Порядок заказа работы на сайте 5ro4ka.ru

Yurii

Предлагаеn выполнить: дипломную, курсовую работу, реферат или другую научную работу по любой интересующей Вас теме. Срок выполнения работы от 24 часов. Если детали работы согласованы - вы оплачиваете аванс 30% и работа выполняется. Как только работа будет готова, на Ваш электронный адрес отправляется демо-версия (содержит оригинальные части работы с сокращениями). Ознакомившись с сокращенным вариантом, Вы доплачиваете оставшуюся сумму и получаете полную версию работы. Вы всегда можете узнать об этапах работы на сайте у online-консультанта






Семiотика урологiчних хвороб. Клiнiко-лабораторнi, iнструментально-ендоскопiчнi, рентгенологiчнi та ультразвуковi методи обстеження в урологiСЧ

Дисциплина: Медицина
Вид работы: реферат
Язык: украинский
Мiсцевi та загальнi симптоми урологiчних захворювань. Порушення акту сечовипускання. Гостра затримка сечовипускання. Кiлькiснi та якiснi змiни сечi. Лабораторнi, iнструментальнi, рентгенологiчнi та ультразвуковi методи дослiдження в урологiчнiй практицi.

30

ЛДМУ

Реферат

на тему: ВлСемiотика урологiчних хвороб. Клiнiко-лабораторнi, iнструментально-ендоскопiчнi, рентгенологiчнi та ультразвуковi методи обстеження в урологiСЧ.В»

Виконала:

студентка групи

медичного факультету

Львiв-2008

СИМПТОМАТИКА УРОЛОГРЖЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Симптоми урологiчних захворювань подiляють на мiсцевi та загальнi. Саме мiсцевi симптоми визначають характернi особливостi урологiчних захворювань.

Симптоми урологiчних захворювань подiляють на такi групи:

1) розлади сечовипускання;

2) бiль у дiлянцi сечостатевих органiв iз характерною iррадiацiСФю;

3) кiлькiснi змiни сечi;

4) якiснi змiни сечi;

5) патологiчнi змiни еякуляту;

6) патологiчнi видiлення зi сечiвника;

7) статевi розлади.

Бiльшiсть симптомiв виявляСФться пiд час опитування пацiСФнта, iншi - пiд час обстеження (огляд хворого, фiзикальне обстеження, рентгенологiчнi, радiонуклiднi, ультразвуковi, лабораторнi, iнструментальнi та iншi методи дослiдження).

Порушення акту сечовипускання (дизурiя) часто спостерiгаСФться при урологiчних захворюваннях. Добовий дiурез СФ важливим показником водного балансу органiзму людини. Вiдношення кiлькостi випитоСЧ рiдини до видiленоСЧ сечi зазвичай дорiвнюСФ 1. У разi змiщення дiурезу в той чи iнший бiк понад 25% його трактують як позитивний або негативний дiурез. Переважно за добу людина споживаСФ РЖ видiляСФ близько 1,5л рiдини. Рiдина видiляСФться зi сечею, випорожненням, потом, iз повiтрям, що видихаСФться.

Сечовипускання -- це акт, який контролюСФться центральною нервовою системою. Перший позив до сечовипускання в нормi виникаСФ при наповненнi сечового мiхура 150...200 мл. У нормi сечовипускання вiдбуваСФться 4-6 разiв на добу. Вночi здорова людина зазвичай не прокидаСФться для сечовипускання. Людина здатна пригнiчувати позив до сечовипускання тривалий час. Внутрiшньомiхуровий тиск визначаСФться тонусом детрузора та кiлькiстю сечi в сечовому мiхурi.

Добовий дiурез подiляСФться на денний та нiчний. Вiдношення денного дiурезу до нiчного у здоровоСЧ людини зазвичай дорiвнюСФ 3:1 або 4:1. Змiна цього вiдношення на користь нiчного дiурезу називаСФться нiктурiСФю. Нiктурiя СФ одним зi симптомiв рiзних захворювань (серцево-судинна недостатнiсть, хронiчна ниркова недостатнiсть, змiни нервовоСЧ регуляцiСЧ кровообiгу в нирках i т.iн.), але часто спостерiгаСФться при доброякiснiй гiперплазiСЧ передмiхуровоСЧ залози i нецукровому дiабетi. Нiктурiю можна вiднести також до кiлькiсних змiн сечi. Найчастiше причиною виникнення нiктурiСЧ СФ серцевосудинна недостатнiсть.

Полакiурiя (часте сечовипускання) може бути фiзiологiчним чи патологiчним явищем. Фiзiологiчна полакiурiя спостерiгаСФться при посиленому споживаннi рiдини та переохолодженнi. Патологiчна полакiурiя може бути наслiдком неурологiчного або урологiчного захворювання. Здебiльшого полакiурiя спричинена цукровим або пецукровим дiабетом. В останньому випадку пiд час кожного сечовипускання видiляСФться нормальна або навiть бiльша за норму кiлькiсть сечi. Полакiурiя в поСФднаннi з полiурiСФю характерна також для хронiчноСЧ нирковоСЧ недостатностi. При урологiчних захворюваннях полакiурiя супроводжуСФться видiленням менших порцiй сечi. Це може бути наслiдком захворювання сечового мiхура (запалення, наявнiсть каменiв, пухлини) або сусiднiх органiв (передмiхурова залоза, пряма кишка, матка з придатками). РЖнколи при патологiчному процесi в сечовому мiхурi (iнтерстицiйний цистит, туберкульоз, пухлина) його мiсткiсть настiльки зменшуСФться, що сечовипускання вiдбуваСФться кожнi 3...5 хв порцiями по 5... 10 мл або навiть менше. Функцiональнi розлади сечовипускання, а саме -- частi позиви та полакiурiя, СФ проявами цисталгiСЧ у жiнок. У деяких хворих можуть спостерiгатись сильнi позиви на сечовипускання, якi неможливо стримати (iмперативнi позиви).

Олiгокiурiя -- патологiчно зменшена частота сечовипускання, яка спостерiгаСФться при порушеннi спiналь-ноСЧ iннервацiСЧ сечового мiхура. При цьому поступово розвиваСФться атонiчний сечовий мiхур.

Странгурiя -- утруднення сечовипускання в поСФднаннi з його почастiшанням i болючiстю, iнодi акт сечовипускання СФ нестерпним. Странгурiя буваСФ симптомом багатьох захворювань, при яких порушуСФться спорожнення сечового мiхура -- гострого простатиту, доброякiсноСЧ гiперплазiСЧ та раку передмiхуровоСЧ залози, склерозу або пухлини шийки сечового мiхура, стриктури сечiвника, кили сечового мiхура, конкременту або пухлини сечiвника, нейрогенних розладiв сечовипускання при захворюваннях або ушкодженнях спинного мозку. У разi прогресування захворювання досягнути повного спорожнення сечового мiхура не вдаСФться. Поступово зростаСФ кiлькiсть залишковоСЧ сечi, тобто виникаСФ хронiчна затримка сечi. Залишкова сеча -- сеча, яка залишаСФться пiсля акту сечовипускання в сечовому мiхурi. У нормi СЧСЧ маСФ бути не бiльш нiж 30...40 мл.

Гостра затримка сечовипускання, на вiдмiну вiд хронiчноСЧ затримки, виникаСФ раптово, частiше у чоловiкiв похилого вiку з доброякiсною гiперплазiСФю передмiхуровоСЧ залози (ДГПЗ) або раком простати. У молодшому вiцi гостра затримка сечi виникаСФ при конкрементах у сечiвнику, травмi сечiвника, наявностi стороннього тiла в сечiвнику, гострому простатитi, i СЧСЧ проявом СФ цiлковита неспроможнiсть спорожнити сечовий мiхур. Гостра затримка сечi завжди СФ повною i часто виникаСФ на фонi хронiчноСЧ. РЖнколи внаслiдок рiзкого надмiрного розтягнення сечового мiхура рефлекторно розвиваСФться парез кишок: симптоми подразнення очеревини, здуття живота, що зумовлюСФ потребу вiдрiзнити гостру затримку сечовипускання вiд кишковоСЧ непрохiдностi. Гостру затримку сечовипускання слiд вiдрiзняти також вiд анурiСЧ, при якiй сечi в сечовому мiхурi немаСФ.

У жiнок гостра затримка сечовипускання спостерiгаСФться зрiдка: при пухлинах статевих органiв або уретри. У дiтей гостра затримка сечовипускання буваСФ при парафiмозi, фiмозi. При гострому циститi дитина сама утримуСФться вiд сечовипускання через його болючiсть. В акушерськiй практицi вiдомi випадки гостроСЧ затримки сечi внаслiдок природженого зарощення (атрезiСЧ) сечiвника. У разi гостроСЧ затримки сечовипускання потрiбна невiдкладна медична допомога.

Хронiчна затримка сечi призводить до гiпертрофiСЧ детрузора. При прогресуваннi процесу детрузор надмiрно розтягуСФться, внаслiдок чого порушуСФться його гемодинамiка i лiмфодинамiка, мiкроциркуляцiя, iннервацiя. Сеча видiляСФться самовiльно по кра-плях без позиву до сечовипускання (парадоксальна iшурiя).

Нетримання сечi -- самовiльне СЧСЧ видiлення без позиву до сечовипускання. Воно може бути природженим i набутим. Нетримання сечi спостерiгаСФться також при тяжких аномалi-ях сечостатевих органiв -- екстрофiСЧ сечового мiхура, тотальнiй епiспадiСЧ, ектопiСЧ вiчок сечоводiв при сечоста-тевих норицях, нейрогеннiй дисфункцiСЧ сечового мiхура. Набутi дефекти здебiльшого зумовленi травмою. Таке нетримання сечi називають несправжнiм.

При справжньому нетриманнi сечi немаСФ дефектiв i аномалiй сечових шляхiв. Сеча не утримуСФться через недостатнiсть сфiнктерiв сечового мiхура. СправжнСФ нетримання сечi може бути постiйним або виникати внаслiдок змiни положення тiла i фiзiчного навантаження. Зазвичай справжнСФ нетримання сечi спостерiгаСФться у жiнок при опущеннi пiхви i послабленнi тонусу сфiнктерiв сечового мiхура та сечiвника. Воно може бути ускладненням операцiй на сечовому мiхурi, передмiхуровiй залозi, сечiвнику (простатектомiя; аденомектомiя; трансуретральнi, ендоскопiчнi операцiСЧ i т.iн.).

Невтримання сечi -- це мимовiльне видiлення сечi внаслiдок iмперативного позиву до сечовипускання. СпостерiгаСФться при захворюваннях передмiхуровоСЧ залози-, гострому циститi, ураженнях шийки сечового мiхура.

Енурез -- нiчне нетримання сечi. ВиникаСФ переважно у дiтей.

В урологiчних хворих важливим симптомом СФ бiль. Больовий синдром залежить вiд локалiзацiСЧ i характеру ураження. Бiль може бути тупим або гострим, слабким або сильним, постiйним або перiодичним, з iррадiацiСФю чи без неСЧ. РЖнтенсивнiсть болю не завжди залежить вiд тяжкостi патологiчного процесу i завжди зумовлена особливостями i станом нервовоСЧ системи пацiСФнта.

Нестерпно гострий бiль при нирковiй кольцi виникаСФ раптово, локалiзуСФться в дiлянцi попереку та пiдребер'я. Зазвичай ниркова колька СФ наслiдком гостроСЧ оклюзiСЧ сечоводу (конкремент або декiлька конкрементiв, конгломерат солей, згусток кровi або гною, фрагмент пухлини). Бiль зумовлений розтягненням фiброзноСЧ капсули, миски нирки та СЧСЧ iшемiСФю. ПорушуСФться вiдтiкання кровi венами i виникаСФ спазм артерiй. Бiль переймоподiбний, дуже сильний, нестерпний i поширюСФться вниз уздовж сечоводу та нижче, в дiлянку пахвини i зовнiшнiх статевих органiв. У патогенезi оклюзiСЧ сечоводу велику роль вiдiграСФ спазм його м'язового шару навколо каменя, внаслiдок чого у стiнцi сечоводу виникаСФ зона iшемiСЧ.

Для нирковоСЧ кольки типовою СФ неспокiйна поведiнка хворого -- вiн безперервно змiнюСФ положення тiла. Окрiм болю в животi переважно виникають нудота, блювання, метеоризм. За наявностi каменя в нижньому вiддiлi сечоводу спостерiгаються розлади сечовипускання. Характернi змiни в сечi -- гематурiя або еритроцитурiя. На висотi нирковоСЧ кольки змiн у сечi може не бути, оскiльки в разi цiлковитого блокування нирки сеча в мiхур не надходить i дослiджуСФться сеча лише iз неблокованоСЧ нирки. При постукуваннi в поперековiй дiлянцi виникаСФ болючiсть -- симптом Пастернацького. Часто дiти раннього вiку при нирковiй кольцi скаржаться на бiль у животi, що може бути причиною дiагностичноСЧ помилки. Диференцiйну дiагностику слiд застосовувати при гострому панкреатитi, кишковiй непрохiдностi, перфоративнiй виразцi шлунка, гострому апендицитi, гострому холециститi, печiнковiй кольцi, тромбозi мезентерiальних судин, гострому запаленнi придаткiв матки, перекрутi кiсти яСФчника, гострому радикулiтi.

Слiд пам'ятати, що причинами нирковоСЧ кольки можуть бути порушення кровообiгу в нирцi: емболiя нирковоСЧ артерiСЧ, венозний тромбоз, розшаровуюча аневризма аорти i т.iн.

Тривалий гострий бiль у поперековiй дiлянцi СФ характерним для гострих запальних процесiв у нирцi i паранефральнiй клiтковинi, для травматичних СЧх ушкоджень. Раптовий гострий бiль зi шоком спостерiгаСФться при кровотечi.

Тупий ниючий бiль у дiлянцi нирки виникаСФ при багатьох захворюваннях цього органа -- сечокам'янiй хворобi, туберкульозi, сифiлiсi, при хронiчному пiСФлонефритi, гiдронефрозi i т.iн. При бiльшостi цих захворювань бiль посилюСФться у вертикальному положеннi тiла, пiд час рухiв. За цiСФю ознакою можна вiдрiзнити нирковi захворювання вiд неврологiчних. Для нефроптозу особливо характерним СФ зв'язок болю iз вертикальним положенням тiла та фiзичним навантаженням.

Дослiдження сечi полягаСФ у вимiрюваннi кiлькостi, визначеннi фiзичних властивостей, хiмiчного складу, а також у вивченнi мiкроскопiчноСЧ картини осаду. Змiни сечi подiляються на кiлькiснi та якiснi.

Кiлькiснi змiни сечi.

Добова кiлькiсть сечi у здоровоСЧ дорослоСЧ людини становить 1500 мл. У рiзних фiзiологiчних та патологiчних умовах добовий дiурез може збiльшуватись або зменшуватись.

Полiурiя ( дiурез понад 2 л на добу) може бути фiзiологiчним явищем -- збiльшення дiурезу внаслiдок надмiрного вживання рiдини. Зазвичай полiурiя поСФднуСФться з полiдипсiСФю (посилена спрага).

Патологiчна полiурiя спостерiгаСФться при розсмоктуваннi набрякiв, трансудатiв, ексудатiв, при паренхiматозних ураженнях нирок. Особливо вираженою СФ полiурiя (3...6 л i бiльше) при нецукровому дiабетi, коли знижуСФться концентрацiя антидiуретичного гормону, котрий стимулюСФ канальцеву реабсорбцiю, i при цукровому дiабетi, при якому високий осмотичний тиск глюкози у провiзорнiй сечi перешкоджаСФ реабсорбцiСЧ води у канальцях. При урологiчних захворюваннях полiурiя СФ ознакою нирковоСЧ недостатностi, яка виникла внаслiдок хронiчного пiСФлонефриту, сечокам'яноСЧ хвороби, полiкiстозу нирок, гiдронефрозу, iнфравезикальноСЧ обструкцiСЧ з порушенням пасажу сечi iз верхнiх сечових шляхiв i т.iн. При гострiй нирковiй недостатностi полiурiя СФ позитивною прогностичною ознакою.

Олiгурiя (дiурез менш нiж 0,5 л на добу) може бути фiзiологiчним явищем -- зменшення дiурезу внаслiдок обмеженого вживання рiдини, посиленого потовидiлення. Патологiчна олiгурiя спостерiгаСФться при серцево-судиннiй недостатностi, втратi великих кiлькостей рiдини позанирковим шляхом, при вираженiй пiтливостi в разi температурних реакцiй, профузних проносах, опiках, блюваннi, кровотечi, шоцi, колапсi, гострому нефритi, нефротичному синдромi у набряковiй фазi, при гострiй нирковiй недостатностi.

В урологiчнiй практицi полiурiя та олiгурiя здебiльшого СФ ознаками нирковоСЧ недостатностi: олiгурiя -- гостроСЧ, полiурiя -- хронiчноСЧ.

Опсiурiя -- сповiльнене (через добу i бiльше) видiлення великоСЧ кiлькостi сечi пiсля вживання надмiрноСЧ кiлькостi рiдини. Переважно таке порушення спостерiгаСФться при сердцево-судиннiй та нирковiй недостатностi, портальнiй гiпертензiСЧ.

Анурiя -- вiдсутнiсть сечi в сечовому мiхурi, яка спостерiгаСФться як симптом багатьох урологiчних та нефрологiчних захворювань, при яких припиняСФться надходження сечi в сечовий мiхур. Такий стан виникаСФ внаслiдок: а) припинення вироблення сечi нирками; б) порушення прохiдностi верхнiх сечових шляхiв.

Розрiзняють чотири форми анурiСЧ:

1) аренальна (ренопривна) -- стан, що спостерiгаСФться в разi вiдсутностi нирок;

2) преренальна -- виникаСФ внаслiдок рiзких змiн ниркового кровоплину ( двобiчнi емболiСЧ ниркових артерiй, двобiчний тромбоз ниркових вен, ураження магiстральних судин, стани, що супроводжуються шоком i колапсом зi значним i тривалим зниженням артерiального тиску);

3) ренальна -- виникаСФ при ураженнях паренхiми нирок (гострий пiСФлонефрит, гострий гломерулонефрит, отруСФння, алергiчнi реакцiСЧ, крашсиндром, переливання несумiсноСЧ кровi, сепсис i т.iн.).

Преренальна та ренальна форми анурiСЧ об'СФднуються поняттям "секреторна анурiя".

4) постренальна (екскреторна) -- виникаСФ внаслiдок захворювань, якi призводять до порушення прохiдностi верхнiх сечових шляхiв на будь-якому СЧх вiдтинку, вiд миски до сечового мiхура (двобiчна оклюзiя ниркових мисок i/або сечоводiв, стиснення сечоводiв пухлиною ззовнi i т.iн.

Якiснi змiни сечi.

Зiбрану сечу дослiджують якнайшвидше, тому що тривале СЧСЧ перебування на вiдкритому повiтрi спричиняСФ амiачне шумування. Для попередження шумування сечi СЧСЧ зберiгають на холодi, але без заморожування. Свiжовипущена сеча здоровоСЧ людини маСФ характерний запах, що нагадуСФ м'ясний бульйон з рiзноманiтними вiдтiнками залежно вiд прийнятоСЧ СЧжi. Запах нормальноСЧ сечi, що постояла на вiдкритому повiтрi, або свiжовипущеноСЧ сечi при запальному процесi в сечових шляхах стаСФ амiачним внаслiдок лужного шумування i бактерiального розкладання. При цистинурСЧСЧ сеча маСФ запах сiрководню, при цукровому дiабетi внаслiдок ацетонурСЧСЧ -- гнилих яблук, каловий запах сечi свiдчить про наявнiсть сечокипiковоСЧ норицi, неприСФмний запах меркаптану вiдчуваСФться пiсля вживання великоСЧ кiлькостi часнику, хрону, спаржi.

Вiдносна щiльнiсть сечi (ВЩС) за нормальних умов коливаСФться вiд 1,010 до 1,025 (при рН 6-7). ВЩС дещо бiльша за питому вагу води, оскiльки крiм води в сечi мiстяться продукти обмiну, що виводяться з органiзму, та iншi осмотично активнi речовини, зокрема електролiти. При патологiчних процесах спiввiдношення води та шлакiв у сечi i вiдповiдно СЧСЧ вiдносна щiльнiсть можуть змiнюватись. Тимчасове пiдвищення або зниження ВЩС не СФ патологiчною ознакою, якщо зумовлене порушенням питтСФвого режиму або харчування. Стiйке зростання ВЩС понад 1,030 (гiперстенурiя) може бути симптомом цукрового дiабету, при якому в сечi мiститься значна кiлькiсть цукру, або наслiдком патологiчних домiшок у сечi, а також деяких захворювань гiпофiза i паращитовидних залоз. Гiпостенурiя -- стiйке зменшення ВЩС нижче 1,010 -- характерне для захворювань нирок. Цей симптом свiдчить про порушення концентрацiйноСЧ функцiСЧ ниркових канальцiв, що найчастiше спостерiгаСФться при пiСФлонефритi та хронiчнiй нирковiй недостатностi. У такому разi реСФструСФться монотоннiсть ВЩС, вiдсутнiсть СЧСЧ коливань в достатньо широких межах -- iзостенурiя. ПоСФднання останньоСЧ з гiпостенурiСФю називають гiпоiзостенурiСФю. Вона спостерiгаСФться при хронiчнiй нирковiй недостатностi.

Реакцiя нормальноСЧ сечi слабокисла. Деякi урологiчнi захворювання, головним чином iнфекцiйно-запальнi, призводять до змiни реакцiСЧ сечi: туберкульозна iнфекцiя -- до стiйкого i рiзкого закислення, неспецифiчна сечова iнфекцiя, яка сприяСФ розкладанню сечовини з утворенням амiаку, -- до залужнення.

Прозорiсть сечi. У нормi свiжовидiлена сеча СФ цiлком прозорою. При появi в сечi патологiчних домiшок сеча мутнiСФ. Пiд час вiдстоювання вона незначно мутнiСФ внаслiдок випадання в осад солей, що складаються зi сечокислих сполук. Термiни випадання осаду мають дiагностичне значення. Якщо помутнiння сечi або випадання осаду вiдбуваСФться поступово, речовини, що мiстяться у первинно прозорiй сечi, у рiдкому станi, випадають в осад унаслiдок змiни температури або реакцiСЧ сечi. Свiжовипущена каламутна сеча мiстить як розчиннi, так i нерозчиннi речовини (гнiй, кров, епiтелiй, бактерiСЧ тощо).

Причину помутнiння сечi можна виявити за допомогою хiмiчних проб або мiкроскопiчного дослiдження СЧСЧ осаду. Каламутнiсть сечi, зумовлена наявнiстю в нiй домiшок гною, називаСФться пiурiСФю. Помутнiння сечi може бути спричинене пiдвищенням у нiй вмiсту солей. Фосфати надають сечi молочного забарвлення, оксалати -- сiруватого вiдтiнку, урати або сечова кислота -- червоного, цеглястого вiдтiнку. Зрiдка причиною помутнiння сечi СФ значний вмiст у нiй мiкроорганiзмiв. Ще рiдше сеча мутнiСФ через наявнiсть у нiй лiмфи (хiлурiя) при деяких паразитарних захворюваннях у краСЧнах Африки. Так само рiдко спостерiгаСФться лiпурiя, яка зумовлена переломами трубчастих кiсток. Нечастий симптом -- пневматурiя, яка виникаСФ головним чином при сечостатевих i кишково-сечових но-рицях, при сечових iнфекцiях.

Змiна кольору сечi -- також важливий симптом. Свiжовидiлена сеча в нормi маСФ солом'яно-жовтий колiр. Нормальне забарвлення сечi зумовлене наявнiстю в сечi барвникiв. Головним чином це урохроми, а також уробiлiн, уроеритрин, гематопорфiрин, уророзеСЧн i т. iн. ПростежуСФться залежнiсть мiж забарвленням сечi та наявнiстю в нiй тих чи iнших речовин: чим iнтенсивнiше забарвлення сечi, тим вища СЧСЧ вiдносна щiльнiсть, i навпаки. Винятком СФ сеча при цукровому дiабетi, що маСФ свiтле забарвлення. Екзогеннi й ендогеннi речовини, виведенi через нирки, можуть забарвлювати сечу в рiзний колiр. Зокрема, при вживаннi метиленового синього, ревеню, введеннi iндигокармiну, отруСФннi карболовою кислотою або при жовтяницi з видiленням бiлiвердину сеча забарвлена в зелений або синiй колiр. За наявностi в сечi меланiну, iндикану, бiлiрубiну вона набуваСФ темно-бурого або темно-коричневого кольору, при хiлурСЧСЧ -- молочно-бiлого.

Забарвлення сечi в червоний колiр може бути зумовлене не тiльки домiшками в нiй кровi -- макрогематурiСФю, а й наявнiстю кров'яного пiгменту у вiльному станi -- гемоглобiну (гемоглобiнурiя), мiоглобiну (мiоглобiнурiя), порфiрину (порфiринурiя), а також вживання сантонiну, сульфоналу, антипiрину, деяких харчових продуктiв (буряк). Тому в разi забарвлення сечi в червоний колiр потрiбнi спецiальнi лабораторнi дослiдження.

Еритроцити в нормальнiй сечi при загальному аналiзi не виявляються або трапляються у кiлькостi не бiльш нiж 1 млн при аналiзi за Каковським -- Аддiсом i не бiльш нiж 1 тис. при дослiдженнi за Нечипуренком. Збiльшена кiлькiсть еритроцитiв в сечi, тобто еритроцитурiя, може бути симптомом рiзних захворювань. Мiкрогематурiя спостерiгаСФться набагато частiше, нiж макрогематурiя.

Червоного кольору сеча набуваСФ також при гемоглобiнурiСЧ -- появi в нiй вiльного кров'яного пiгменту гемоглобiну при гемолiзi внаслiдок переливання несумiсноСЧ кровi, дiСЧ деяких отрут, захворювань кровi, опiкiв. Про наявнiсть гемоглобiнурiСЧ свiдчить вiдсутнiсть еритроцитiв в осадi сечi. Дещо iнший колiр сечi -- червоно-бурий -- спостерiгаСФться при мiоглобiнурiСЧ, тобто в разi потрапляння в сечу м'язового пiгменту мiоглобiну. Це вiдбуваСФться при стисканнi та розчавленнi великоСЧ маси м'язiв (краш-синдром). Мiоглобiнурiя часто супроводжуСФться гострою нирковою недостатнiстю внаслiдок закупорення канальцiв нирки. Колiр сечi може також змiнюватися (ставати червонуватим, яскраво-жовтим) при вживаннi деяких лiкарських засобiв: фенолфталеСЧну, амiдопiрину, фурагiну i т. iн.

ПротеСЧнурiя спостерiгаСФться при багатьох захворюваннях нирок i сечовивiдних шляхiв. У нормi вмiст бiлка в сечi не перевищуСФ 0,033 г/л. За добу в нормi зi сечею видiляСФться 50... 150 мг бiлка. Ниркова протеСЧнурiя може бути справжньою (нирковою) та несправжньою (позанирковою). Справжня ниркова протеСЧнурiя виникаСФ при ураженнi базальних мембран ниркових клубочкiв, внаслiдок чого вони починають пропускати в сечу великi бiлковi молекули при гломерулонефритi, нефротичному синдромi, нефросклерозi або при порушеннi реабсорбцiСЧ дрiбних бiлкових молекул, що пройшли через клубочки. У першому випадку протеСЧнурiя може досягати високого рiвня -- декiлькох одиниць i навiть декiлькох десяткiв грамiв на лiтр. Несправжня (позаниркова) протеСЧнурiя виникаСФ, коли з вогнища запалення або кровотечi в нирцi в сечу потрапляють лейкоцити або еритроцити i внаслiдок СЧх розпаду вивiльняСФться бiлок. Таким самим СФ механiзм позанирковоСЧ протеСЧнурiСЧ при ураженнi сечових шляхiв або передмiхуровоСЧ залози.

Справжня (ниркова) протеСЧнурiя буваСФ клубочковою i канальцевою, можливi змiшанi форми. Розрiзняють клубочкову i канальцеву протеСЧнурiю за допомогою сучасних iмунологiчних методiв. При урологiчних захворюваннях (пiСФлонефрит, туберкульоз нирки, пухлини нирки i сечовивiдних шляхiв) протеСЧнурiя здебiльшого буваСФ справжньою канальцевою або несправжньою. При цьому вона рiдко досягаСФ високого рiвня -- зазвичай не перевищуСФ 1 г/л. Лише при iнтенсивних кровотечах наявнiсть великоСЧ кiлькостi зруйнованих еритроцитiв зумовлюСФ значну несправжню протеСЧнурiю.

Особливим видом наявностi бiлка в сечi СФ ортостатична протеСЧнурiя, яка iнколи реСФструСФться у дiтей i пiдлiткiв у вертикальному положеннi тiла.

Лейкоцитурiя -- збiльшена кiлькiсть лейкоцитiв у сечi. Лейкоцитурiя СФ практично постiйним супутником запальних захворювань органiв сечовоСЧ системи i передмiхуровоСЧ залози. У нормi в сечi при загальному аналiзi лейкоцити або вiдсутнi, або становлять не бiльш нiж 5 у полi зору, а при дослiдженнi кiлькостi лейкоцитiв у сечi за добу (проба Каковського-Аддiса) або в 1 мл сечi (проба Нечипоренка) -- вiдповiдно не бiльш нiж 2 млн i 2 тис. Для активного запального процесу окрiм звичайних лейкоцитiв характернi особливi СЧх форми -- клiтини Штернгеймера-Мальбiна й активнi лейкоцити. Активнi лейкоцити -- це живi лейкоцити, якi зберегли бiологiчну активнiсть мембран i спроможнiсть до броунiвського руху в нативному мазку. Клiтини Штернгеймера-Мальбiна -- це лейкоцити, якi змiнили властивостi внаслiдок змiни осмотичноСЧ густини сечi.

Локалiзацiю запального процесу визначають за допомогою трисклянковоСЧ проби. Вiдповiдно розрiзняють iнiцiальну, термiнальну i тотальну лейкоцитурiю. Якщо лейкоцитурiя вища у першiй склянцi, iмовiрним СФ запалення сечiвника, якщо вона вища у третiй склянцi -- запалення передмiхуровоСЧ залози та сiм'яних мiхурцiв, якщо у всiх порцiях -- запалення може локалiзуватись у нирках, сечових шляхах, сечовому мiхурi. За ступенем лейкоцитурiСЧ можна - оцiнювати iнтенсивнiсть запального процесу.

При мiкроскопiчному дослiдженнi сечi можна виявити також бактерiурiю, тобто наявнiсть бактерiй у сечi.

Можна приблизно визначити СЧх кiлькiсть: велика, помiрна, незначна. Точнiше ступiнь бактерiурiСЧ визначають за допомогою посiву сечi на живиль-нi середовища. Слiд пам'ятати, що сеча здоровоСЧ людини СФ стерильною.

Посiв сечi даСФ змогу не тiльки виявити збудник, а й визначити його кiлькiсний вмiст. При мiкробному числi 105 в 1 мл та бiльше СФ процес можна вважати iнфекцiйно-запальним. Для точнiшого визначення локалiзацiСЧ процесу можна використовувати три-склянкову пробу. Характер мiкрофлори при запальних захворюваннях органiв статевоСЧ системи визначають за допомогою бактерiологiчного дослiдження еякуляту, секрету передмiхуровоСЧ залози. Для виявлення деяких збудникiв потрiбнi спецiальнi методи дослiдження, зокрема iмунологiчнi та електронно-мiкроскопiчнi.

Цилiндрурiя бiльш характерна не для урологiчних, а для нефрологiчних захворювань (гломерулонефрит, нефротичний синдром i т.iн.). Розрiзняють справжнi цилiндри (гiалiновi, зернистi, воскоподiбнi) i несправжнi (складаються з мiоглобiну, солей сечовоСЧ кислоти, бактерiй). При урологiчних захворюваннях у сечi iнодi з'являються гiалiновi цилiндри в невеликiй кiлькостi: один-три в полi зору при загальному аналiзi.

Гiдатидурiя -- поява в сечi дрiбних мiхурцiв ехiнокока, якi потрап-ляють у сечовi шляхи з ураженоСЧ ехi-нококом нирки. Мiкроскопiя сечi може виявити друзи актиномiцет, iншi гриби. При шистосомозi в сечi наявнi яйця шистосом.

ВИДРЖЛЕННЯ ЗРЖ СЕЧРЖВНИКА

У нормi зi сечiвника крiм сечi може видiлятись лише незначна кiлькiсть прозорих слизистих видiлень при статевому збудженнi та сперма наприкiнцi статевого акту або пiд час полюцiй. Усi iншi видiлення зi сечiвника СФ патологiчними. Патологiчнi видiлення зi сечiвника найчастiше бувають гнiйними i СФ симптомом уретриту. У разi двосклянковоСЧ проби помутнiння сечi спостерiгаСФться в першiй порцiСЧ.

Уретрорагiя -- видiлення кровi iз зовнiшнього отвору сечiвника. Вiд гематурiСЧ вона вiдрiзняСФться тим, що кров видiляСФться незалежно вiд акту сечовипускання. Уретрорагiя СФ ознакою патологiчного процесу, що локалiзуСФться дистально щодо зовнiшого сфiнктера уретри. Зазвичай вона спостерiгаСФться при травмах сечiвника, рiдше -- при пухлинах, гострому запаленнi сечiвника.

Простаторея -- видiлення з простати через сечiвник невеликоСЧ кiлькостi бiлуватоСЧ рiдини наприкiнцi акту сечовипускання, пiд час дефекацiСЧ або натужуваннi. Це симптоми простатиту. Простаторею слiд вiдрiзняти вiд видiлення секрету залоз сечiвника. Простаторея спостерiгаСФться також у станi спокою, а секрет видiляСФться пiд час ерекцiСЧ. Наявнiсть простатореСЧ пiдтверджуСФться при мiкроскопiСЧ видiлень.

Сперморея -- видiлення зi сечiвника при натужуваннi густоСЧ бiлувато-жовтоСЧ рiдини (сперми) поза статевим актом без ерекцiСЧ та еякуляцiйних поштовхiв. Причиною цього рiдкiсного симптому можуть бути везикулiт, простатит, колiкулiт, ушкодження або захворювання вiддiлiв спинного мозку, в яких розмiщений центр еякуляцiСЧ. При мiкроскопiчному дослiдженнi видiлень у них виявляють сперматозоСЧди.

ЛАБОРАТОРНРЖ МЕТОДИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ

Лабораторнi методи дослiдження СФ основою дiагностики багатьох урологiчних захворювань. Вони широко використовуються у клiнiчнiй практицi. Загальний клiнiчний аналiз кровi виявляСФ при гострих гнiйно-запальних захворюваннях сечостатевих органiв лейкоцитоз iз зсувом лейкоцитарноСЧ формули влiво, а при хронiчних запальних захворюваннях i пухлинах -- збiльшення ШОЕ. Бiохiмiчний аналiз кровi з визначенням вмiсту цукру, холестерину, бiлiрубiну, загального бiлка i його фракцiй, а також печiнковi проби важливi в урологiчнiй практицi тому, що при багатьох захворюваннях нирок порушена також функцiя печiнки.

Особливе значення при обстеженнi урологiчного хворого мають результати аналiзу кровi, що характеризують стан функцiй нирок -- концентрацiя сечовини, креатинiну в сироватцi кровi, водно-електролiтний баланс, кислотно-лужна рiвновага. Використовують тi чи iншi методи дослiдження iндивiдуально на пiдставi даних попереднього обстеження.

РЖНСТРУМЕНТАЛЬНРЖ МЕТОДИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ

В урологiчнiй практицi широко використовують рiзноманiтнi iнструментальнi дослiдження. Для цього потрiбен спецiальний iнструментарiй. Метод дослiдження та його обсяг вибирають iндивiдуально. При цьому слiд брати до уваги анамнез, загальний стан пацiСФнта, результати попереднього обстеження. Починають обстеження з найменш травматичних методiв дослiдження.

РЖнструментальнi дослiдження потрiбно виконувати iз дотриманням правил асептики i антисептики. Медичний персонал повинен працювати в стерильних рукавичках i масках. Статевi органи необхiдно попередньо обробити антисептичними розчинами i накрити стерильними простирадлами. Стерилiзують ендоскопiчнi iнструменти в такому порядку. Спочатку iнструменти розбирають, миють i сушать. Вiдтак СЧх стерилiзують у дезiнфiкуючих розчинах (96% спирт, 4% розчин борноСЧ кислоти, "Карозолiн" i т. iн.). Можна стерилiзувати парами формалiну, методом газовоСЧ стерилiзацiСЧ (пропiлен, етилен). В останнi роки широко використовуються iнструменти, бiопсiйнi голки, рiзноманiтнi катетери, якi стерилiзуються при виготовленнi.

Уведення iнструментiв не повинно бути болючим, тому слiд вдаватися до мiсцевоСЧ i загальноСЧ анестезiСЧ. В останнi роки для мiсцевого знеболення широко використовують гелi з лiдокаСЧном. Гель уводять в сечiвник перед дослiдженням.

РЖнструментальнi дослiдження протипоказанi при гострих запальних процесах у сечових шляхах.

Катетеризацiя сечового мiхура. Катетери для чоловiкiв СФ еластичними (ТСумовими, пластиковими) або металевими. Усi катетери закiнчуються слiпо, отвори розташованi на бiчнiй стiнцi поблизу кiнчика. Катетери мають номер за шкалою Шар'СФра, який вiдображаСФ довжину окружностi та вiдповiдно дiаметр катетера. Катетер № 1 маСФ окружнiсть 1 мм, дiаметр -- 1/3 мм. Кожен наступний номер бiльший вiд попереднього в дiаметрi на 1/3 мм. Використовують катетери Нелатона, Тiммана, Фолi, Мерсье, Петцера та iн. Довжина катетерiв сягаСФ вiд 24 до 36 см. Дитячi катетери меншi за розмiрами та дiаметром, анiж катетери для дорослих.

У чоловiкiв катетеризацiю сечового мiхура здiйснюють ТСумовим катетером. Якщо його не вдаСФться ввести у сечовидiльний канал, застосовують еластичний катетер, i в останню чергу -- металевий катетер. У разi наявностi перешкоди в уретрi замiсть ТСумового катетера Нелатона використовують ТСумовий катетер Тiммана iз загнутим i звуженим кiнчиком.

Еластичний i металевий катетери чоловiковi вводить лише лiкар. Застосування сили при введеннi катетера у чоловiкiв так i у жiнок -- недопустиме.

Катетеризацiя сечового мiхура протипоказана при гострих запальних процесах у сечiвнику, передмiхуровiй залозi, органах калитки; при гострiй травмi сечiвника.

Бужування сечiвника. Для розширення сечовидiльного каналу при його звуженнi застосовують iнструменти, якi не мають просвiту (бужi). СЧх використовують також для дiагностики, а саме для виявлення стриктур, стороннiх тiл, конкрементiв. Бужi можуть бути еластичними i металевими. Частiше використовують металевi бужi.

Для бужування сечiвника зазвичай користуються металевими головчастими бужами Розера i стандартними бужами Гюйона. Бужi Лефора з еластичними провiдниками використовують для розширення важкопрохiдних стриктур. Бужування починають бужами невеликих номерiв (№ 12-14 за шкалою Шар'СФра). Поступово збiльшують дiаметр iнструментiв (до № 22-26 за шкалою). Перешкоду проходять iз легким натиском. У разi бiльшоСЧ перешкоди беруть буж меншого дiаметра.

Дiагностичне бужування здiйснюють переважно товстими металевими бужами. При дотиканнi бужа до конкременту виникаСФ характерний звук.

Калiбрування сечiвника у жiнок виконують за допомогою спецiальних бужiв. Бужування вважаСФться завершеним, якщо при виведеннi бужа не вiдчуваСФться опiр.

Тривалий час використовувались уретеротоми для слiпого розтину стриктур сечiвника. В останнi роки оптична уретротомiя значно пiдвищила ефективнiсть лiкування стриктур сечiвника i значно знизила кiлькiсть ускладнень.

Ендоскопiчнi методи дослiдження уможливлюють вiзуалiзацiю ураження всiх вiддiлiв сечових шляхiв, завдяки чому пiдвищують точнiсть дiагностики. Данi ендоскопiчних дослiджень СФ високоiнформативними i вiрогiдними.

Сучаснi ендоскопи бувають ригiдними i гнучкими. За СЧх допомогою виконують уретроскопiю, цистоскопiю, уретероскопiю i нефроскопiю.

Цистоскопiя. Цистоскопи можна подiлити на три групи: оглядовi, катетеризацiйнi та операцiйнi. Розмiри тубуса ригiдного цистоуретроскопа коливаються вiд № 17 до 25 за шкалою Шар'СФра. Для уретроскопiСЧ використовують оптику з кутом зору 0-5В°, для цистоскопiСЧ -- 30-70В°.

Методика цистоскопiСЧ. Дослiдження виконують у положеннi пацiСФнта на спинi з дещо пiднятим тулубом i зiгнутими в колiнах ногами. Пiсля вiдповiдноСЧ пiдготовки та обробки зовнiшнiх статевих органiв вводять цистоскоп з мандреном у сечовий мiхур. Мандрен виймають i вводять оптичну систему. Якщо потрiбно, промивають сечовий мiхур теплим стерильним, антисептичним розчином. Огляд починають з передньоСЧ стiнки сечового мiхура, орiСФнтуються за бульбашкою повiтря, розташування якоСЧ вiдповiдаСФ 12год умовного циферблата. Далi цистоскоп поступово повертають на 90В° i оглядають спочатку праву, а вiдтак лiву стiнку сечового мiхура, потiм задню його стiнку, шийку сечового мiхура, вiчка сечоводiв, мiжсечовiдну складку. Завершивши манiпуляцiю, оптичну систему виймають, випускають рiдину зi сечового мiхура, вставляють мандрен i обережно виймають цистоскоп.

Протипоказаннями до цистоскопiСЧ СФ гострi запальнi захворювання нижнiх сечових шляхiв i статевих органiв, вираженi та довгi стриктури сечiвника, розрив сечiвника.

Катетеризацiйний цистоскоп вiдрiзняСФться вiд оглядового наявнiстю в його корпусi одного або двох додаткових каналiв, через якi в сечовий мiхур вводять сечовiднi катетери. На павiльйонi цистоскопа розмiщена кремальСФра. При повертаннi кремальСФри пiднiмаСФться "язичок" Альбаррана, який допомагаСФ правильно скеровувати кiнчик сечовiдного катетера.

Катетеризацiю проводять з використанням рiзноманiтних сечовiдних катетерiв i катетерiв-стентiв. Найчастiше користуються катетерами № 5-7 (за шкалою Шар'СФра).

Методика катетеризацiСЧ сечоводiв. Потрiбно знайти вiчко сечоводу i встановити бiля нього цистоскоп. Катетер просовують по цистоскопу в сечовий мiхур i наближують кiнчик катетера до вiчка сечоводу. За допомогою пiдйомника Альбаррана катетер вводять у вiчко сечоводу. Катетер обережно та м'яко просувають по сечоводу на певну висоту (орiСФнтир -- пiкала на стiнцi катетера). Якщо потрiбно, катетер залишають у сечоводi. Завершивши манiпуляцiю, оптичну систему виймають, випускають рiдину зi сечового мiхура, вставляють мандрен i обережно виймають цистоскоп. Катетер фiксують лейкопластирем до стегна.

Операцiйний цистоскоп вiдрiзняСФться вiд однобiчного катетеризацiйного тим, що додатковий канал у його корпусi бiльшого дiаметра i даСФ змогу вводити в сечовий мiхур невеликi iнструменти.

Резектоскоп -- iнструмент для трансуретральноСЧ резекцiСЧ при пухлинах сечового мiхура, передмiхуровоСЧ залози, склерозi шийки сечового мiхура i деяких iнших захворюваннях. Це операцiйний цистоскоп, що маСФ електрод у формi петлi, крiзь який пропускають струм i за допомогою якого (пiд вiзуальним контролем) виконують електрорезекцiю дiлянок тканин у просвiтi сечового мiхура i дiлянок тканин передмiхуровоСЧ залози.

Ригiдний уретеропiелоскоп даСФ змогу оглянути сечовiд, миску i чашечки нирки. За допомогою цього iнструмента можна виконати бiопсiю, лiтотрипсiю, видалити стороннСФ тiло i т.iн. Для огляду миски, сечоводу при перкутанному доступi використовують спецiальний черезшкiрний ригiдний нефроскоп, за допомогою якого можна проводити лiтотрипсiю, лiтоекстракцiю, розтинати стриктури мисково-сечовiдного сегменту i т.iн.

Гнучкий цистоуретроскоп, уретероскоп, нефроскоп дають змогу виконувати практично всi дослiдження i манiпуляцiСЧ, якi виконують ригiдними ендоскопами. Гнучкiсть ендоскопа уможливлюСФ огляд анатомiчних об'СФктiв, якi розташованi пiд кутом. НедостатнСФ iнструментальне забезпечення СФ недолiком цих методiв дослiдження.

Хромоцистоскопiя полягаСФ у введеннi в органiзм внутрiшньовенно 2...4 мл 0,4% iндигокармiну. Видiлення iндигокармiну з вiчок сечоводiв у сечовий мiхур простежуСФться за допомогою цистоскопа. Час та iнтенсивнiсть видiлення фарби СФ показником функцiСЧ нирок i верхнiх сечових шляхiв. При нормальнiй СЧх дiяльностi iндигокармiн видiляСФться з вiчок сечоводiв у сечовий мiхур через 3...5 хв пiсля внутрiшньовенного його введення, причому сеча забарвлюСФться в iнтенсивно-синiй колiр. Якщо iндигокармiн видiляСФться iз запiзненням, функцiя нирки знижена. Якщо ж iндигокармiн не видiляСФться протягом 15...20 хв, це свiдчить про значне пригнiчення функцiСЧ нирок або перешкоду в верхнiх сечових шляхах.

Уретроскопiя -- огляд сечовивiдного каналу -- виконують за допомогою спецiального оптичного iнструмента -- уретроскопа. В останнi роки ця манiпуляцiя СФ частиною уретроцистоскопiСЧ.

РЕНТГЕНОЛОГРЖЧНРЖ МЕТОДИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ

У дiагностуваннi бiльшостi урологiчних захворювань iнформативними СФ рентгенологiчнi методи дослiдження. Вони дають змогу виявити рiзноманiтнi патологiчнi процеси та аномалiСЧ нирок, сечових шляхiв i статевих органiв. Данi рентгенологiчних дослiджень необхiдно iнтерпретувати в поСФднаннi з даними iнших дослiджень, що СФ гарантiСФю своСФчасноСЧ i точноСЧ дiагностики.

Оглядова рентгенографiя сечових органiв (оглядова урографiя) вперше була проведена 1896 р., через рiк пiсля вiдкриття рентгенiвських променiв. Це важливий та iнформативний метод дослiдження. Вiн завжди СФ обов'язковим початковим компонентом протоколу рентгенурологiчного дослiдження. Цей метод даСФ змогу оцiнити стан ребер, хребцiв, крижовоСЧ кiстки, тазових кiсток, контури поперекових м'язiв; в бiльшостi випадкiв -- тiнi обох нирок i, що найголовнiше, -- патологiчнi тiнi в дiлянцi сечостатевих органiв, якi свiдчать про наявнiсть каменiв i т. iн.

Найбiльше значення оглядова рентгенографiя маСФ в розпiзнаваннi сечокам'яноСЧ хвороби, оскiльки сечовi каменi переважно рентгенопозитивнi. Слiд пам'ятати, що за каменi нирки можна помилково прийняти каловi каменi, каменi жовчевого мiхура, каменi пiдшлунковоСЧ залози, петрифiкованi лiмфатичнi вузли брижi кишок та заочеревинного простору, звапненi туберкульознi каверни нирки, кiстознi утвори, губчасту нирку, стороннi тiла. Каменi сечоводу необхiдно вiдрiзняти вiд флеболiтiв, калових каменiв, стороннiх тiл, петрифiкатiв у внутрiшнiх жiночих статевих органах та лiмфатичних вузлах.

Екскреторна урографiя СФ нескладним i високоiнформативним методом дослiдження, який ТСрунтуСФться на вибiрковiй здатностi нирок видiляти введенi в органiзм рентгенконтрастнi речовини. Цей метод даСФ змогу визначити стан верхнiх сечових шляхiв. В органiзм внутрiшньовенно вводять 20...70 мл 60...80 % розчину рентген-контрастноСЧ речовини, що видiляСФться нирками (для дорослоСЧ людини доза становить 0,5...1,0 мл на 1 кг маси тiла). Розчин спочатку насичуСФ паренхiму нирок, далi потрапляСФ в чашково-мискову систему , а вiдтак сечоводами -- в сечовий мiхур. Рентгенограми роблять через певнi промiжки часу пiсля введення контрасту, фiксуючи таким чином на знiмках рiзнi фази контрастування сечових органiв. Через 1...3 хв вiдбуваСФться насичення розчином паренхiми нирок, через 7...10 i 15...20 хв отримують зображення сечових шляхiв, чашково-мисковоСЧ системи нирок i сечоводiв, через 25... 30 хв, якщо функцiя нирок задовiльна i хворий не спорожнив сечовий мiхур, -- зображення сечового мiхура.

У момент сечовипускання виконують мiкцiйну цистоуретрографiю i вiдразу пiсля неСЧ фiксують зображення сечовивiдного каналу, виявляють наявнiсть або вiдсутнiсть мiхурно-сечоводного рефлюксу, а також залишкову сечу. При зниженнi функцiСЧ нирок i сповiльненому спорожненнi верхнiх вiддiлiв сечових шляхiв для отримання СЧх зображення доводиться робити пiзнi знiмки (через 1-2-3 год пiсля введення контрасту). РЖнколи необхiдним СФ проведення iнфузiйноСЧ уро-графiСЧ з метою посилення контрастностi сечових шляхiв на урограмi. Ступiнь контрастностi залежить вiд гемодинамiки нирки, стану та об'СФму ЧМС, уродинамiки сечових шляхiв, АТ, характеру контрастноСЧ речовини, стану i якостi рентгенплiвки та рентгенобладнання.

Протипоказаннями для проведення урографiСЧ СФ серцевосудинна i печiнкова недостатнiсть, термiнальна стадiя хронiчноСЧ нирковоСЧ недостатностi, нетолерантнiсть до контрастних речовин, перша половина вагiтностi. Для попередження можливих побiчних реакцiй при екскреторнiй урографiСЧ проводять пробу на iндивiдуальну чутливiсть до рентгеноконтрастноСЧ речовини, яку використовують.

Ретроградна (висхiдна) уретеропiСФлографiя виконуСФться шляхом заповнення верхнiх вiддiлiв сечових шляхiв контрастом проти течiСЧ сечi за допомогою катетеризацiСЧ сечоводiв i мисок через цистоскоп. Ретроградну уретеропiСФлографiю застосовують при неiнформативностi екскреторноСЧ урографiСЧ або при протипоказаннях до неСЧ. СпецiальноСЧ пiдготовки дане дослiдження не потребуСФ.

Рентгеноконтрастну речовину вводять у кiлькостi 2...6 мл, iнколи бiльше. Пiд час дослiдження необхiдно орiСФнтуватися на вiдчуття розпирання в поперековiй дiлянцi. Для виявлення тiней рентгеноконтрастних каменiв, яких не видно на оглядовiй урограмi, в сечовi шляхи вводять газ (6... 10 см3), який пiдвищуСФ проникнiсть середовища для рентгенiвських променiв навколо каменя у.виглядi тiнi (пневмоуретеропiСФлографiя ).

Антеградна пiСФлоуретерографiя -- метод безпосереднього наповнення верхнiх вiддiлiв сечових шляхiв контрастною речовиною за допомогою черезшкiрноСЧ пункцiСЧ чашково-мисковоСЧ системи. Цей метод використовуСФться в тих випадках, коли при екскреторнiй урографiСЧ не вдаСФться отримати зображення верхнiх вiддiлiв сечових шляхiв через рiзке зниження функцiСЧ нирок, а ретроградна уретеропiСФлографiя протипоказана. У поСФднаннi з iншими методами дослiдження антеградна пiСФлоуретерографiя даСФ змогу виявити локалiзацiю i довжину ураженоСЧ дiлянки сечоводу. Використання таких методiв, як пневморен i пнев-моперитонеум, обмежене через впровадження у клiнiчну практику ультразвуковоСЧ дiагностики i комп'ютерноСЧ томографiСЧ.

Для рентгенологiчного дослiдження сечового мiхура, якщо пiсля оглядового знiмка i низхiдноСЧ цистографiСЧ не вдалося отримати достатньо виразного зображення, застосовують висхiдну цистографiю. Цистографiя даСФ змогу оцiнити форму, розмiри, контури, дефекти наповнення i виконуСФться в двох проекцiях. У сечовий мiхур вводять контраст у кiлькостi 150...200 мл. Висхiдну цистографiю з рiдким контрастом використовують головним чином для дiагностики пухлин сечового мiхура. Кисень застосовують, якщо потрiбно отримати тiнь каменя або простати.

Для дiагностики пухлин сечового мiхура зрiдка застосовують осадову цистографiю з барiСФм. У сечовий мiхур за допомогою катетера вводять 150...200 мл 10...15 % зависi барiю, вiдтак протягом ЗО...40 хв хворий змiнюСФ положення тiла, а потiм самостiйно спорожнюСФ сечовий мiхур. Далi знову вводять катетер, випускаючи залишки барiю, промивають сечовий мiхур до отримання чистих промивних вод i наповнюють його киснем (150...200 мл). При рентгенографiСЧ на фонi заповненого киснем сечового мiхура видно чiтке зображення пухлини за рахунок барiю, якiй осiв на СЧСЧ ворсинчасту або звиразковану поверхню. На гладкiй слизовiй оболонцi барiСФва сумiш не затримуСФться.

РЖнший спосiб подвiйного контрастування сечового мiхура -- лакунарна цистографiя. У сечовий мiхур за допомогою катетера вводять спочатку 15...20 мл рiдкоСЧ рентгеноконтрастноСЧ речовини, а вiдтак -- кисень до появи легкого позиву до сечовипускання.

Дуже iнформативною СФ мiкцiйна цистографiя. Вона даСФ змогу дослiдити стан усiх сечових шляхiв. Разом iз цистографiСФю мiкцiйна цистографiя СФ основним методом дiагностики мiхурово-сечовiдного рефлюксу.

При уретрографiСЧ використовують 15...20% розчин рентгеноконтрастноСЧ речовини, який вводять або в сечовивiдний канал ззовнi (висхiдна уретрографiя), або в сечовий мiхур (нисхiдна уретрографiя). Уретрографiя протипоказана пiсля проведення в той же день або напередоднi iнструментального втручання.

Кiнематоурографiя даСФ змогу чiтко вiдобразити на плiвцi скоротливу дiяльнiсть сечових шляхiв. За допомогою спецiального додаткового пристрою до рентгенiвського апарата виконують зйомку на звичайну кiноплiвку пiд час видiльноСЧ урографiСЧ, цистографiСЧ в момент сечовипускання, ретроградноСЧ уретеропiСФлографiСЧ або антеградноСЧ пiСФлоуретерографiСЧ. Переглядаючи фiльм, можна докладно дослiдити моторну функцiю сечових шляхiв i виявити навiть початковi порушення уродинамiки, що не проявляються при iнших методах дослiдження.

З огляду на велике променеве навантаження цього методу частiше використовують рентгенотелевiзiйне дослiдження. Воно даСФ змогу в десятки разiв полiпшити якiсть зображення завдяки електронно-оптичному перетворювачу (ЕОП). Контроль за допомогою телеекрану значно полегшуСФ виконання багатьох ангiографiчних дослiджень в урологiСЧ, а деякi з них, що повязанi з необхiднiстю селективноСЧ, тобто вибiрковоСЧ, катетеризацiСЧ гiлок аорти i нижньоСЧ порожнистоСЧ вени, здухвинних артерiй i вен, стали можливими лише пiсля появи рентгенотелебачення. Важливу роль рентгенотелебачення вiдiграСФ також в операцiйнiй урологiчнiй практицi, полегшуючи пошуки каменiв та СЧх уламкiв у сечових шляхах i контроль за введенням рiзноманiтних iнструментiв.

Комп'ютерна томографiя -- сучасний i високоiнформативний метод дослiдження. Цей метод даСФ змогу аналiзувати зображення. Вiн уможливлюСФ отримання точноСЧ iнформацiСЧ про щiльнiсть тканин. Комп'ютерна томографiя СФ високоiнформативним методом дослiдження, особливо для дiагностики об'СФмних утворiв нирок та сечових шляхiв, передмiхуровоСЧ залози, статевих органiв, аномалiй розвитку нирок, СКХ i т.iн. За допомогою комп'ютерноСЧ томографiСЧ виявляють пухлини сечостатевих органiв, локалiзацiю та поширення пухлин, метастази, оцiнюють ступiнь радикальностi виконаноСЧ операцiСЧ, виконують контрольнi обстеження у пiсляоперацiйний перiод у хворих, якi були прооперованi з приводу пухлин органiв сечостатевоСЧ системи. Мiнiмальна роздiльна здатнiсть методу -- 0,3...0,4 см, дiагностична точнiсть -- 94...97 %

Простатографiя -- отримання зображення передмiхуровоСЧ залози на рентгенiвськiй плiвцi за допомогою контрастування сусiднiх органiв i тканин. На фонi контрастноСЧ речовини вiзуалiзуСФться передмiхурова залоза у виглядi тiнi в дiлянцi шийки сечового мiхура. Контрастування передмiхуровоСЧ залози можна доповнити введенням кисню в оточуючу клiтковину (пресакрально). РЖнший спосiб простатографiСЧ, ще не дуже поширений, полягаСФ в безпосередньому введеннi контрасту в тканину простати шляхом пункцiСЧ СЧСЧ через промежину.

Везикулографiя -- рентгенографiя сiм'яних мiхурцiв, що заповненi контрастом. Метод виявляСФ СЧх змiни при туберкульозi статевих органiв, при раку простати, сечового мiхура, сiм'яних мiхурцiв.

Вазографiя -- отримання рентге-нiвського зображення сiм'явиносноСЧ протоки, заповненоСЧ контрастом. ВиконуСФться як складова частина везикулографiСЧ i даСФ змогу оцiнити прохiднiсть сiм'явиносноСЧ протоки.

Епiдидимографiя -- рентгенологiчне дослiдження придатка яСФчка, що заповнений контрастом так само, як i при вазографiСЧ та везикулографiСЧ, але в бiк придатка яСФчка. Застосовують для виявлення туберкульозу, пухлин яСФчка та його придатка, кiст придатка i т.iн. ПоСФднання вазографiСЧ, везикулографiСЧ та епiдидимографiСЧ введен-ням контрастноСЧ речовини в обидва боки сiм'явиносноСЧ протоки називаСФться генiтографiСФю.

Розрiзняють чотири фази циркуляцiСЧ рентгенконтрастноСЧ речовини в нирках:

1) артерiограма;

2) нефрограма;

3) венограма;

4) екскреторна (видiльна) урограма.

У випадку отримання недостатньо чiткого зображення на аортограмi ниркових артерiй вдаються до селективноСЧ нирковоСЧ артерiографiСЧ, при якiй за допомогою того ж провiдника вводять в аорту другий катетер iз зiгнутим дзьобиком i проводять його пiд контролем рентгенотелебачення безпосередньо в ту чи iншу ниркову артерiю з потрiбного боку. Увiвши в ниркову артерiю 10 мл контрасту, отримують чiтку артерiограму.

Ниркова артерiограма найбiльш iнформативна при злоякiсних пухлинах нирки i наднирковоСЧ залози, нефроптозi, гiдронефрозi, захворюваннях ниркових артерiй, при гiпертонiСЧ нез'ясованоСЧ етiологiСЧ, у разi детального обстеження перед органозберiгаючими операцiями на нирках.

Для дiагностики пухлин нирки використовують селективну ниркову артерiофармакографiю. Метод ТСрунту-СФться на тому, що судини пухлин не мають еластичних волокон та, вiдповiдно, не звужуються пiсля введення адреналiну.

Венокавографiя -- отримання рентгенiвського зображення нижньоСЧ порожнистоСЧ вени, заповненоСЧ рентгенконтрастною речовиною (вперше проведена в 1935 р.). У даний час виконуСФться також трансфеморально. Основне показання -- необхiднiсть виявити пухлинний тромбоз або переконатися у його вiдсутностi, проростання або перетискання нижньоСЧ порожнистоСЧ вени при раку нирки та iнших пухлинах. Ниркову венографiю застосовують при раку нирки за тими ж показаннями, що й венокавографiю, а також при пiдозрi на аномалiСЧ чи захворювання нирковоСЧ вени.

Використовують також фармаковенографiю з метою отримати повне зображення венозноСЧ системи нирки. Для цього застосовують адреналiн та iншi препарати.

Тазова артерiо- i венографiя використовуються в урологiСЧ головним чином для дiагностики пухлин органiв таза, найчастiше раку сечового мiхура. Деформацiя тазових судин свiдчить про поширення пухлини за межi органа. У гiнекологiСЧ метод використовують для диференцiальноСЧ дiагностики доброякiсних i злоякiсних пухлин матки, яСФчникiв i сусiднiх органiв. Заповнення контрастною речовиною артерiй таза досягаСФться шляхом катетеризацiСЧ загальноСЧ клубовоСЧ артерiСЧ трансфеморально, як при нирковiй артерiографiСЧ, але з нижчим розташуванням кiнця катетера. При тазовiй венографiСЧ контраст уводять в тильну вену статевого члена або клiтора чи внутрiшньокiстково (лонна, здухвинна та iншi кiстки).

Лiмфангiоаденографiя (лiмфогра-фiя) -- рентгенологiчний метод дослiдження, якiй ТСрунтуСФться на отриманнi зображення лiмфатичних судин, якi дренують сечостатевi органи, i вузлiв, у якi вони впадають. Контраст (йодолiпол, лiпiодол) вводять у лiмфатичнi судини стопи. Через невеликi розмiри i ламкiсть останнiх виконання лiмфографiСЧ технiчно утруднене.

Дослiдження застосовують при пухлинах сечостатевих органiв, коли потрiбно з'ясувати стан регiонарних лiмфатичних вузлiв при раку сечового мiхура, яСФчка, статевого члена. Однак на лiмфоаденограмах нелегко буваСФ вiдрiзнити запальнi змiни вiд метастазiв. Внаслiдок цього, а також появи методу непрямоСЧ радiоiзотопноСЧ лiмфографiСЧ, КТ, МРТ в останнi роки лiмфографiю застосовують рiдше.

Магнiтно-резонансна томографiя -- сучасний метод дослiдження, що ТСрунтуСФться на застосуваннi магнiтного поля високоСЧ, середньоСЧ та малоСЧ напруженостi. Синтез та обробка даних про змiни характеристик цих магнiтних полiв дають змогу будувати надзвичайно iнформативне i точне зображення органiв i тканин. Особливо цiнною СФ iнформацiя про дiлянки зi складною будовою (наприклад -- малий таз). Метод даСФ змогу отримати iнформацiю про наявнiсть, характер та прогресування пухлинного процесу, що СФ надзвичайно важливим при виборi тактики лiкування рiзноманiтних пухлин органiв сечостатевоСЧ системи. Метод можна застосовувати при неiнформативностi комп'ютерноСЧ томографiСЧ та ультразвукового дослiдження.

УЛЬТРАЗВУКОВРЖ МЕТОДИ ДОСЛРЖДЖЕННЯ

В останнi роки ультразвуковi методи дослiдження широко застосовуються в урологiчнiй практицi для виявлення структурних змiн органiв сечостатевоСЧ системи, оцiнки стану цих органiв у динамiцi, оцiнки стану судин i гемодинамiки, виконання рiзноманiтних дослiджень, манiпуляцiй i операцiй пiд ультразвуковим контролем.

Ультразвуковi методи дослiдження ТСрунтуються на реСФстрацiСЧ за допомогою радiоелектронноСЧ апаратури ультразвукових хвиль, вiдбитих вiд границь середовищ з рiзною акустичною густиною.

Розрiзняють такi рiзновиди ультразвукового дослiдження (УЗД): одновимiрну, двовимiрну i тривимiрну ехографiю, УЗД в М-режимi i допплСФрографiю. Для дослiдження органiв сечостатевоСЧ системи застосовують головним чином метод ультразвукового сканування. Сучаснi методи ультразвукового дослiдження дають змогу отримати данi про характер патологiчних змiн у будь-якому органi i цим самим диференцiювати рiзноманiтнi захворювання нирок i сечостатевих органiв. ДопплСФрографiя ТСрунтуСФться на ефектi ДопплСФра, а саме -- реСФструСФться змiна частоти ультразвуковоСЧ хвилi, яка вiдбита вiд рухомих меж мiж середовищами. Завдяки цiй методицi отримуСФмо iнформацiю про стан гемодинамiки органiв i судин, що дослiджуються.

Для дiагностики застосовують ультразвук з частотою в межах 1...7 МГц. Чим вища частота ультразвуку, тим вища роздiльна здатнiсть, але його проникна здатнiсть нижча. З огляду на це для дослiдження близько розташованих об'СФктiв застосовують датчики з частотою 5...7 МГц, для глибоко розташованих об'СФктiв -- датчики з частотою 2,5...3,5 МГц. Для того щоб у промiжок мiж зондом та шкiрою пацiСФнта не проникало повiтря, шкiру в дiлянцi дослiдження слiд вкрити iмерсiйним середовищем.

Важливою перевагою методу СФ вiдсутнiсть потреби вводити в органiзм будь-якi речовини, абсолютна безпечнiсть дослiдження, можливiсть його виконання в будь-якому станi хворого, швидке отримання результатiв обстеження. В останнi роки пiд ультразвуковим контролем виконують рiзноманiтнi черезшкiрнi пункцiйнi процедури для дiагностики i лiкування урологiчних захворювань:

* черезшкiрна пункцiйна антеградна пiСФлографiя;

* черезшкiрна пункцiйна нефростомiя;

* пункцiСЧ кiст нирки для СЧх спорожнення i склерозування;

* пункцiйна бiопсiя нирок, передмiхуровоСЧ залози, органiв калитки;

* черезшкiрне дренування при гнiйно-деструктивних процесах у сечостатевих органах;

* пункцiйна цистостомiя;

* ультразвуковий контроль пiд час перкутанних та вiдкритих оперативних втручань.

У багатьох випадках такi iнструментальнi манiпуляцiСЧ, що виконуються пiд ультразвуковим контролем, дають змогу замiнити достатньо складнi оперативнi втручання.

<