, B.megaterium, B.pumilus, B.coagulans та ин. Однак найбильш розповсюдженни и вивчени види B.subtilis i B.licheniformis [52].

Ци микроорганизми завдяки високим адаптивним властивостям широко розповсюдженни в природи и зокрема в тих об`СФктах, з якими людина контактуСФ найбильш близько. Завдяки цьому бацили постийно и в значний мири килькости потрапляють в организм людини и, оскильки СФ стийкими до литичних и травних ферментив, зберигають життСФдияльнисть напротязи всього ШКТ.

Серед ризних представникив екзогенноСЧ микрофлори бацили характеризуються рядом переваг, яки дозволяють вважати СЧх найбильш ефективними в якости нових биопрепаратив:

ци бактериСЧ (окрим B.anthracis и B.cereus), як правило, СФ нешкидливими для макроорганизму навить у концентрациях, яки значно перевищують рекомендовани для вживання;

при пероральному вживанни ци микроорганизми истотно пидвищують неспецифичну резистентнисть макроорганизм;

антагонистична активнисть СЧх бильш виражена и проявляСФться до бильш широкого спектру патогенних и умовно-патогенних микроорганизмив, ниж у инших представникив екзогенноСЧ и ендогенноСЧ микрофлори.

бацили характеризуються високою ферментативною активнистю, яка дозволяСФ СЧм регулювати и стимулювати травлення, виявляти протиалергийну и антитоксичну дию;

ци микроорганизми стабильни при збериганни;

вони екологично безпечни [53, 54, 55].

Бацили не формують биопливок, оскильки СЧх адгезивни властивости слабо виражени. РЗх активнисть проявляСФться в кишечнику и пов'язана перед усим не з конкурентними взаСФминами за мисця прикриплення до слизовоСЧ, а з високою антагонистичною активнистю у видношенни до багатьох патогенних бактерий. В той самий час бактериСЧ роду Bacillus не виявляють антагонистичноСЧ диСЧ на представникив нормальноСЧ микрофлори, що створюСФ умови для безконкурентного видновлення микрофлори [55].

Антимикробна активнисть аеробних спороутворюючих бактерий роду Bacillus може бути обумовлена литичними ферментами, яки вони синтезують. Так, деяки вчени видилили из B. subtilis еластазу, яка надаСФ литичноСЧ диСЧ на грамнегативни та грампозитивни микроорганизми.

Завдяки високий и ризноманитний ферментативний активности бактерий роду Bacillus, яки входять до складу биопрепаратив-пробиотикив, можуть видигравати суттСФву роль в стимуляциСЧ и збагаченни травноСЧ системи хазяСЧна необхидними ферментами [56,57]. Так, наприклад, бацили характеризуються вираженою амилолитичною активнистю, причому деяки амилази видризняються тим, що при гидролизи крохмалю, який катализують ци ферменти, утворюються сахара б-конфигурациСЧ и олигосахара не бильше мальтотетрози. Характерною для бацил являСФться висока протеолитична активнисть. РЖз культуральноСЧ ридини B.subtilis видилили протеолитичний фермент, який володиСФ властивистю стимулювати регенерацийни процеси. РЖнший протеолитичний фермент из бацил являСФться тромболитичним препаратом, який проявляСФ свою активнисть навить при пероральному вживанни. Цикаво, що деяки ферменти бацил зберигають активнисть навить в неживих клитинах.

Позитивну роль видиграСФ здатнисть бацил продукувати в значних килькостях екзоцелюлярни аминокислоти, в тому числи и незаминни (треонин, аланин, тирозин, гистидин, валин та ин.). Важливою також являСФться витаминсинтезуюча активнисть бактерий роду Bacillus.

Наявнисть бацил в пробиотичний сумиши микроорганизмив сприяло значно ефективнише зниженню холестерина в крови тварин, чим при СЧх видсутности. На дослидах також спостеригали бильш виражену здатнисть зв'язувати жирни кислоти и зменшувати утворення холестеринових мицел при наявности бактериСЧ роду Bacillus[58].

Отже, аеробни спороутворюючи бактериСЧ роду Bacillus - перспективна група микроорганизмив для створення нових високоефективних биопрепаратив. По-перше, вони характеризуються найбильш вираженою антагонистичною активнистю по видношенню до патогенних и умовно-патогенних микроорганизмив. По-друге, видомо, що на основи аеробних спороутворюючих бактерий можна отримувати штами из заданими властивостями, оскильки ци бактериСЧ являються досить гарно вивченою системою для клонування.

Ряд робит присвячено пробиотикам на основи представникив роду Aerococcus [59], а також про використання дрижджив для виробництва пробиотикив. Так, ликування препаратом, до складу якого входили Saccharomyces boulardii, виявилось ефективним при кишкових инфекциях обумовлених Clostridium dificile. Виражений клиничний ефект отримали також при використанни Saccharomyces cerevisiae.

Вище викладене свидчить, що спектр микроорганизмив складових пробиотичних препаратив досить широкий. Звичайно, найбильш поширеними серед них СФ молочнокисли бактериСЧ, як одна из широко розповсюджених у биосфери груп микроорганизмив. Вивчення молочнокислих бактерий як антагонистив патогенноСЧ та умовно-патогенноСЧ микрофлори, грибив та вирусив маСФ велике значення для пидтримки гомеостазу организму людини, який в значний мири обумовлений станом микрофлори, створеноСЧ по ходу еволюцийного процесу симбионтного та природного видбору.

Дослидження по визначенню антимикробноСЧ активности молочнокислих бактерий дозволяють виявити индивидуальни особливости кожноСЧ культури, що представляСФться значимим для подальшого вивчення природи и механизму диСЧ бактериоцинив. Знання антагонистичних властивостей кожноСЧ культури, оптимальних умов для СЧхнього максимального прояву необхидне при складанни рецептури ликувально-диСФтичних продуктив из заданими властивостями. Участь симбионтив биопрепаратив у формуванни имунологичного статусу видкриваСФ перспективи застосування СЧх при хворобах инших систем организму, окрим кишкового тракту.

1.3. Використання пробиотикив для пидтримання нормобиоценозу людини

Фундаментальни дослидження сучасноСЧ биологичноСЧ та медичноСЧ наук дозволили розробити и впровадити в практику биопрепарати, доминуюче положення в яких займають препарати з живих непатогенних бактерий - представникив нормальноСЧ микрофлори - пробиотики (еубиотики). Пионером цього напрямку був РЖ.РЖ.Мечников, який обгрунтував споживання ферментованого молока, видилив и застосував для ферментациСЧ лактобацилу, яка дийшла до нашого часу як Bulgarian bacillus. Писля наукового обгрунтування РЖ.РЖ.Мечниковим позитивного впливу на организм людини ферментованого молока та простеження антагонистичного ефекту миж штамами бактерий, в микробиологиСЧ розпочався етап використання микробив для посилення захисту вид инфекийних хвороб. Останни десятириччя, враховуючи зростаючий интерес в суспильстви до здорового способу життя, повязанни з вивченням ферментованих продуктив як пробиотичних препаратив, а використання живих микроорганизмив - из створенням стратегиСЧ пробиотикив.

Термин тАЬпробиотиктАЭ був введений в 1965 роци Lilley, Stillwell. R.Parker в 1974р. використав цей термин для обозначення живих микроорганизмив. Пизнише R.Fuller сформулював це поняття як тАЬдобавка до корму, що мистить живи микроорганизми, яка позитивно диСФ на организм тварин, внаслидок чого виздоровлюСФ микрофлора кишечникатАЭ. Це визначення було застосовано й до организму людини и отримало широке розповсюдження в якости збирного поняття, що об`СФднуСФ живи микроорганизми, яки поступають в ШКТ та покращують життСФдияльнисть хазяСЧна за рахунок нормализациСЧ його микробноСЧ екосистеми [4].

Неперетравленни харчови добавки иншого походження, яки мають позитивну дию на организм хазяСЧна через селективну стимуляцию росту и/або активности представникив нормальноСЧ микрофлори кишечника, R.Fuller пропонуСФ називати пребиотиками. В якости пребиотикив розглядаються бифидобактериСЧ, ридше - Lactobacillus, а по даним деяких авторив - и E.faecium [44]. Автор концепциСЧ пред`являСФ до пребиотикив наступну вимогу, вони не повинни гидролизуватись и абсорбуватись у верхних виддилах ШКТ.

Шендеров проанализувавши речовини, яки здатни стимулювати рист нормальноСЧ микрофлори, и запропонував роздилити пребиотики на наступни групи:

моносахариди и спирти (ксилоза, ксилобиоза, рафиноза, сорбит);

олигосахариди (лактулоза, фруктоолигосахарид, галактоолигосахарид,

ксилоолигосахарид);

полисахариди (пектини, декстрин, инулини ин.);

ферменти (в-галактозидаза микробного походження, протеази сахаромицетив и ин.);

пептиди (соСФви, молочни);

антиоксиданти (витамини групи В, витамин Е, аскорбинова кислота), а також инши биологично активни добавки - аминокислоти, рослинни екстракти, органични кислоти и т. д. [52]

Бильшисть специалистив и дослидникив видносять до бактерий-пробиотикив в основному так звани еубиотики (представники нормальноСЧ микрофлори шлунку) и частише всього бифидобактериСЧ и молочнокисли микроорганизми роду Lactobacillus, називаючи СЧх класичними пробиотиками. Це пов'язано з тим, що найбильша килькисть позитивно впливаючих на здоров'я людини бактерий, видилено саме из кишечника людини, и саме ци бактериСЧ, заповнюючи КШТ беруть на себе основну захисну функцию, в той час як инши микроорганизми яляються транзитними. Пробиотичними властивостями володиють молочнокисли палички та коки, яких немаСФ в кишечнику людини, а також инши микроорганизми - B.subtilis, B.licheniformis, B.cereus, L.acidophilus, L.delbrueckii, L.plantarum, L.fermentum, L.salivarius, L.casei, L.rhamnosus, L.reuteri, B.bifidum, B.longum, B.adolescentis, E.coli, Ent.faecium, Str.saliverius subsp. thermophilus, Saccharomyces boulardii) [52].

Крим того, автори використовують ризни сполучення цих микрорганизмив, а також форми застосування. В наший краСЧни традицийно склалося дилення препаратив, що мистять живи бактериСЧ, на медични препарати и харчови добавки. При цьому зазначаСФться, що тАЬтерапевтичним минимумомтАЭ вважаСФться 10 живих микробних клитин в 1г продукту. Саме зберигання достатньоСЧ килькости життСФздатних клитин СФ одниСФю з найбильш проблематичних сторин використання пробиотикив. Крим того, введени бактериСЧ мають ще прижитись в кишечнику людини и виробляти in situ активни речовини.

Залежно вид природи складових компонентив и форми використання, можна видилити таки основни групи пробиотикив:

-препарати, котри мистять живи микроорганизми (монокультур або СЧхни комплекси);

-препарати, котри мистять структурни компоненти микроорганизмив - представникив нормальноСЧ микрофлори або СЧхних метаболитив;

-препарати микробного або иншого походження, котри стимулюють рист та активнисть микроорганизмив - представникив нормальноСЧ микрофлори;

-препарати, котри СФ комплексами живих микроорганизмив, СЧхних структурних компонентив та метаболитив у ризних поСФднаннях, а також сполук, що стимулюють рист представникив нормальноСЧ микрофлори;

-препарати на основи живих генно-инженерних штамив микроорганизмив, СЧхних структурних компонентив и метаболитив из заданими характеристиками;

-продукти функционального харчування на основи живих микроорганизмив, СЧхних метаболитив, инших сполук микробного, рослинного або тваринного походження, здатних пидтримувати та видновлювати здоров'я шляхом корекциСЧ микробноСЧ екологиСЧ организму людини) [44]. Класификация пробиотичних препаратив залежно вид складових компонентив представлена в таблици 1.2.

Таблиця 1.2 Класификация пробиотичних препаратив

Монокомпонентни

Яки мистять кишкову паличку:

Колибактерин (E.coli М17)

Мутафлор

Колифлорал

Яки мистять лактобактериСЧ:

Лактобактерин (L.fermenti 90 TC-4)

Нормофлор (L.acidophilus)

Ацилакт (3 штама L.acidophilus)

Лактинекс (L.acidophilus + L.bulgsricus)

Яки мистять бифидумбактериСЧ:

Бифидумбактерин (B.bifidum 1,791)

Бифидин сухий (B.adolescentis MC-42)

Яки мистять ентерококи:

Биофлорин (Ent.faecium 68)

Самоелиминуючи

Бактисубтил (B.cereus)

Флонивин (Bacillus spp.)

Споробактерин (B.subtiles)

Биоспорин (B.subtilis + B.licheniformis)

Субалин (Штам-мутант JP5832)

Перентерол (S.boulardii)

Ентерол (S.boulаrdii)

Поликомпонентни

Бифи-форм (B.longum + Ent.faecium)

Бифицид (B.adolescentis B1 + L.acidophilus AT-41)

Либелин

Линекс (B.infantis v.liberorum + L.acidophilus + S.faecium SF-68)

Бификол (B.bifidum + E.coli M-17)

Лиобифидус

Примадофилус (Bifidobacterium sp. + Lactobacterium sp.)

Комбиновани

(мистять микроорганизми и инши компоненти)

Бифидумбактерин-форте (Bifidobacterium sp.+ кисточкове активоване вугилля)

Аципол (L.acidophilus NK1, NK2, NK5, NK12 + Kefir grevis)

Кипацид (L.acidophilus + комплексний имуноглобулиновий препарат)

Нутрилон-В (L.sporogenes + тиамина мононитрат + рибофлавин+ никотинамид)

Гастрофарм (L.bulgaricus + протеСЧн + сахароза)

Бифилиз (B.bfidum + лизоцим)

Бифилакт (B.bfidum + Lactobacillus sp. + лизоцим)

Карболевур (Saccharomyces cerevisiae + кремний-органичний сорбент)

Рекомбинантни

(не мистять живих микроорганизмив)

Хилак

Хилак-форте

Нормазе

Дуфалак

Фродо

Порталак

РЖнулин

1.3.1 Биопрепарати для корекциСЧ микрофлори организму людини

Пробиотики на основи компонентив микробних клитин або метаболитив реализують свий позитивний вплив на гомеостаз, безпосередньо впливаючи на метаболичну активнисть клитин видповидних органив и тканин або опосередковано - регулюючи активнисть микрофлори на слизовий оболонци кишечнику.

Бильшисть пробиотикив, яки маСФмо на теперишньому фармацевтичному ринку, застосовують для ликування та профилактики дисбактериозив ШКТ. Одинични розробки пробиотикив для санациСЧ ротовоСЧ порожнини та урогенитальноСЧ системи. Розглянемо перелик основних из них.

Кишкови палички почали застосовувати в якости основи биопрепаратив ще з 1918 року в склади мутафлора. Ефективнисть препарату пов'язували из ризким зменшенням утворення в кишечнику токсичних речовин пид впливом нормализованоСЧ кишковоСЧ микрофлори. В СРСР для розробки нового пробиотика використали штам E.coli М17, який вирощували на молоци. тАЬКолипростоквашатАЭ мала короткий термин зберигання и тому не отримала широкого розповсюдження. В 1961р. було отримано лиофильно висушенний препарат - сухий колибактерин, котрий по ефективности не поступав ридкий молочний форми.

В наш час розробленни нови форми колибактерина - таблетки, капсули, свички. Кишкови палички являються основою и инших препаратив - нормофлорина, колифлорана, севакола, мутафлора, нормофлора [52,69].

Першим из пробиотикив, як було вказано вище, був створений колибактерин, пизнише - лактобактерин, бифидумбактерин та бификол. Ци препарати мистять ослаблени живи штами нормальноСЧ микрофлори кишечника.

Колибактерин представляСФ собою живи бактериСЧ кишковоСЧ палички М17 по 10-30 млрд микробних клитин в одний дози. Форма випуску - ампули и таблетки.

Бифидумбактерин - мистить лиофильно висушени живи клитини штамив B.bifidum №1, 791. В одний дози препарату не менше 10 живих клитин. ВипускаСФться в таблетках, капсулах, пакетах, флаконах [19].

Лактобактерин - препарат из L.fermenti 90 TC-4, в одний дози 5млн. живих микробив. Цей препарат видризняСФться високим антагонизмом по видношенню до ешерихий, ентерококив, протея та грибив.

А-бактерин - входить до групи бактерийних препаратив из представникив нормальноСЧ микрофлори людини. У склади препарату використана лиофилизована культура виробничого штаму №167 Aerococcus viridans, видиленого из грудного молока. Препарат у вигляди порошка. 1 доза - 2*10 живих клитин аерококив. ЗастосовуСФться при ликуванни гнийних инфекций стафилококовоСЧ, протейноСЧ, ешерихиозноСЧ етиологиСЧ, а також перорально з цилю корекциСЧ микрофлори кишечника.

Препарат тАЬЛактинекстАЭ (виробництво США) мистить комбинацию штамив L.acidophilus и L.bulgаricus та використовуСФться для профилактики диареСЧ мандривникив, викликаноСЧ ентеропатогенною кишковою паличкою. В препарати тАЬLactobacillus ggтАЭ використовуються живи клитини L.casei из тиСФю ж циллю.

Биолактон - представляСФ собою висушену лиофильним способом культуру ацидофильноСЧ палички штаму 12Б, яка володиСФ високою антибактериальною и ферментативною активнистю.

тАЬМальтидофилюстАЭ- пробиотик мистить висушени при низьких температурах живи активни клитини L.acidophilus, L.bulgаricus, B.bifidum на основи мальтодекстрина. ПредставляСФ собою порошок, який мистить в 1 г 3*10:9 КУО. ВипускаСФться в капсулах.

У групи монокомпонентних видиляють таки препарати як нормофлор (L.acidophilus), биофлорин (Ent.faecium 68), аеробакт та ин.

Видиляють ще групи поликомпонентних, комбинованих, рекомбинантних та самоелиминуючих препаратив.

Наприклад, такий препарат як линекс, який мистить сублимацийно висушени бифидобактериСЧ, лактобактериСЧ та фекальний стрептокок (S.faecium), забезпечуСФ бактерицидну та антидиарейну дию.

Серед поликомпонентних препаратив слид видмитити також бифиформ - пробиотик компаниСЧ тАЬФерросантАЭ (Дания) призначений для профилактики и ликування дисбактериозу кишечника. ВипускаСФться в капсулах, кожна из яких мистить 10 B.longum, 10E.faecium. Препарат володиСФ широким спектром антагонистичноСЧ активности по видношенню до патогенних та умовно-патогенних микрооорганизмив. Завдяки специальний, стийкий до шлункового соку оболонки, бактериСЧ вивильняються из капсули безпосередньо в кишечнику, и тим самим не пиддаються диСЧ кислому середовищу шлунка. Приймають до 4 капсул на добу [57].

Бификол сухий - комплексний препарат, який представляСФ собою сумиш живих бифидобактериСЧ штам №1 и кишкови палички штам М17. ВипускаСФться у флаконах [19].

Можна видилити, ще таку групу препаратив як самоелиминуючи. Особливистю цих биопрепаратив являСФться те, що не вступаючи в конфликт з иншими микроорганизмами, бактериСЧ, яки входять до СЧх складу, займають свою екологичну тАЬнишутАЭ и сприяють нормализациСЧ биоценозу кишечника, видновлюють процеси синтезу витаминив, регулюють бродильни процеси.

До цих пробиотикив видноситься флонивин (Bacillus spp.), субалин (Штам-мутант JP5832), биоспорин (B.subtilis + B.licheniformis), ентерол (S.boulardii) та инши препарати. Ци препарати особливо ефективни при ликуванни дисбактериоза кишечника, який обумовлений використанням антибиотикив.

Препарат субалин маСФ не тильки виражену стабилизуючу дию на микрофлору кишечника, але й володиСФ интерфероногенними властивостями, впливаСФ на клитинний имунитет и неспецифичну резистентнисть организму. Для його отримання автори використали один из штамив, який входив до складу пробиотика биоспорину, а саме B.subtilis 3. В новий рекомбинантний штам B.subtilis2335/105 був вставлений ген антивирусноСЧ активности, який видповидав за продукцию универсального антивирусного агента б-интерферона. Штам продукуСФ интерферон у вигляди гибридного билку из сигнальним -амилазним пептидом, котрий обумовлюСФ екскрецию интерферона через клитинну стинку. Таким чином новий штам на фони високоСЧ антибактериальноСЧ активности, яки присутня материнському штаму, володиСФ противирусними властивостями. ПоСФднання таких властивостей робить субалин досить перспективним для ликування вирусних и змишаних инфекций[52,69].

Одним из перших бацилярних пробиотикив, яки з`явилися на фармацевтичному ринку, являСФться тАЬБактисубтилтАЭ. Його синоними - Bacitracin, Orobicin, Subticetin. В основи цього препарату штам РЖР B.cereus 5832. В 1 капсули миститься 1 млрд спор бактерий культури B.subtilis IP 5832. B.subtilis, попадаючи в кишечник, протягом декилькох годин перетворюСФться у вегетативну форму. Вегетативни форми бактерий володиють вираженою антагонистичною диСФю по видношенню до патогенноСЧ и умовно-патогенноСЧ микрофлори, селективно стимулюють рист лакто- и бифидофлори, вивильняють ферменти, яки розщеплюють жири, билки, вуглеводи, покращують синтез витаминив груп Р и К. Препарат рекомендований не тильки для ликування диарей ризноСЧ етиологиСЧ, вин надаСФ ликувальну дию и при пиелонефритах, визваних ентеробактериями або протеСФм, при ликуванни инфикованих варикозних ран. Вси автори видмичають високу безпечнисть при застосуванни.

Високу ликувальну ефективнисть при терапиСЧ диарей у дитей продемонстрував препарат тАЬCereobiogenтАЭ, основу якого складаСФ B.cereus. Автори вважають, що бактериальний штам являСФться стимулятором росту бифидобактерий кишковоСЧ микрофлори и саме з цим пов'язують отриманни клинични результати. В той же час B.cereus являСФться умоно-патогенним микроорганизмом [52,69].

В 1989 р. був створений, а в 1992 введений в практику новий пробиотик - биоспорин. До складу препарату входять два штами спороутворюючих бактерий - B.subtilis №3 та B.licheniformis №31, яки знаходяться в вегетативний и споровий формах. Штами доповнюють один одного по антагонистичний активности та ефективни по видношенню до клиничних штамив бактерий родив Salmonella, Staphylococcus, Klebsiella, Citrobacter, Campylobacter, Proreus, Yersinia, патогенний E.coli и грибам роду Candida. Препарат використовують для профилактики и ликування дисбактериозив та гострих кишкових инфекций. Виявлена його активнисть и при ликуванни писля радиацийних ускладнень. ВипускаСФться биоспорин в ампулах, застосовуСФться по 1-2 дози 3-4 рази на день. Курс ликування 10-14 днив[19].

РДдиним дрижджовим препаратом, який СФ на РДвропейському фармацевтичному ринку, являСФться Перентерол (Бельгия), в якому миститься Saccharomyces boulаrdii. Цей пробиотик випускаСФться у лиофилизованний форми.

Лаборатория тАЬБиокодекстАЭ (Франция) випускаСФ цей дрижджовий пробиотик пид назвою Ентерол-250. Його випускають в пакетиках або капсулах, кожний из яких мистить 282,5 мг лиофилизованих Saccharomyces boulаrdii (250 мг дрижджив и 32,5 мг лактози). Ентерол антагонистично диСФ на клостридиСЧ, шигелли, стафилококи, кишкови палички, сальмонели, а також на простиши (амеб, лямбий), антитоксично диСФ по видношенню до цитотоксину Cl.dificile, пидсилюСФ мисцевий имунний захист кишечника внаслидок збильшення вироблення IgA и його секректорного компонента, лизоциму, збильшуСФ активнисть дисахаридаз тонкого кишечника (лактази, сахарози, мальтози), покращуСФ переносимисть молока и молочних продуктив. Швидко виводиться из организму, не затримуючись в шлунково-кишковому тракти. Можна застосовувати разом из антибиотиками [52,69].

З циллю корекциСЧ глибоких порушень микробиоценоза кишечника, коли фиксуються не типови форми микрорганизмив-симбионтив, використовуються комбиновани микробни препарати, яки мистять цилий комплекс пидибраних штамив, однотипних за механизмом своСФСЧ диСЧ. Серед них видиляють таки, як кипацид (L.acidophilus + комплексний имуноглобулиновий препарат), гастрофарм (L.bulgaricus + протеСЧн + сахароза), бифилиз (Bifobacterium + лизоцим), карболевур (S.cerevisiae + кремний-органичний сорбент), бифилакт (B.bиfidum + Lactobacillus sp. + лизоцим) та ин.

Бифидумбактерин-форте - лиофильно висушенни живи клитини бифидобактерий, иммобилизовани на сорбенти (кисточкове активоване вугилля). В одний дози не менше 10КУО. РЖммобилизовани бифидобактериСЧ забезпечують високу локальну колонизацию слизистих оболонок, швидше видновлюють нормофлору кишечника.

Такий препарат як нутролин В (лактобацили из комплексом витаминив групи В) випускаються у двох ликарських формах - капсули и сироп. Кожна капсула мистить Lactobacillus Sporogenes 4*10МК (грампозитивни молочнокисли бактериСЧ - представники нормальноСЧкшковоСЧ флори, яки сприяють виробленню витамина В в кишечнику и пригничують рист патогенних бактерий и грибив), а також тиамина моноцитрат, никотинамид, рибофлвин.

Препарати на основи лактобактерий, бифидобактерий, кишковоСЧ палички та инших микрорганизмив мають ряд недоликив пов`язаних з тим, що при запальних захворюваннях кишечника формуються несприятливи умови, яки знижують СЧх ефективнисть. Крим того на них впливаСФ рН середовища и ферментив, чутливих до антибиотикив, химио- та променевоСЧ терапиСЧ. Бактерийни ликарськи речовини потребують особливих умов зберигання. На думку С.М.Захаренко [60], препарати метаболитного типу (хилак, дуфалак та ин.) мають ряд переваг щодо живих бактерий. Вони мистять продукти обмину грампозитивних и грамнегативних бактерий лактозу, аминокислоти, жирни кислоти и инши биологично активни речовини, яки сприяють створенню оптимального рН в кишечнику и при цьому не чутливи до диСЧ антибиотикив и химиопрепаратив. Отже, маСФмо ще одну групу - рекомбинантних пробиотикив (яки не мистять живих микроорганизмив). До них видносять хилак, хилак-форте, дуфалак, инулин,фродо, нормазе, порталак та ин.

Видиляють групу препаратив, виготовлених на основи мультисорба - екстралакт, бифилакт-екстра, бифидумбактерин-екстра. Мультисорб уникальний завдяки високому вмисту лигнина - биополимера, який може сорбувати жовчни кислоти, пидсилювати розпад холестерина и виводити токсини и шлаки из организму.

Бифидус флора Форс - биологично активна добавка до СЧжи, яка видновлюСФ микрофлору кишечника, нормализуСФ синтез витаминив Е и К, захищаСФ организм вид геликобактериоза та вирусноСЧ инфекциСЧ. ВипускаСФться компаниСФю NSP, форма випуску - капсули, кожна из яких мистить L.acidophilus - 25*10 и B.longum - 1,0*10 КУО. Приймають по 1 капсули 3 рази на день.

Биофлор - препарат складаСФться из екстрактив овочив, трав и прополиса, яки частково ферментовани живими бактериями E.coli (шт. М17). Препарат починаСФ дияти одрази писля вживання. В кишечнику створюСФться конкурентноздатна концентрация E.coli. Саме за рахунок цього досягаСФться витиснення умовно-патогенноСЧ микрофлори, видбуваСФться активизация захисних сил организму пид диСФю биологично активних екстрактив.

Окарин сухий - представляСФ сумиш микробних культур E.coli и Ent.faecium, лиофилизованих в середовищи культивування из добавленням цукрово-желатинового середовища. ВипускаСФться у флаконах вид 1 до 5 порций и маСФ вид кристаличноСЧ або пористоСЧ маси рожевого кольору. ЗастосовуСФться при дисфункциях ризноСЧ етиологиСЧ, при авитаминози (нестача витаминив В, С, К), при онкологичних и туберкульозних станах, а також в якости радиопротекторноСЧ речовини; крим того, ефективний з циллю профилактики маститу и при аденоми.

тАЬБиококтейль К плюстАЭ автори видносять до пробиотикив нового поколиння. В його склади живи клитини E.coli штаму М17 у активний форми в комплекси из екстрактом соСЧ, буряку, петрушки, м'яти, часнику и приполису, яки ферментовани по певний технологиСЧ. ВипускаСФться у флаконах. Ефективний при гастритах, колитах, цукровому диабети, дерматитах, анемиях, порушеннях жирового и минерального обмину и т. д.[52,69].

В наш час пробиотики використовуються досить широко и джерелами надходження СЧх в организм людини ризноманитни. В першу чергу це фармацевтични форми биологичних препаратив та биологично активни добавки (БАД) до СЧжи. По друге - природни харчови продукти на молочний та рослинний основи, виготовленни биотехнологичним способом из використанням ризних микроорганизмив. Особливе мисце серед них для забезпечення пробиотичного ефекту займають ликарськи кисломолочни продукти [24].

Препарати та БАД, як було розглянуто вище, мистять микроорганизми як у вигляди чистих монокультур (в захисних поживних середовищах або без них), так и в комбинациях, частише всього в лиофильно висушеному стани в капсулах, порошках, таблетках для перорального вживання, в ректальних та вагинальних свичках, жувальних цукерках и гумках, ридше - в ридкому вигляди. КомбинациСЧ можуть включати поСФднання культур (декилька штамив одного роду або виду, ризних таксономичних груп).

За кордоном зараз досить популярни препарати, яки складаються из 6-8 пробиотикив. В литератури з`явилися навить видповидни термини - тАЬсимбиотикитАЭ (вид слова симбиоз), тАЬмультипробиотикитАЭ. Деяки автори висловлюють идею, згидно який кожний штам мультипробиотика в кишечнику знаходить для себе найкращи умови и займаСФ властиву йому микроекологичну нишу - биотоп. Тому для створення препаратив повинно видбирати штами, перевирени на симбиотичисть та селекцийовани до виживання в несприятливих умовах.

Отже, в сучасний период застосування пробиотикив и пребиотикив, в звязку из встановленням позитивноСЧ диСЧ останних на организм людини, набуваСФ все бильшого поширення. Значно збильшуСФться число пробиотичних микроорганизмив и препаратив на СЧх основи та розширюСФться спектр СЧх використання з профилактичною та ликувальною циллю. В таблици 1.3. представлено перелик пробиотичних препаратив, яки найчастише використовуються в клиничний практици.

Таблиця 1.3 Пробиотики та пребиотики, яки використовуються в клиничний практици в УкраСЧни.

Торгова назва,

фирма-виробник

Ликарська

форма

Склад, доза

Микроорганизми

инши ингридиСФнти

Бактисубтил

Hoechst Marion Roussel

Капс.

B. cereus 1*10

Кальцию карбонат,

била глина, желатин,

титану оксид

Бифидумбактерин

сухий

Биофарма

Суха речовина

в флак.

5 доз

B.bifidum 1*10/ дозу

-

Бифидумбактерин

сухий

Алерген

Суха речовина

в флак

5 доз

Той же

Бифидумбактерин

сухий

Биолик

Суха речовина

в амп.

5 доз

Той же

Бифидумбактерин

сухий

Биомед

Суха речовина

в амп.

5 доз

Той же

Бификол сухий

Биолик

Суха речовина

в флак

5 доз

B.bifidum

E.coli M 17

-

Бификол сухий

Биомед

Суха речовина

в амп.

5 доз

Той же

Бифи-форм

Ferrosan

Капс.

Bifidobacterium 1*10

Enterococcus 1*10

-

Вагилак

Pharmascience

Капс.

L.acidofilus 18 мг

L.bifidus

Культура йогурту (Str.thermophilus,L.delbrukil subsp.bulgaricus) 40 мг

Сироватка у порошку,

кислота аскорбинова,

лактоза,магнию стеарат

Вагилак

Institute Rosell

Капс.

Той же

Дуфалак

Solvay Pharmaceuticals

Ридина у флак.

-

Лактулоза 67г/100мл

Галактоза 11г/100мл

Лактоза 6г/100мл

Йогурт

Institute Rosell

Табл.

Капс.

L.acidofilus

L.bifidus

Str.thermophilus 2*10

L.bulgaricus

L.acidofilus

L.bifidus

Str.thermophilus 2*10

L.bulgaricus

Сахароза,сухи вершки,лактоза,

магнезиСЧ стеарат,

кислота аскорбинова

Сухи вершки,лактоза,

магнезиСЧ стеарат,

кислота аскорбинова,

желатин

Йогурт

Pharmascience

Капс.

Той же

Колибактерин

Алерген

Суха речовина

в флак

5 доз

E.coli

-

Колибактерин

Биофарма

Суха речовина

в флак

5 доз

Той же

Лактобактерин

сухий

Биолик

Суха речовина

в амп.

5 доз

Lactobacillum

-

Лактобактерин

сухий

Биомед

Суха речовина

в амп.

5 доз

Той же

Лактобактерин

сухий

Биофарма

Суха речовина

в флак

5 доз

Той же

Линекс

Lek

Капс.

L.acidofilus 1.2*10

B.bifidobacterium infantis v.liberorum

Str.faecium

-

Л.ацидоффилюс

Institute Rosell

Капс.

L.acidofilus 2*10

-

Нормазе

Molteni Pharm.

Сироп у флак.

-

Лактулоза 64г/100мг

Флонивин ВС

ICN Yugoslavia

Капс.

B. cereus 1*10

-

Хилак

Merckle

Ридина у флак.

-

Стерильний беззародковий концентрат продуктив

життСФдияльности бактерий,що виробляють молочну

кислоту, лактозу,азот-

мистки аминокислоти,

зализа цитрат,натрию

сульфат.

Хилак форте

Merckle

Ридина у флак.

-

Стерильний беззародковий екстракт продуктив

обмину культур L.acidofilus, E.coli,

Str.faecalis,

L.helveticus,кисли

фосфати калию та

натрию, фосфорна та

молочна кислоти

Позитивний вплив пробиотикив на здоров'я людини проявляСФться ризного роду позитивними ефектами, яки в цилому характеризуються як пробиотична взаСФмодия. Цей роздил микроекологиСЧ людини представляСФ собою интенсивно розвиваючу галузь науки, издесь можна привести суть тих ефектив, на вивченни яких ТСрунтуСФться успих застосування пробиотикив. Основними з них являються наступни:

- колонизация ШКТ пробиотичними микроорганизмами, яки проявляють антагонизм по видношенню до умовно-патогенних та патогенних бактерий, вирусив, грибив та дрижджив. Постийна присутнисть в кишечнику достатньоСЧ килькости прикриплених до його стинки резидентних микрорганизмив запобигаСФ розмноженню патогенних агентив, СЧх инвазию в ентероцити и проходження через кишкову стинку шляхом створення в своСФму биотопи несприятливого для сторонньоСЧ микрофлори рН середовища, вироблення бактериоцинив (антибиотичних субстанций), а також лишение конкуруючих микроорганизмив СЧх нутриентив та мисць адгезиСЧ;

- корисна и адекватна метаболична активнисть - продукция витаминив К, биотина, ниацина, пиридоксина и фолиСФвоСЧ кислоти; гидролиз жовчних солей и холестерину та регуляция його ривня; участь в регуляциСЧ жиночих статевих гормонив та ин. [24].

- захисна роль; запобигання негативного впливу радиациСЧ, химичних домишок в СЧжи, канцерогенних факторив, токсичних ендогенних субстратив, забрудненоСЧ води за рахунок стимулювання имунноСЧ видповиди и пидвищення неспецифичноСЧ имунорезистентности - потенциювання продуктив интерферона, интерлейкинив, пидвищення фагоцитарноСЧ здатности макрофагив та ин.

Ця функция пробиотикив в наш час визиваСФ досить великий интерес и активно дослиджуСФться, проводиться пошук штамив из найбильш вираженими имуногенними властивостями. В литератури можна зустрити судження про пробиотики - молочнокисли бактериСЧ як пероральни вакцини, альтернативних подибним препаратам из аттенуйованих микрорганизмив. Молочнокисли бактериСЧ розглядаються як живи носиСЧ имуногенив и захисних антигеннив, а розробка ефективних имунних препаратив из пробиотикив являСФться одним из самих приоритетних напрямкив сучасноСЧ вакцинологиСЧ. В той же час видомо успишне використання при имунодефицитах пероральних та ректальних препаратив из пробиотикив - представникив кокових микрорганизмив Lactococcus, Enterococcus, Micrococcus, Streptococcus - у високих концентрациях.

Таким чином, приведени дани свидчать про те, що використання живих культур микроорганизмив - представникив нормальноСЧ микрофлори в склади пробиотичних препаратив для ликування и профилактики дисбактериозив ризноманитноСЧ етиологиСЧ являються новим и перспективним направленням у медицини. Ци дослидження потребують продовження в плани бильш глибшого вивчення механизмив взаСФмовидносин микро- та макроорганизма.

1.3.2 Застосування у ветеринарний практици

Використання пробиотикив, як ликарських засобив досить поширене у ветеринарний практици. Анализуючи дани литератури бачимо, що для здоров'я тварин дуже важливим СФ наявнисть балансу миж нормальною и потенцийно патогенною микрофлорою кишечника. Будь-яка змина в ций ривновази супроводжуСФться функциональними порушеннями, яки призводять до зниження продуктивности тварин.

В наш час бильшисть авторив доводить, що важливою умовою виникнення сальмонельозив, колибактериозив, клостидиозив и инших кишкових инфекций являСФться дия провокуючих факторив алиментарноСЧ природи: ризке переведення молодняку на концентрований тип годування, взаСФмодия комплексу стрес-факторив. До останних видноситься неправильне транспортування тварин, змина климатичних умов, застосування у великих дозах ликарських препаратив, особливо антибиотикив. У молодняку всих видив тварин неонатальний период характеризуСФться доминуванням кишкових хвороб. Це пов'язано в першу чергу з тим, що отриманий вид матери писля народження тварин имунитет згасаСФ, а стабильнисть набутого залежить виключно вид складу нормальноСЧ микрофлори в кишечнику. Тому у вказаний период необхидно стабилизувати баланс за рахунок застосування пробиотикив. Пробиотики стимулююють процеси харчування завдяки нормализациСЧ микрофлори, яка в свою чергу слугуСФ джерелом адьювантно-активних речовин, останни, попадаючи в кров, надають стимулюючий вплив на имунокомпетентну систему организму тварини [61].

Вченими встановлено, що використання пробиотикив, яки мистять живи культури B.subtilis, B.licheniformis, L.fermentum, L.salivarius, Str.bovis, Megasphaera elsdenii, Selenomonas ruminantium и ин., стимулюСФ биосинтетични процеси в травному тракти и сприяСФ збильшенню продуктивности тварин [62,63].

Найбильш перспективними вважають пробиотики створенни на основи микроорганизмив, яки видносяться до родив Bacillus, Lactobacillus, Propionibacterium, а серед них - ти види, котри являються складовою частиною микробиоценозив рубця жуйних тварин, зобу птахив, ШКТ поросят и ин. Видповидно анализу даних литератури, проведеного Миршуновою и КиржаСФвим [61], в бильшости краСЧн свиту застосовують пробиотични препарати для тварин, основани на монокультурах. В той же час, по даним инших авторив, ветеринарни специалисти, яки використовують пробиотики для профилактики и ликування ризних захворювань, виддають перевагу комплексним биопрепаратам, микробним компонентом яких являСФться сполучення декилькох видив микрорганизмив (стрептококи, лактобацили, бактероСЧди, бифидобактериСЧ и ин.). Таки пробиотики, як стверджують автори, сприяють збереженню голив великоСЧ рогатоСЧ худоби, овець, свиней, птиць. Звертаючись до зарубижних даних, автори стверджують, що пробиотики, яки використовують для пидвищення продуктивности тварин, приймають в минимально ефективний дози (10-10 КУО в 1 г корму). При цьому СЧх вводять кожен день напротязи 1-2 мисяцив до досягнення результату. Для пробиотика важлива його постийна присутнисть в порожнини кишечника в значних килькостях, щоб отримати ефект при вариациях, пов'язаних из годуванням и умовами утримання.

Приводимо перелик пробиотикив, яки найбильш часто застосовуються для сильськогосподарських тварин [64]. У ФранциСЧ запропонований препарат до складу якого антибиотикостийки штами молочнокислих бактерий - L.acidophilus, L.bulgаricus, Lactococcus lactis. Крим того, в ций краСЧни використовують препарат лио-бифидус и бифидаген, в АвстриСЧ - сугалон, в Нимеччини - омнифлора, яки представляють собою сумиш чистих лиофилизованих культур бифидобактерий, ацидофильноСЧ и кишковоСЧ паличок. В Угорщини для боротьби из дизентериСФю застосовують лактомикс, який складаСФться из сумиши ентерококив и лактобацил. У ШвециСЧ розроблени и користуються великою популярнистю серед ветеринарив пробиотики фирми тАЬMedifarmтАЭ, основою яких являються також ентерококи и лактобацили, - лактиферм, лакктомикс, пробиоз, пигфегс, лако, ферлак, галако, овикарб, бовиферм и ин [65]. В РосиСЧ в практику сильського господарства впроваджено ряд биопрепаратив на основи бактерий-симбионтив ШКТ, такий як лактовит, що мистить молочнокисли бактериСЧ и витамин В. З циллю профилактики шлунково-кишкових захворювань молодняку сильськогосподарських тварин застосовують препарату СБА (L.lactis, L.acidophilus, B.bиfidum), пропацид АВК (L.acidophilus). В США для профилактики диарей молодняку в ранньому вици застосовують ацидофильно-дрижджове молоко (L.acidophilus + S.cerevisiae). В РЖнститути микробиологиСЧ и вирусологиСЧ НАН УкраСЧни створено три пробиотичних препарати на основи лактобацил и ентерококив - Бовилакт, Лактосан, Лакктин-К для сильськогосподарських тварин [66].

Штами спороутворюючих молочнокислих бактерий застосовують в Пивденний КореСЧ в якости стимуляторив росту курчат. Широке розповсюдження у ветеринарний практици знайшли пробиотики из бацил. Видомий пробиотичний препарат на основи живих клитин B.subtilis и B.licheniformis - бактерин SL, розроблений в РЖнститути микробиологиСЧ и вирусологиСЧ НАН УкраСЧни. Препарат широко впроваджений у ветеринарну практику и являСФться високоефективною терапевтичною речовиною при профилактици и ликуванни диарей телят в писляпологовому периоди. В РЖМВ НАНУ розроблений також новий пробиотик ендоспорин, призначений для ликування и профилактики писляпологових захворювань сильськогосподарських тварин. За своСФю ефективнистю немаСФ аналогив в практици ветеринарноСЧ медицини [52].

Представникив роду Bacillus використовують для профилактики и терапиСЧ стафилококовоСЧ, сальмонельозноСЧ, колибактериозноСЧ и синСФгнойноСЧ инфекций (препарат Qiangsite). Новий бацилярний пробиотик тАЬBiomate 2B PlusтАЭ, який складаСФться из B.subtilis и B.licheniformis розроблений для поросят. Його застосування покращуСФ засвоСФння СЧжи, збильшуСФ вагу, позитивно впливаСФ на вси показники стану здоров'я тварин.

Введення бацил у склад комплексних препаратив и специальних кормових сумишей, призначених для профилактики сальмонельоза у домашних птиць, показало СЧх високу ефективнисть в пробиотиках тАЬPrimalasтАЭ и тАЬProtexinтАЭ. Також видомий препарат БСП, створений УкраСЧнським институтом сильськогосподарськоСЧ микробиологиСЧ (м.Чернигив). Уробактерин (Казахстан) мистить уробактериСЧ, яки стимулюють продукцию витамину В в организми тварин. тАЬБовитокстАЭ (РЖнститут ветеринарноСЧ медицини, КиСЧв) - комплексний пробиотик, котрий мистить непатогенни штами роду Bacillus и микробни культури заквасок кисломолочних продуктив. ВолодиСФ загально-стимулюючою диСФю, викликаючи в организми новонароджених телят индукцию интерферона [52].

Отже, виходячи из висновку специалистив ветеринарноСЧ медицини, пробиотики являються ефективними ликувально-профилактичними и ростостимулюючими препаратами. РЗх застосовують для нормализациСЧ микрофлори екологичних систем организму тварин, особливо в умовах, промислового ведення тваринництва, птахивництва, свинарництва. Це екологично чисти препарати, вони физиологични и безпечни за своСФю диСФю для тварин [64].

Потреба у пробиотиках досить висока. Враховуючи несприятливу екологичну ситуацию в УкраСЧни, а також ривень загальноСЧ захворюваности понад 72 - 86 % населення УкраСЧни, особливо дитей, повинни не менше як двичи на рик проводити курс пробиотикотерапиСЧ чи пробиотикопрофилактику.

На сьогодни пробиотични препарати в УкраСЧни виробляють досить мало пидприСФмств. Серед них Одеське пидприСФмство з виробництва имунобиологичних препаратив, КиСЧвське пидприСФмство з виробництва бактерийних препаратив тАЬБиофарматАЭ, Харкивське орендне пидприСФмство тАЬБиоликтАЭ. Це таки препарати, як бифидобактерин, лактобактерин, бификол. На превеликий жаль технология виготовлення флаконних ликарських форм пробиотикив, що використовуСФться украСЧнськими виробниками, настильки несучасна, що говорити про забезпечення населення УкраСЧни витчизняними пробиотиками нини неможливо. Пидходи до технологиСЧ виробництва, що иснують в УкраСЧни (видсутнисть порошкоподибних форм) не дозволяють виришити питання повноцинного широкого профилактичного застосування пробиотикив на цивилизованому ривни.

Винятком СФ деяки молокозаводи, що виробляють кисломолочни сумиши з включенням бифидобактерий. Слид розробляти препарати пробиотикив, збагачени компонентами, яки сприяють кращий пролиферациСЧ и адсорбциСЧ бифидо- и лактобактерий (лактулоза, витамини, харчови и синтетични волокна). Необхидно розширювати спектр кисломолочних харчових продуктив.

Отже, в сучасний период застосування пробиотикив та пребиотикив, в звязку из встановленням позитивноСЧ диСЧ останних на организм людини, набуваСФ все бильшого поширення. Значно збильшуСФться килькисть пробиотичних препаратив, розширюСФться спектр СЧх використання. Часто, однак, активнисть пробиотикив в експерименти та клиничних умовах не спивпадають, що потребуСФ подальшого збагачення знань видносно способу диСЧ окремих препаратив, проведення коректних дослиджень з метою визначення показив для застосування пробиотичних препаратив.

Роздил 2. Материали та методи дослиджень

2.1 Материали дослиджень

ОбСФктом дослидження являлись:

- виробничи штами: E.coli M17 (препарат тАЬКолибактеринтАЭ) та B.cereus IP 5832 (тАЬБактисубтилтАЭ).

Препарат тАЬКолибактерин сухойтАЭ (Colibacterinum siccum) представляСФ собою лиофилизовану микробну масу живих кишкових паличок - штам E.coli М17, виготовлений КиСЧвським пидприСФмством з виробництва бактерийних препаратив тАЬБиофарматАЭ. ВипускаСФться у флаконах. Одна доза мистить 1*10МК.

тАЬБактисубтилтАЭ (Bactisubtil) - кожна капсула препарату мистить 1млрд. спор бактерий культури B.cereus IP 5832. Фирма-виробник Hoechst Marion Roussel.

- колекция свижевидилених та музейних тест-культур (включаючи набир тест-штамив, яки використовуються при контроли антагонистичноСЧ активности пробиотикив: Shigella sonnei 2802, 5063 Shigella flexneri 337, 170; Escherichia coli 157; Proteus vulgaris 177; Proteus mirabilis 24а, 249; Staphylococcus aureus 209): 24 клиничних штами роду Shigella (збудники дизентерий); 26 клиничних штамив - представникив патогенноСЧ та умовно патогенноСЧ микрофлори людини (родив Escherichia, Staphylococcus, Klebsiella, Pseudomonas, Enterobacter, Proteus); 4 колекцийни штами (Staphylococcus epidermidis) та 11 музейних штамив, яки були люб`язно надани нам для проведення дослиджень КиСЧвським науково-дослидним институтом епидемиологиСЧ та инфекцийних хвороб им.Л.В. Громашевського (КНДРЖЕРЖХ), за що висловлюСФмо вдячнисть.

2.2 Методи дослидження культурально-биохимичних властивостей штамив

Дослидження культуральних и ферментативних властивостей штамив продуцентив проводили загальноприйнятими методами, використовуючи диференциально-диагностични середовища (середовище Ендо, Левина, Плоскирева, Сабуро, КА,Цейсслера).

2.3 Метод визначення антагонистичноСЧ активности микроорганизмив

Для оцинки явища микробного антагонизму окремих компонентив та композиций пробиотичних продуктив, а також официальних препаратив-пробиотикив в умовах in vitro використовували видповидни методики [68]. Антагонистичну активнисть визначали по видношенню до патогенних та УПМ з колекциСЧ живих культур лабораториСЧ загальноСЧ микробиологиСЧ КНДРЖЕРЖХ и до клиничних изолятив, видилених из обстежених осиб, використовуючи метод видстроченого антагонизму.

Тест-культури

З метою оцинки антагонистичноСЧ активности виробничого штаму використовують тест-культури, яки повинни знаходитись в S-форми клитинного циклу, володити типовими морфологичними, серологичними, биохимичними властивостями и вирулентнистю, яка визначаСФться для микробив кишковоСЧ групи величиною LD50 при внутришньочеревному заражени билих мишей; для шигелл Флекснера повинна бути не бильше 250 млн МК при зараженни суспензиСЧ живих микроорганизмив в 0.9% розчини хлориду натрию або не бильше 20 млн МК при зараженни в 0.4% голодному агари; для S. sonnei - не бильше 50 млн МК при зараженни в 0.9% розчини хлориду натрию; для штамив Proteus - не бильше 350 млн МК в 0.9% розчини хлориду натрию и 30-50 млн МК в 0.4% голодному агари.

Тест-культури шигелл Флекснера и Зонне повинни давати позитивну кератоконюктивну пробу у морських свинок.

Тест-культури стафилококу повинни володити наступними властивостями: утворювати зону гемолизу розмиром (3-5) мм через (191) годин росту на МПА з 0.5% крови (людини, барана, кроля), розлитому в чашки Петри шаром (2-3) мм; коагулювати плазму крови кроля на протязи (21) годин; викликати некроз при пидшкирному введенни 200 млн МК добовоСЧ культури в 0.2 см3 0.9% розчину хлориду натрию кролям вагою (1.50.2) кг на протязи 48-72 годин.

Антагонистичну активнисть штамив перевиряли до таких музейних штамив як S.flexneri, S.sonnei, ентеропатогенних E. coli, S.aureus, Proteus vulgaris i Proteus mirabilis (стандартних тест-штамив, яки використовуються для контролю антагонистичноСЧ активности пробиотикив) та клиничних изолятив. Стандартни тест-штами идентификовани по тестам сучасноСЧ класификациСЧ, мають певни властивости, яки визначають СЧх видову характеристику.

Виробничи штами повинни володити високою антагонистичною активнистю по видношенню до всих вказаних тест-культур. Зони видсутности росту тест-культур повинни бути не менше 10 мм.

Музейни культури микроорганизмив перед використанням активизували из лиофилизованого стану перенесенням в середовище м`ясо-пептонного бульйону (3-5 мл на одну ампулу), инкубували при 37?С 1-3 доби та писля одержання густоСЧ суспензиСЧ микробних клитин переводили на агаризоване середовище (МПА).

Для визначення антагонизму виробничих штамив використовували метод препендикулярних штрихив на твердому поживному середовищи, сутнисть якого полягала в наступному: на пидсушени чашки Петри из середовищем МПА по диаметру петлею диаметром (3,50,5)мм висивали штрихом суспензию двохдобовоСЧ культури пробиотичних микроорганизмив в концентрациСЧ 1 млрд МК в 1мл изотоничного розчину NaCl. Посиви инкубували в термостати при (371)?С. Через 2 доби перпендикулярним штрихом до отриманоСЧ полоси росту видступив на 1-2мм пидсиювали суспензию однодобових культур тест-штамив микроорганизмив в концентрациСЧ 10 МК в 1 мл. Дослиди проводили в 3-х повторюваннях. Результати враховували через 18год инкубування за величиною зон пригничення росту тест-штамив (вимирюючи ци зони линийкою: вид дослидженоСЧ культури до початку росту тест-культури в мм). Контролем росту тест-культур слугував СЧх паралельний посив штрихом на чашки из тим же середовищем (МПА) без дослиджуваноСЧ культури. Позитивним вважали результат при видстани затримки росту тест-штаму бильший за 7 мм.

В кожному випадку розраховували для кожного тест-штаму середнСФ арифметичне значення затримки росту та його похибку (Мm).

2.4 Методи математичноСЧ обробки результатив дослиджень

Для обробки експериментальних материалив, отриманих при проведени дослиджень, застосовують методи математичноСЧ статистики. За допомогою математичноСЧ статистики можна оцинити видтворюванисть анализу; встановити величину випадкових похибок; виключити результати, яки мистять промахи; встановити правильнисть отриманого результату; оцинити надийнисть результатив дослиджень [67].

Важливою характеристикою випадкових величин СФ середньоарифметичне значення випадковоСЧ величини и СЧСЧ дисперсия.

Середньоарифметичне значення випадковоСЧ величини доривнюСФ суми результатив всих визначень, роздилений на СЧх килькисть. Якщо х1, х2, х3,..., хи,..., хn означають n результатив визначень будь-якоСЧ величини, отже середньоарифметичне з n результатив буде:

(2.4.1)

З теориСЧ похибок, середньоарифметичне СФ найбильш вирогидним и найкращим значенням величини, яка визначаСФться.

Дисперсия показуСФ яким чином групуються вси отримани результати анализу навколо середньоарифметичного, тобто характеризуСФ ступинь розкиду навкол.

(2.4.2)

Середньоквадратична похибка окремого вимирювання визначаСФться з ривняння дисперсиСЧ:

(2.4.3)

РЖнтервал значень, в який потрапляСФ вимирювана величина, називаСФться довирливим интервалом.

Вирогиднисть потрапляння нового результату у довирливий интервал називаСФться довирлива имовирнисть, надийнисть або коефициСФнт надийности и позначаСФться литерою .

Найчастише користуються величиною надийности =0,95, яка означаСФ, що при великий килькости дослидив 95 результатив на кожни 100 будуть мати значення в межах .

Приведени вище ривняння стандартного видхилення и дисперсиСЧ можна використовувати для характеристики випадкових похибок, знайдених при достатньо великий килькости дослидив (при n).

Оцинку точности и правильности дослиджень проводять за наступними критериями:

середньоарифметичне значення , розраховуСФться за (2.4.1);

одиничне видхилення або видключення окремих визначень вид середньоарифметичного:

(2.4.4)

АлгебраСЧчна сума одиничних видхилень доривнюСФ нулю:

(2.4.5)

Дисперсия знайдених значень х1, х2,..., хn при n паралельних дослидив визначаСФться:

(2.4.6)

- стандартне видхилення або середньоквадратична похибка окремого вимирювання:

(2.4.7)

Видносна квадратична похибка, виражена у видсотках вид середньоарифметичного значення, називаСФться коефициСФнтом вариациСЧ и позначаСФться литерою :

(2.4.8)

Дисперсия середнього результату при n паралельних дослидив складаСФ n-ну частину початковоСЧ дисперсиСЧ:

(2.4.9)

Стандартне видхилення середнього результату (середньоквадратична похибка середнього арифметичного результату) СФ позитивним значенням кореня квадратного з дисперсиСЧ середнього результату:

(2.4.10)

Для визначення значення n, при якому значення наближуСФться до истинного значення а, вводиться нова величина, яку називають коефициСФнтом Ст'юдента и позначають символом t:

(2.4.11)

РД таблиця коефициСФнтив, де даються значення t залежно вид коефициСФнта надийности та числа ступенив свободи k (k = n-1, де n - число дослидив).

Точнисть результату анализу при вибраному визначаСФться величиною видхилення середнього результату вид истинного (очикуваного) и виражаСФться ривнянням:

(2.4.12)

Довирливий интервал та довирлива вирогиднисть (надийнисть) при вибраному коефициСФнти надийности описуСФться ривняннями:

(2.4.13)

(2.4.14)

РЖз збильшенням килькости дослидив, точнисть результатив зростаСФ. Коли видоме истинне значення, видносна похибка середнього результату (у %) з надийнистю знаходять як видношення:

(: а)100% (2.4.15)

Видносна похибка середнього результату (у %) може бути виражена и за середньоарифметичним значенням з циСФю ж надийнистю :

( )100% (2.4.16)

Виявлення систематичних похибок проводять шляхом поривняння ризници миж середним значенням величини и СЧСЧ истинним значенням а з точнистю метода . Якщо -а , то маСФ мисце систематична похибка.

Роздил 3. Експериментальна частина

3.1 Культурально-биохимични властивости штамив продуцентив

3.1.1 Штам E.coli M 17

Виробничий штам E.coli M17(О2: К1: Н6) видноситься до виду Escherichia coli, роду Escherichia, трибу Eschericiеaе, родини Enterobacteriaceae. Штам E.coli M17 являСФ собою рухоми грамнегативни коротки палички з закругленням на кинцях, довжиною вид 1,5мкм до 4,0 мкм.

Штам E.coli M17- факультативний аероб, на МПА через (153) год утворюСФ кругли випукли S-колониСЧ 0,3-0,5 см в диаметри з ривними краями, або сухи плоски R-колониСЧ з неривними краями. На середовищи Ендо утворюСФ червони колониСЧ з металевим блиском. На МПБ через (31) год видбуваСФться ривномирне помутниння середовища и утворення осаду, або пливки чи пристиночного кильця. На кровяному агари може давати повний гемолиз.

Штам розщеплюСФ з утворенням кислоти и газу глюкозу, лактозу, маннит, мальтозу, сахарозу; желатин не розжируСФ; утворюСФ индол.

Оптимальна температура росту штаму E.coli M 17 (371)?С.

Штам E.coli M17 проявляв антагонистичну дию по видношеню до патогенних та УПМ, яки використовуються при контроли пробиотикив.

Показник антагонистичноСЧ активности виробничого штаму E.coli M17 по видношенню до тест-штамив шигел Флекснера повинен бути не нижче 60%, а по видношенню до тест-штамив шигел Зонне - не нижче 30%

3.1.2 Штам B.cereus IP 5832

Виробничий штам B.cereus IP 5832 видноситься до виду Bacillus cereus, роду Bacillus, родини Bacillaceae. Штам являСФ собою рухому грампозитивну паличку из закругленими кинцями, довжиною 5-10 мкм и товщиною 1-2 мкм. Клитина- спорангий утворюСФ одну ендоспору. Хемогетеротроф.

Штам B.cereus РЖР 5832 - аероб, на МПА утворюСФ били, тверди, кругли або жовтуватого кольору тАЬрозплющенитАЭ колониСЧ з неривними краями; на кровяному агари колониСЧ зернисти, из широкою зоною гемолиза; на яСФчному агари утворюСФ широку зону преципитациСЧ билого кольору (ефект бактериальноСЧ лецитинази), зона швидко росте и через декилька диб инкубациСЧ охоплюСФ всю поверхню чашки. КолониСЧ, яки виросли на агари, мають характерний восковидний вид. В ридкому поживному середовищи бацила утворюСФ билий хлоп`СФвидний осад, нижну пливку на поверхни и визиваСФ помутниння бульйона.

Штам володиСФ високою протеолитичною активнистю - розриджуСФ желатин протягом 1-4 диб; утворюСФ лецитиназу и ацетилметилкарбинол, розщеплюСФ до кислоти глюкозу и мальтозу, глицерин, лактозу, галактозу инсулин, дильцит и декстрин.

Температурний оптимум росту 30В°С, оптимум рН 7 -9,5

Виробничий штам повинен володити антагонистичною активнистю по видношеню до патогенних та УПМ, яки використовуються при контроли пробиотикив.

3.2 Дослидження антагонистичноСЧ активности пробиотичних штамив по видношенню до стандартних тест-штамив та клиничних изолятив

Пробиотики видиграють позитивну роль у пидвищенни загальноСЧ резистентности организму, а також пригничують УПМ. Антагонистична дия бактерий обумовлена СЧх високою конкурентною здатнистю в процеси розмноження, що пояснюСФться широкою пристосованистю до умов культивування (рН, температурою). Здатнисть зминювати рН середовища, продукувати лизоцим и литични ферменти являСФться частиною сумарного показника антагонистичноСЧ диСЧ, яка властива бацилам, а для ентеробактерий характерне продукування микроцинив.

Для бильш повноСЧ характеристики при дослидженни штамив продуцентив, особлива увага була придилена СЧх взаСФмодиСЧ на види УПМ, збудникив гострих кишкових инфекций.

Для дослидження антагонистичноСЧ диСЧ було використано промислови штами B.cereus IP 5832 та E.coli M17. Антагонистичну активнисть визначали у видношени 50 клиничних изолятив - представникив родин Enterobacteriaceae, Pseudomonadaceae, Micrococcaceae та музейних тест-культур. Дослидження проводились разом из спивробитниками лабораториСЧ загальноСЧ микробиологиСЧ КНДРЖЕРЖХ (зав. лабораториСЧ д.м.н. Полищук О.РЖ.).

В таблици 3.1 представлено результати дослиджень антагонистичноСЧ диСЧ пробиотичних штамив до стандартних тест-штамив.

Таблиця 3.1. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до музейних тест-культур

Назва

музейних

тест-культур

Киль-

кисть штамив

Зона затримки росту тест-культур, мм

E.coli M17

С.30202

E.coli M17

С.51000

E.coli M17

С.10900

E.coli M17

С.31000

B.cereus IP5832

Escherichia coli

1

15.22.0

16.72.5

17.53.0

102.0

153.0

Staphylococcus aureus

1

251.0

221.5

232.0

201.0

212.0

Candida albicans

1

2.80.1

2.90.2

2.70.1

2.80.1

30.2

P.vulgaris

1

12.02.1

14.01.0

14.02.5

15.02.0

13.02.0

P.mirabilis

2

10.01.0

11.02.0

9.01.5

10.02.5

8.02.1

Shigella flexneri

2

15.01.5

17.02.0

20.01.0

18.02.0

19.01.5

Shigella sonnei

2

17.03.0

18.02.5

20.01.5

18.02.0

18.02.0

В таблицях 3.2 - 3.8 представлено результати дослиджень з наведенням тильки тих клиничних штамив, яки виявляли активнисть по видношенню до певних тест-культур.

Таблиця 3.2. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до клиничних тест-культур Escherichia coli

Культура - антагонист

Зона затримки росту тест-культур, мм

Клинични штами

Escherichia coli 227/1

Escherichia coli 1705

Escherichia coli 3394

Escherichia coli 5873

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С30202

9.01.0

11.02.0

13.03.0

9.02.5

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С51000

11.01.5

12.52.5

9.02.5

12.52.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С10900

12.52.0

9.01.5

13.51.5

9.51.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С31000

9.02.5

11.51.0

10.01.0

9.01.5

B.cereus IP 5832

(тАЬБактисубтилтАЭ)

9.01.0

10.02.0

11.01.0

10.52.0

Таблиця 3.3. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до клиничних тест-культур Staphylococcus aureus

Культура - антагонист

Зона затримки росту тест-культур, мм

Клинични штами

Staphylococcus

aureus 0440

Staphylococcus

aureus 1506

Staphylococcus

aureus 1661

Staphylococcus

epidermidis 1096

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С30202

21.02.0

23.02.5

20.01.0

22.51.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С51000

22.02.5

21.52.0

19.03.0

20.52.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С10900

19.51.5

22.52.5

18.01.5

19.02.5

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С31000

20.01.0

21.01.5

17.51.5

23.01.5

B.cereus IP 5832

(тАЬБактисубтилтАЭ)

19.02.0

20.02.0

21.52.5

22.53.0

Таблиця 3.4. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до клиничних тест-культур Klebsiella

Культура -антагонист

Зона затримки росту тест-культур, мм

Клинични штами

Klebsiella

oxytoca144

Klebsiella

pneumoniae 1462

Klebsiella

pneumoniae 0362

Klebsiella

oxytoca 401

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ)С30202

12.02.0

10.02.0

11.02.5

10.52.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ)С51000

12.51.5

11.52.5

11.01.0

11.52.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ)С10900

13.02.0

12.02.0

10.51.0

12.51.5

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ)С31000

11.02.0

12.51.5

11.52.0

12.01.0

B.cereus IP 5832

(тАЬБактисубтилтАЭ)

10.01.0

11.01.5

12.02.0

12.01.5

Таблиця 3.5. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до клиничних тест-культур Pseudomonas aeruginosa

Культура - антагонист

Зона затримки росту тест-культур, мм

Клинични штами

Pseudomonas

aeruginosa 1578

Pseudomonas

aeruginosa 433

Pseudomonas

aeruginosa 1744

Pseudomonas

aeruginosa 7/1

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С30202

8.02.0

7.51.0

6.02.0

7.51.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С51000

7.52.5

7.02.0

6.51.5

6.02.5

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С10900

6.01.0

8.01.5

6.52.0

5.03.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С31000

6.51.5

6.01.0

5.52.0

6.01.5

B.cereus IP 5832

(тАЬБактисубтилтАЭ)

7.02.0

7.51.0

6.51.5

7.01.0

Таблиця 3.6. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до клиничних тест-культур Enterobacter

Культура - антагонист

Зона затримки росту тест-культур, мм

Клинични штами

Enterobacter

cloacae 405?

Enterobacter

cloacae 0361

Enterobacter

aerogenes 3112

Enterobacter

cloacae 5797

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С30202

14.01.0

13.01.0

14.51.5

12.51.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С51000

13.02.0

13.01.5

12.02.0

12.52.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С10900

8.01.5

7.02.0

8.51.0

8.02.5

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С31000

12.01.0

11.03.0

12.52.5

11.01.0

B.cereus IP 5832

(тАЬБактисубтилтАЭ)

15.02.0

13.02.0

15.01.0

15.52.0

Таблиця 3.7. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до клиничних тест-культур Proteus

Культура - антагонист

Зона затримки росту тест-культур, мм

Клинични штами

Proteus

mirabilis

1204

Proteus

mirabilis

358

Proteus

mirabilis

2048

Proteus

vulgaris.

6349

Proteus

vulgaris.

200E

Proteus

vulgaris.

1589

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ)

С30202

5.01.0

6.01.0

8.1.0

7.01.5

6.01.0

6.02.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С51000

6.02.0

7.01.5

7.1.0

6.02.0

5.02.0

5.02.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С10900

7.01.0

5.02.0

7.01.0

8.02.0

6.02.0

7.01.5

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С31000

6.01.5

6.01.0

6.01.0

7.01.5

7.01.5

5.01.5

B.cereus IP 5832

(тАЬБактисубтилтАЭ)

5.01.0

5.01.0

6.01.5

7.01.0

6.02.0

5.01.0

Таблиця 3.8. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до колекцийних тест-культур

Культура - антагонист

Зона затримки росту тест-культур, мм

Колекцийни штами

Музейни штами

S.epiderm. 4005

S.epiderm.

Б/№

S.epiderm.

№4

S.epiderm.

42a

E.coli

055

E.coli

145

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С30202

9.01.5

8.01.5

7.02.0

6.02.0

6.01.5

8.02.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С51000

10.02.0

8.01.0

6.01.5

7.01.5

5.02.0

6.02.0

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С10900

8.02.0

7.02.0

8.01.5

9.02.0

5.01.0

7.01.5

E.coli

(тАЬКолибактеринтАЭ) С31000

10.01.0

11.01.0

11.02.0

10.02.5

6.01.5

7.02.0

B.cereus IP 5832

(тАЬБактисубтилтАЭ)

7.01.0

6.01.5

7.02.0

8.01.5

4.01.5

5.01.5

Роздил 4. Обговорення результатив

Представлени результати свидчать про помирну антагонистичну активнисть in vitro дослиджених виробничих штамив.

Антагонистична активнисть пробиотичних препаратив тАЬКолибактеринтАЭ та тАЭБактисубтилтАЭ по видношенню до музейних культур (стандартних тест-штамив) практично не видризнялась миж собою. Найбильш високу активнисть E.coli M17 та B.cereus IP 5832, яки входять до складу препаратив, спостеригали у видношени до музейних штамив шигел, стафилококив та протеСЧв (зони затримки росту цих микроорганизмив складали 15-20 и бильше мм). Менш вираженою була активнисть по видношенню до патогенноСЧ кишковоСЧ палички (зони затримки росту цих микроорганизмив склали 10-15 мм).

На пидстави анализу, що представлений в таблици 3.1., можна зробити висновок про те, що тест-культури Candida albicans, як обов`язковий тест-микроорганизм маСФ минимальне пригничення росту. З нашоСЧ точки зору це обумовлено филогенетичною стийкистю циСФСЧ культури до природних антибиотичних чинникив, а також малою швидкистю росту самого микроорганизму.

Бактериальни тест-культури найбильш вразливи до диСЧ речовин антибиотичноСЧ диСЧ, що видиляються пробиотиками. Найбильш стийкими до впливу антибиотичних речовин колибактерину СФ культури роду Proteus, яки мають минимальни зони затримки росту 5 - 7 мм, але явно виражено приглушення роСЧння (рис 4.1).

Таким чином, можна говорити, що пробиотични препарати на основи промислових штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832, виявляють досить широкий спектр антагонистичноСЧ активности по видношенню до музейних штамив бактерий.

Продовжуючи анализ дослиджень, можемо засвидчити, що для готових ликарських форм простежуСФться видминнисть в антагонистичний активности готових ликарських форм, що пройшли ВТК. Так для колибактерину сериСЧ 31000 простежуСФться суттСФва змина, що може бути пов`язана из зминою умов зберигання, або порушенням технологичного процесу. Такий поривняльний анализ СФ обов`язковий для оцинки ефективности готових ликарських засобив в контрольних лабораториях МОЗ.

З метою дослидження, хоча б опосередковано, диСЧ пробиотичних препаратив в организми людини, вивчали антагонистичну активнисть препаратив на свижевидилени клинични штами ризних родив (ентеробактерий, стафилококив), отриманих при обстеженнях дорослих хворих на туберкульоз та пиСФлонефрит.

Було використано 24 клиничних штами роду Shigella (S.flexneri - звичайний збудник епидемий дизентериСЧ та гастроентерита у дитей; S.sonnei - збудник легкоСЧ форми дизентериСЧ та литньоСЧ диареСЧ у дитей); 26 клиничних штамив - представникив патогенноСЧ та умовно патогенноСЧ микрофлори людини (E.coli - збудник урогенитальних инфекций та диареСЧ у дитей; S.aureus - визиваСФ фурункульоз, остеомиелит, нагноювання ран та харчови отруСФння; K.pneumoniae, К.oxytoca - являються збудниками госпитальних пневмоний, бактериСФмиСЧ, инфекциСЧ сечовидильних шляхив, а також епидемичних диарей у новонароджених; P.aeruginosa - один из основних збудникив локальних та системних гнийно-запальних процесив, особливо в умовах стационарив; E.cloacae - збудник гострих шлунково-кишкових захворювань; P.mirabilis, Р.vulgaris - визивають инфекцию сечовидильних шляхив у людини, а також вторинни септични враження у пациентив из опиками та писля хирургичних втручань); 4 колекцийни штами (Staphylococcus epidermidis).

Активнисть препаратив тАЬКолибактеринтАЭ та тАЭБактисубтилтАЭ до клиничних штамив, в цилому, була нижчою в поривнянни з диСФю на музейни штами.

Як видно из представлених в табл. 3.2 - 3.7 даних виробничи штами E.coliM17 та B.cereus IP 5832 характеризуються вираженою антагонистичною активнистю по видношенню до клиничних штамив стафилококив, ентеробактерив та кишкових паличок. Слид видмитити, що штам B.cereus IP 5832 проявляСФ бильш виражену антагонистичну активнисть до клиничних изолятив роду Enterobacter (зони затримки росту штамив становили 8 - 15 мм), в поривнянни из штамом E.coli M17 (Рис 4.2). Найбильш виражена активнисть пробиотичних штамив була видмичена до штамив роду Staphylococcus (Рис 4.3). Зони затримки росту стафилококив коливалися в межах 20 - 25 мм. Для клиничних штамив родив Escherichia та Klebsiella зони затримки росту складали 9 - 12 мм (Рис 4.4 та 4.5). Ще менш виражена активнисть була у штамив роду Pseudomonas, зони затримки росту становили 6 - 8 мм (Рис 4.6). До клиничних штамив роду Shigella (збудники дизентериСЧ) була видмичена дуже низька антагонистична дия.

Пидсумовуючи представлени in vitro результати дослиджень, можна заключити, що промислови штами, яки використовуються як основа для пробиотичних препаратив, мають досить високу антагонистичну активнисть по видношенню до широкого спектру музейних тест-штамив микроорганизмив и дещо меншу по видношенню до клиничних штамив.

Рис 4.1. Характеристика антагонистичноСЧ активности культур E.coli M-17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до клиничних та стандартних тест- штамив Proteus

Рис 4.2. Характеристика антагонистичноСЧ активности виробничих культур E.coli M17 та B.cereus IP5832 по видношенню до клиничних штамив E.cloacae

Рис 4.3. Характеристика антагонистичноСЧ активности виробничих культур E.coli M17 та B.cereus IP5832 по видношенню до клиничних та стандартних тест-штамив S.aureus

Рис 4.4. Характеристика антагонистичноСЧ активности штамив E.coli M17 та B.cereus IP 5832 по видношеню до клиничних та стандартних тест-культур E.coli

Рис 4.5. Характеристика антагонистичноСЧ активности виробничих культур E.coli M17 та B.cereus IP5832 по видношенню до клиничних штамив K.oxytoca та K.pneumoniae

Висновки

1. Проведений анализ сучасного стану розробок пробиотичних ликарських засобив.

Систематизовани видомости про види пробиотикив и СЧх використання з циллю нормализациСЧ микробного ценоза организму людини.

Дослиджено антагонистичну активнисть сучасних пробиотичних препаратив тАЬКолибактеринтАЭ та тАЬБактисубтилтАЭ, основою яких СФ виробничи штами E.coli M17 та B.cereus IP 5832. Антагонизм визначали по видношенню до 65 штамив патогенних та умовно патогенних микроорганизмив (родив Escherichia, Staphylococcus, Klebsiella, Pseudomonas, Enterobacter, Proteus).

Встановлено, що дани препарати характеризуються читко вираженою антагонистичною диСФю щодо стандартних тест-штамив (Shigella sonnei 2802, 5063; Shigella flexneri 337, 170; Escherichia coli 157; Proteus vulgaris 177; Proteus mirabilis 24а, 249; Staphylococcus aureus 209) та меншою антагонистичною диСФю до клиничних штамив патогенних та умовно-патогенних микроорганизмив.

Список використаноСЧ литератури

1. Шендеров Б.А. Медицинская микробная экология и функциональное питание. Том 1: Микрофлора человека и животных и ее функции. М.: Гранть, 1998.

2. Мечников И.И. Этюды о природе человека. - М.: Науч. слово, 1903. - 173 с.

3. Мечников И.И. Этюды оптимизма. - 1907. - 350 с.

4. Барановский А.Ю., Кондрашина Э.А. Дисбактериоз и дисбиоз кишечника. - Санкт-Петребург и др., 2000. - 209 с.

5. Биологические свойства аэрококков-антагонистов - представителей микробиоценозов человека / Г.Н.Кременчуцкий, М.Л.Горбунова, Л.Г. Юргель и др.// Микробиол. журнал.- 1994.- Т.56, № 4.- С.36-42.

6. Лизько Н.Н., Шилов В.И. Современные представления о состоянии кишечной микрофлоры у здоровых взрослых людей // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунологии.- 1979.- №4.-С. 36-41.

7. Коршунов В.М., Смирнов В.В., Ефимов Б.А. Рациональные подходы к проблеме коррекции микрофлоры кишечника // Вести Рос. МАН. - 1996.- № 2. - С. 60-65.

8. Лебедева М.Н., Гончарова Г.И., Лизько Н.Н. Современные аспекты нормы и патологии кишечной микрофлоры // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунологии.- 1974.- №9.-С. 36-41.

9. Перспективи застосування биологичних бактерийних препаратив для корекциСЧ порушень микробиоценозу кишечнику / О.А.Журило, Г.РЖ.Барбова, Н.М.Недлинська // УкраСЧнський химиотерапевтичний журнал.- 1999.- № 2.- С. 43-50.

10. Перетц Л.Г. Микрофлора человеческого тела. В кн.: Многотомное руководство по микробиологии, клинике и эпидемиологии инфекционных болезней.- М.: Медгиз.- 1962.- Т.1.- С.659-671.

11. Бактериологическая диагностика дисбактериозов кишечника: Методические рекомендации / Р.Б.Эпштейн-Литвак, Ф.Л.Вильшанская.- М., 1969.- 29с.

12. Чебуркин О.В. Гнотобиология как наука о микрофлоре организма человека // Вестник сельхоз. наук.- 1984.- № 8.- С. 116-123.

13. Дисбактериоз кишечника (в помощь практическому врачу) / А.И. Парфенов, Ю.К. Калоев, С.А.Сафронова, Н.Г.Федотова // УкраСЧнський медичний часопис.- 1998.- №3(5).-V/VI.- С.65-70.

14. Нисевич Н.И., Гаспарян М.О., Новокшонов А.А. к вопросу о дисбактериозе кишечника у детей // Педиатрия.- 1999.- № 1.- С. 98-101.

15. Парфенов А.И. Микробная флора кишечника и дисбактериоз // Рус. мед. журн.-1998.- Т.6, № 18.- С.1170-1173.

16. Румянцев В.Г. Дисбактериоз кишечника: клиническое значение и приципы лечения // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктл.- 1999.- Т.9, № 3.- С.61-63.

17. Красонголовец В.Н. Дисбактериоз кишечника.- М.: Медицина, 1989.- 207с.

18. Бабак О.Я., Кушнир И.Э. Современная диагностика и лечение нарушения микробиоценозов кишечника // Провизор. - 1999.- № 15-16.- С.91-93.

19. Бабак О.Я., Кушнир РЖ.Е. Сучасна фармакотерапия дисбактериоза кишечника. // Метод. рекомендациСЧ / РЖн-т терапиСЧ АМНУ. - Москва; Харкив, 1999. - 28 с.

20. Панчишина А.И., Олейник С.Ф. Дисбактериоз кишечника.- К.: Здоров`я, 1983.-116с.

21. Микробиологическая дианостика дисбактериозов: Методические рекомендации / В.А.Знаменский, Н.В.Дегтяр, С.Н.Кузьминский и др.- Киев.- 1986.- 27с.

22. Козько В.Н. Эубиоз, дисбактериоз, пробиотики // Ликування та диагностика. - 2001. - №2. - С. 21-27.

23. Петровская В.Г., Марко О.П. Микрофлора человека в норме и патологии. - М.: Медицина, 1976. - 144 с.

24. Шевелева С.А. Пробиотики, пробиотики и пробиот. продукты. Современное состояние вопроса // Вопросы питания 1099.- № 2.- С. 32-39.

25. Андрейчин М.А. Досягнення в терапиСЧ бактерийних диарей и шляхи СЧСЧ оптимизациСЧ // РЖнфекцийни хвороби.-2000.- №1.- С.5-11.

26. Современные представления о механизмах лечебно-профилактического действия пробиотиков из бактерий рода Bacillus/ В.В.Смирнов, С.Р.Резник, В.А.Вьюницкая и др. // Микробиол. журн.- 1993.-Т.55, № 3.- С. 92-102.

27. Захарова И.Я., Павлова И.Н. Литические ферменты микроорганизмов. - Киев: Нак. думка, 1985.- 216 с.

28. Квасников Е.И., Нестеренко О.А. Молочнокислые бактерии и пути их использования. - М.: Наука, 1975. - 388 с.

29. Квасников Е.И., Шишлевская Т.Н., Коваленко Н.К. Антагонистическая активность молочнокислых бактерий по отношению к возбудителям кишечных заболеваний домашних птиц. // Микробиол. журнал. - 1983. -Т. 45, № 5.- С. 27-32.

30. Бифидобактерии и их использование в клинике, медицинской промышленности и сельском хозяйстве. Сб. научн. трудов Моск. НИИ эпидемиологии и микробиологии.- М.: 1986.- 208с.

31. Григор`СФв О.В. Пробиотики УкраСЧни: збережемо генофонд. // Лики УкраСЧни. - 1999. - №4. - С. 4-8.

32. Лихачева А.Ю., Бондаренко В.М., Соколова К.Я. Современное состояние вопроса таксономии бактерий рода Lactobacillus // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунологии.- 1992.- №9-10.-С.74-78.

33. Чернышова Н.А.. Мельникова К.И., Френкель М.П. Опыт применения сухого бифидумбактерина у новорожденных групп риска с целью профилактики острых кишечных инфекций // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунологии.- 1994.- № 2.- С.37-39.

34. Коваленко Н.К., Подгорский В.С. Пробиотики на основании молочнокислых бактерий // Микробиол. журнал.- 1994.- Т № 1.

35. Цой И.Г., Сапаров А.С,, Тимофеева И.К. Иммуностимулирующее действие лактобактерий на цитотоксичность естественных киллеров и продукцию интерферона // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунологии.- 1994.- № 6.- С.112-113.

36. Тюрин М.В., Шендеров Б.А., Рахимова Н.Г., Поспелова В.В., Лагода И.В. К механизму антагонистической активности лактобацилл // Журн. микробиол., эпидемол. и иммунол. - 1989. - № 2. - С. 3-8.

37. Шендеров Б.А. Нормальная микрофлора и ее роль в поддержании здоровья человека // Рос. журн. гастроэнтерорл., гепатологии, колонпроктол. - 1999. - № 1. - С. 61-65.

38. Коваленко Н.К. Молочнокисли бактериСЧ в кишковому тракти тутового шовкопряду // Микробиол. журнал - 1970. -Т. 32, № 6. - С.297-300.

39. Далин М.В., Фиш Н.Г. Адгезины микроорганизмов. // Итоги науки и техники. Микробиолог. - 1985. - Т. 16. - С. 3-98.

40. Королев Н.П. Функции пектинов в клетках // Итоги науки и техники /ВИНИТИ. Общие проблемы физико-химической биологии. - М. 1984. - Т.1.- 351 с.

41. Маркова Т.П., Чувиров Д.Г. Механизм действия бактерийных иммуномодуляторов // УкраСЧн. медич. часопис. - 1998,- №6/8. - С. 27-32.

42. Нуриддинова Н.Р., Синяшин Н.И. Изучение иммуномодулирующего действия внеклеточных субстратов бифидо- и лактобактерий // В кн.: Микробиология, иммунология, эпидемиология, профилактика инфекционных заболеваний.- Ташкент, 1991.- С.95-97.

43. Сорокулова И.Б. Влияние пробиотиков из бацилл на функциональную активность макрофагов // Антибиотики и химиотерапия.- 1998.-Т.43, № 2.- С.20-23.

44. Материал пидготовлено представництвом фирми "Меркле" в УкраСЧни. Застосування препарату ВлХилакВ» при дисбактериози кишечника // 1999. - № 8.

45. О некото?ы? механизмах возникновения бессимптомной бкатериемии / В.В.Смирнов, С.Р.Резник, И.Б. Сорокулова, В.А.Вьюницкая // Микробиол. журн.- 1998.-Т.50, № 5.- С. 56-59.

46. Смирнов В.В., Резник С.Р., Сорокулова И.Б. Высокоеффективный биологический препарат биоспорин // Врачеб. дело.- 1993.- № 5-6.- С. 133-138.

47. Смирнов В.В., Резник С.Р., Сорокулова И.Б., Вьюницкая В.А. Дискуссионные вопросы создания и применения бактериальных препаратов для корреляции микрофлоры теплокровных // Микробиол. журнал. - 1992. - Т.54, № 6. - С. 82-94

48. Амбарцумян К.Ф., Саркисян Б.Г., Елоян Д.В. Действие культуральной молочной смеси тАЬНаринэтАЭ на кишечную микрофлору при функциональных и воспалительных поражениях толстой кишки // Клин. мед. М.,- 1989.- Т.67, № 7.- С.72-74.

49. Богданов И.Г. Изучение противоопухолевого действия антибиотиков ЛБ-51 на саркоме 180 Крокера // Пути и методы изыскания противораковых антибиотиков. М.: Медгиз., 1959. - С. 198-199.

50. Богданов И.Г., Величков В.Т., Далев П.Г. и др. Противоопухолевое действие гликопептидов клеточной стенки L.Bulgaricus // Бюлл. эксперем. биол. и мед. - 1977. - Т.84, № 12. - С. 709-712.

51. Бондаренко В.М., Рубакова Э.И., Лаврова В.А. Иммуностимулирующее действие лактобактерий, используемых в качестве основы препаратов пробиотиков. // Микробиол. журн. - 1998. - № 5. - С.107-112.

52. Смирнов В.В. Сорокулова И.Б., Пинчук И.В. Бактерии рода Bacillus -перспективный источник биологически активных веществ // Микробиол. журн. - 2001- Т. 63, № 1. - С.72-79.

53. Смирнов В.В., Косюк РЖ.В. Адгезивни властивости бактерий роду Bacillus - компонентив пробиотика // Микробиол. журнал. - 1997. - Т.59, № 6. - С. 36-43.

54. Сорокулова И.Б. Перспективы применения бактерий рода Bacillus для конструирования новых биопрепаратов // Антибиоткики и химиотерапия. - 1996. - Т.41, № 10. - С. 13-15.

55. Коршунов В.М. Проблема регуляции микрофлоры кишечника. // Журнал микробиол. - 1995. - № 3.

56. Слабостицкая А.Т., Крышовская С.С., Резник С.Р. Ферментативная активность бацилл, перспективных для включения в состав биопрепаратов // Микробиол. журнал. - 1990. - Т.52, № 2. - С. 9-14.

57. Смирнов В.В., Слабостицкая А.Т., Крымовская С.С., Резник С.Р. Липолитическая активность спорообразующх бактерий // Микробиол. журнал. - 1988. - Т.50, № 2. - С. 6-12.

58. Смирнов В.В., Коваленко Н.К, Подгорский В.С., Сорокулова И.Б. Пробиотики на основе живых культур микроорганизмов // Микробиол. журн. - 2002, Т.64, № 4. - С.62-80.

59. Дрозд Т.Е., Кременчуцкий Г.М., Горбунова М.Л. Стимулирующее влияние Aerococus viridans на фагоциты и антителообразование. // Журнал микробиол., СФпидемиол. и иммунолог. - 1994. - № 6. - С. 11-12.

60. Дубинин Н.П. Общая генетика. - М. Наука. - 1976. - с. 306-307.

61. Миршунова Н.В., Киржаев Ф.С. Современное представление о роли нормальной микрофлоры пищеварительного тракта // Ветеринария. - 1993. - № 6. - С. 30-33.

62. Калачнюк Г.И., Копчены Я. и др. Стимуляция рубцового пищеварения и пробиотики // Биологические основы высокой продуктивности животных: Тезы. докл. междунар. конф. Боровск. 3-7 сентября 1990. - Боровск 1990.- Ч.2. - С. 118-119.

63. Калачнюк Г.РЖ. Пробиотики у тваринництви. // Тваринництво УкраСЧни. - 1996.-№ 5. - С. 16-18.

64. Антипов В.А. Использование пробиотиков в животноводстве. // Ветеринария. - 1991. - № 4. - С. 55-58.

65. Григоров Ю.Г., Коркушко О.В., Селисько Т.М. и др. Влияние нового кисломолочного продукта "Лакгеровит" на показатели здоровья людей старших возрастов // Проблемы старения и долголетия. - 1994. - № 4. - С. 105-113.

66. Пидгорський В.С., Коваленко Н.К., Мацюк В.М. Пробиотики, створени на основи молочнокислих бактерий для профилактики та ликування шлунково-кишкових хвороб молодняка сильськогосподарських тварин // Материали наук. конф. "Актуальни питання ветерин. медиц.", КиСЧв, 1995. - С. 31-33.

67. Ашмарин И.П., Воробьев А. А. Статистические методы в микробиологических исследованиях. - Л.: Медгиз, 1962. - 140с.

68. Биргер М.О. Справочник по микробиологическим и вирусологическим методам определения. - Л.: Медгиз, 1982.- с.

69. Pharmindex. Лекарственные препараты. - 1997.- С.475.


Скачать работу: Дослидження антагонистичних властивостей сучасних пробиотикив

Перейти в список рефератов, курсовых, контрольных и дипломов по
         дисциплине Медицина

<